18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 400/2168/20
адміністративне провадження № К/9901/4677/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративнисм позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив: визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення базового місяця - грудень 2015 року для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити суми індексації, виходячи із базового місяця - січень 2014 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць - січень 2014 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо застосування січня 2014 року, як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та прийнято нове судове рішення про відмову в цій частині позову. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишено без змін.
12 лютого 2021 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в позові.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України “Про запобігання корупції” (на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено.
У касаційній скарзі заявник послався на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та становить значний суспільний інтерес, оскільки питання визначення базового місяця під час обчислення розміру індексації, суди вирішують по різному. Однак, такі доводи не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки крім загальних посилань на винятковість справи, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до тлумачення норм, якими врегульоване питання визначення базового місяці для нарахування індексації. Верховний Суд відхиляє такі доводи, оскільки скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визначення базовим місяцем - січень 2014 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо передчасності вимог щодо визначення базового місяця для перерахунку індексації. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та відсутності коштів для виплати індексації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська