17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/16324/18
адміністративне провадження № К/9901/27946/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» (попередня назва Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти»; далі - ПАТ «ІТН») на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року (прийняту судом у складі судді Кузьменка В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.) у справі за позовом ПАТ «ІТН» до державного реєстратора Дніпровської філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Віктора Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправною реєстраційної дії, скасування рішення, -
Короткий зміст позовних вимог
ПАТ «ІТН» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило:
- визнати протиправною реєстраційну дію, вчинену державним реєстратором Міхачовим В.А. «Про скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», реєстраційний запис № 10749980037015739 від 13 вересня 2018 року, внаслідок чого скасовано реєстраційну дію, вчинену державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр реєстрації» Хоменко Іриною Олексіївною, реєстраційний запис № 10741070036015739 від 12 вересня 2018 року;
- скасувати рішення державного реєстратора Міхачова В.А. «Про скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», реєстраційний запис № 10749980037015739 від 13 вересня 2018 року, внаслідок чого було скасовано реєстраційну дію, вчинену державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр реєстрації» Хоменко Іриною Олексіївною, реєстраційний запис № 10741070036015739 від 12 вересня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана реєстраційна дія була вчинена державним реєстратором з перевищенням службових повноважень та за відсутності законних підстав, визначених частиною першою статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», чим порушено права та законні інтереси позивача шляхом відображення недостовірних відомостей в Реєстрі про ОСОБА_2 як керівника ПАТ «ІТН», в той час коли керівником було обрано ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року закрито.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що даний спір виник у зв'язку з необхідністю захисту корпоративних прав позивача, а не прав у сфері публічно-правових відносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 жовтня 2020 року до Верховного Суду звернулося ПАТ «ІТН» із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У скарзі йдеться про те, що оскаржувана реєстраційна дія державного реєстратора вчинена ним саме з перевищенням публічно-владних повноважень державного реєстратора, та при відсутності будь-яких підстав для цього, а не на підставі рішення, яке могло б бути оскаржено в порядку господарського судочинства.
Будь-які підстави для вчинення оскаржуваної реєстраційної дії були відсутні, оскільки рішення та/або інший документ, які стали або могли стати підставою вчинення реєстраційної дії - відсутні.
На момент закриття провадження в адміністративній справі, в матеріалах справи були наявні докази вирішення спору щодо загальних зборів акціонерів від 17 лютого 2017 року, тому висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини є похідними з корпоративного спору щодо діючого рішення позачергових загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом від 17 лютого 2017 року, зроблені судами з порушенням пункту 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) - на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 жовтня 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 01 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Так, судами встановлено, що 12.09.2018 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільського району Одеської області «Центр реєстрації» Хоменко Іриною Олексіївною було проведено реєстраційну дію № 10741070036015739: зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна складу підписантів, відповідно до якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про керівника Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» та підписанта ОСОБА_1 .
Наступного дня, зазначену реєстраційну дію було скасовано згідно з проведеною державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачовим Віктором Анатолійовичем реєстраційної дії від 13.09.2018 № 10749980037015739 про «скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», наслідком якої стало скасування згаданої реєстраційної дії та фактичне відновлення реєстраційної дії від 23.11.2016 № 10741070034015739 про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів, відповідно до якої керівником ПАТ «ІТН» зазначено ОСОБА_2 .
Позивач, вважаючи, що така реєстраційна дія вчинена державним реєстратором без достатніх на те правових підстав, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про закриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що спірні правовідносини є похідними з невирішеного корпоративного спору між юридичною особою та її акціонерами щодо діючого рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «ІТН», оформленого протоколом від 17 лютого 2017 року щодо припинення повноважень генерального директора ПАТ «ІТН» Заворотнього В.Ф. та призначення (обрання) генеральним директором ПАТ «ІТН» ОСОБА_1 , в межах врегулювання якого можуть бути розв'язані також питання з вчиненням реєстраційної дії державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміну складу відомостей про керівника юридичної особи.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку із реалізацією права участі у товаристві, зокрема права на участь в управлінні, складовою якого є право обирати та бути обраним до складу органів управління.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2017 року відбулись позачергові збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», за наслідками проведення яких вирішено припинити повноваження ОСОБА_2 на посаді генерального директора Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» та обрано (призначено) на цю посаду ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/3292/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 як акціонера Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» до ПАТ «Інститут транспорту нафти» про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Інститут транспорту нафти», прийнятого 17.02.2017.
У подальшому, як вбачається з протоколу засідання наглядової ради ПАТ «ІТН» № 12 від 23.03.2018, припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді генерального директора цього товариства та одночасно його ж обрано генеральним директором ПАТ «ІТН».
Згодом, відповідно до протоколу засідання наглядової ради ПАТ «ІТН» № 17 від 26.04.2019 припинено повноваження генерального директора ОСОБА_1 та обрано генеральним директором ОСОБА_3 .
На момент розгляду даної справи в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про ОСОБА_3 як керівника підприємства - позивача.
За таких обставин, між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки ці правовідносини є цивільно-правовими, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із реалізацією права особи на участь в управлінні юридичною особою.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року в справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року в справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року в справі № 803/1589/17, 29 травня 2019 року в справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Згідно з пунктом 3 статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів
Отже суди правильно зазначили, що у справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права у сфері корпоративних відносин, в межах врегулювання якого можуть бути розв'язані також питання із вчиненням реєстраційних дій державним реєстратором.
Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Отже, правильним є висновок судів про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини стосуються права учасників справи, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 29.05.2019 в справі № 826/9341/17, а також у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 в справі № 804/5620/18.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування чи зміни.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець