17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 640/14877/19
адміністративне провадження № К/9901/4333/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2020, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №640/14877/19 за позовом Приватного підприємства «СТІЛ-ЛАЙФ» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
10.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2020, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №640/14877/19 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 08.02.2021).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що питання щодо визначення строку на повторне звернення з касаційною скаргою не врегульоване нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховним Судом відповідно до відомостей з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що вперше подану Головним управлінням ДПС у м. Києві касаційну скаргу у справі №640/14877/19 повернуто скаржнику ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 у зв'язку з тим, що податковим органом не усунуто у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги, а саме: до скарги не додано документа про сплату судового збору.
Головне управління ДПС у м. Києві отримало копію вказаної ухвали 23.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0102931660249.
Враховуючи те, що повторно касаційну скаргу подано без надмірних зволікань, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1169504/36335976 від 23.05.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної ПП «СТІЛ-ЛАЙФ» №20 від 30.04.2019 у в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №20 від 30.04.2019, подану Приватним підприємством «СТІЛ-ЛАЙФ» датою її направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи, що предмет спору у цій справі не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Скаржником вказано, що складність справи в даному випадку визначається як кількістю винесених рішень позивачу, так і тим, що такі рішення стосуються різних видів грошових зобов'язань, зокрема податку на додану вартість, що в свою чергу потребує детального пояснення обставин справи зі сторони учасників судового процесу, що відповідає критерію визначення питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, зокрема п. 3 ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України. Також розгляд даної справи має важливе значення для податкового органу, оскільки не донараховані суми грошових зобов'язань зі сторони позивача тягнуть за собою несвоєчасне та не у повному обсязі наповнення Державного бюджету України.
Колегія суддів зауважує, що податковим органом не арґументовано винятковість значення справи належними доказами. Проаналізувавши наведені скаржником доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не містять достатніх обґрунтувань. Посилання скаржника мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а тому не свідчать про наявність винятків у цій справі.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 121, 257, 328, 329, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Задовольнити клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження.
Поновити строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №640/14877/19.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2020, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №640/14877/19.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко