Справа № 282/176/21
Провадження № 1-кс/282/82/21
18 лютого 2021 рокусмт.Любар
Слідчий суддя Любарського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого,
ОСОБА_2 , звернувся до слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області, зі скаргою на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №12021060430000002, яка полягає у тому, що слідчий не визнав його потерпілим у даному кримінальному провадженні та не провів ряд слідчих дій, а тому просить зобов'язати заступника начальника - начальника СВ відділення поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 визнати його потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні, провести слідчі дії, а саме: допитати вказаних ним свідків та провести інші слідчі дії.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, вважає, що слід відмовити у відкритті провадження за скаргою з наступних підстав.
У частинах 1, 2 статті 55 Конституції України, проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - це суддя, до повноваження якого належить здійснення порядку судового контролю за дотримання прав, свобод, інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За змістом ст.26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.
Так, згідно з ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той час, право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
Право на доступ до суду, закріплене у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути реалізовано тільки у відповідності до вимог національного законодавства, в зв'язку з чим слідчий суддя, вирішуючи питання про право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора, діє в межах тих повноважень, які встановлені діючим кримінальним процесуальним законом і не приймає до уваги доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки вони можуть бути перевірені судом тільки в результаті розгляду скарги по суті.
Главою 26 КПК України, визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст.303 КПК України, передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені. Встановлений даною статтею, перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним.
Згідно п.5 ч.1 ст.303 КПК України, під час досудового розслідування особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Слід вказати, що бездіяльність слідчого чи прокурора, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути: про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Як встановлено із листа начальника СВ відділення поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 №658/205/03/-2021 від 11.02.2021 року, кримінальне провадження №12021060430000002 від 05.02.2021 року закрито 11.02.2021 року на підставі п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України, а тому клопотання ОСОБА_2 про проведення слідчих дій залишено без задоволення.
Разом з тим, скаржником до матеріалів скарги не надано доказів про скасування постанови про закриття вищевказаного кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає, що в даному випадку необхідно відмовити у відкритті провадження по скарзі, так як кримінальне провадження №12021060430000002 від 05.02.2021 року закрито 11.02.2021 року і скаржник у даній скарзі не ставить питання про скасування постанови слідчого про його закриття.
Відповідно до ч.4 ст.304 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Керуючись ст.ст.303, 304, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого.
Копію ухвали невідкладно надіслати скаржнику.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня одержання скаржником копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1