Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/4160/20
Провадження № 2/279/111/21
17 лютого 2021 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/4160/20 за позовомОСОБА_1 до виконавчого комітету Сингаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_2 , який він успадкував після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Належність ОСОБА_2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою виконкому Сингаївської сільради Коростенського району від 25.08.2020 року №1378/02-26.
Належність ОСОБА_2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який він успадкував після смерті матері ОСОБА_3 на підставі ст.549 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), але не оформив своїх спадкових прав на майно, підтверджується довідкою виконкому Сингаївської сільської ради Коростенського району від 17.01.2020 року №120/02-26.
27.02.2020 року вона звернулась до Коростенської районної державної нотаріальної контори із заявою щодо оформлення спадкових прав після смерті батька ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_2 , який він успадкував після смерті матері ОСОБА_3 .
В.о. завідувача нотаріальної контори ОСОБА_4 вказав про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житлові будинки.
Згідно довідок КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації " Житомирської обласної ради від 27.12.2019 року №№437, 438 державна реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , а також на житловий будинок АДРЕСА_2 , не проводилась.
Довідки виконкому Сингаївської сільської ради від 13.03.2020 року свідчать про те, що вона вступила в управління і володіння спадковим майном після смерті свого батька, отже відповідно до положень ст.529 ЦК України ( в редакції 1963 року) має право, як спадкоємець першої черги по закону, на зазначені у позові житлові будинки.
Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину за законом чи за заповітом після смерті ОСОБА_2 , немає.
Рішенням суду просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок із надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав її батьку ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одночасно просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок із надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_2 , який належав батьку ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , який він прийняв але не оформив за життя своїх спадкових прав після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
За таких обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне:
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років в с.Немирівка, Коростенського району, Житомирської області померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим повторно 18.12.2019 року.
З довідки Сингаївської сільської ради №116/02-26 від 17.01.2020 року слідує, що ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_2 , згідно запису №31 в погосподарській книзі №1 виконкому Сингаївської сільської ради за 1985-1990 роки.
З довідки Сингаївської сільської ради №120/02-26 від 17.01.2020 року слідує, що після смерті ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном вступив син померлої - ОСОБА_2 , 1935 року народження.
Статтями 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 було визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Отже, на підставі наведених норм Закону, ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 на підставі вищенаведених норм Закону.
Ступінь родинного зв'язку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про народження останнього № НОМЕР_2 виданого 4.04.1979 року.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років в с.Немирівка, Коростенського району, Житомирської області, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 27.11.2002 року.
З довідки Сингаївської сільської ради №1378/02-26 від 25.08.2020 року слідує, що ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно запису №04-0059-3 в погосподарській книзі №2 виконкому Сингаївської сільської ради за 2016-2020 роки.
Зі змісту довідки Сингаївської сільської ради №649/02-26 від 13.03.2020 року слідує, що ОСОБА_1 , 1967 року народження, дійсно вступила в управління і володіння спадковим майном після смерті свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, позивач, як дочка померлого ОСОБА_2 , є спадкоємцем першої черги по закону, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим 18.01.1968 року. Зміну прізвища позивача підтверджує свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 видане 16.05.1987 року Сингаївською сільською радою Коростенського району, Житомирської області.
Вищевказана довідка органу місцевого самоврядування підтверджує факт вступу позивача в управління та володіння спадковим майном після смерті батька ОСОБА_2 , що також не заперечується нотаріусом до якого позивач звернулась з заявою по питанню реалізації спадкових прав (лист нотаріуса №285/01-16 від 27.02.2020 року).
З листа Коростенської районної державної нотаріальної контори №1040/16/02-14 від 22.10.2020 року та Інформаційних довідок зі спадкового реєстру слідує, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкові справи не заводились, до нотаріальної контори спадкоємці із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини, не звертались.
Отже, з матеріалів справи слідує, що інших спадкоємців, крім позивача, не має.
27.02.2020 року позивач звернулась до Коростенської районної державної нотаріальної контори по питанню оформлення спадкових прав після смерті батька.
На дане звернення нотарус листом №285/01-16 від 27.02.2020 року повідомив про неможливість видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1 , а також на будинок АДРЕСА_2 . Причиною, яка унеможливлює видачу свідоцтва, зазначено відсутність правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно.
З матеріалів справи слідує, що державна реєстрація права власності на вказані житлові будинки не проводилась. Інвентаризація вищевказаних будинків проведена КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 27.12.2019 року.
На час розгляду справи можливість державної реєстрації права власності за спадкодавцем втрачена, що перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права.
З роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Інформаційному листі від 16.05.2013 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” слідує, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність).
Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи те, що позивачем надано суду лист нотаріуса, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і надано роз'яснення щодо підстав відмови, чим позивач підтвердила неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату, тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок із надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок із надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який він успадкував після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Відповідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач - Виконавчий комітет Сингаївської сільської ради Коростенського району, місце знаходження: 11541, с.Сингаї, вул.Героїв АТО, 5, Коростенський район, Житомирської області, ЄДРПОУ 04346244.
Суддя: О.М.Шульга