Справа №296/9369/17
Категорія 38
2/295/42/21
18.02.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Зосименка О.М.,
при секретарі Ковальчук О.С.,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача боргу за договором позики у сумі 4 350 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24.12.2013 року позивач надав в борг відповідачу грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, проте 24.05.2017 року відповідачем було повернуто частину позики в сумі 650 доларів США, а решту суми відповідач не повертає.
В подальшому ОСОБА_2 подала відзив та зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутиш коштів у сумі 950 доларів США та 300 грн., в обґрунтування якого вказала, що отримала в борг у ОСОБА_1 5000 доларів США, загубила розписки про отримання відповідачем від неї грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, продовжувала сплачувати та в подальшому їх знайшла, тому відповідачу було передано кошти у загальній сумі 5 950 дол. США та 300 грн., з, яких 5000,00 дол. США в рахунок погашення боргу який виник на підставі договору позики від 24.03.2014 року, щодо решти 950, 00 дол. США та 300 грн. - вказані кошти набуті відповідачем без належної правової підстави та підлягають поверненню.
У відповіді на відзив та у відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 вказує, що фактично надав ОСОБА_2 в борг 10 000 доларів США по борговим розпискам, а саме 15.12.2013 року - 5 000 доларів США та 24.12.2013 року - на 5 000 доларів США та ОСОБА_2 за розпискою від 15.12.2013р. повернула борг повністю, а за розпискою від 24.12.2013р. повернула лише 650 доларів США, а повернення 14.06.2017р. грошових коштів в сумі 300 грн не є предметом розписок від 15.12.2013р. та від 24.12.2013р. та отримувалися ОСОБА_2 окремо без написання відповідної розписки.
В останнє судове засідання сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, ОСОБА_2 причини неявки суду не повідомила, її представник подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні. Зважаючи, що участь представника сторони в іншому судовому засіданні не є поважною причиною для відкладення даного судового засідання, та ОСОБА_2 причини неявки суду не повідомила, була повідомлена про дату і час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність підстав для розгляду справи за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, та допитані у якості свідків позивач та відповідач повідомили, що 15.12.2013 року ОСОБА_1 надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, та 24.12.2013 року позивач надав в борг відповідачу грошові кошти в сумі 5 000 доларів США.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно з частиною першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом спору є стягнення боргу по борговій розписці від 24.12.2013 року за умовами якої ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США та зобов'язалась повернути до 24.03.2014р.
В матеріалах справи містяться розписки, надані відповідачем про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів, а саме: від 24.02.2017 року - 900 дол. США; від 15.03.2017 року - 1100 дол. США; від 24.03.2017 року - 300 дол. США; від 24.04.2017 - 500 дол. США; 15.05.2017 року - 300 дол. США; 24.05.2017 року - 400 дол. США; 14.06. 2017 року - 200 дол. США та 300 грн. 24.06.2017 року - 200 дол. США;, в яких не зазначено підставу отримання коштів особою.
Крім того, в матеріалах справи містяться розписки, надані відповідачем про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів, а саме: від 15.04.2017 року - 500 дол. США; від 15.07.2017 року - 100 дол. США; від 24.07.2017 року - 400 дол. США, від 31.07.2017 року - 500 дол. США; від 12.08.2018 року - 200 дол. США; від 31.08.20017року- 150 дол. США; 15.09.2017 року - 200 дол. США; в яких не зазначено ні особу яка отримала кошти, а ні підставу отримання коштів особою.
При огляді даних розписок в судовому засіданні ОСОБА_1 визнано отримання даних коштів від ОСОБА_2 та вказано, що дані розписки про отримання коштів стосуються повернення боргу по борговій розписці від 15.12.2013 року - 5 000 доларів США та від 24.12.2013 року - на 5 000 доларів США. ОСОБА_2 вказала, що ці розписки про отримання коштів ОСОБА_1 стосуються виключно боргової розписки від 24.12.2013 року - на 5 000 доларів та її переплати у сумі 950 доларів США та 300 грн.
Отже, по вищевказаним розпискам ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти за період з 24.02.2017р. по 15.09.2017 року у сумі 5 950 доларів США і 300 грн.
Як вбачається із розписки, наданою Іваницькою про отримання ОСОБА_1 від неї грошових коштів від 24.07.2017 року, ОСОБА_3 надано позивачу - 400 дол. США та на розписці додатково зазначено 4600 доларів США. Крім того, на аналогічній розписці від 31.08.20017 року ОСОБА_3 надано позивачу - 150 дол. США та на розписці додатково зазначено 5 650.
Надаючи оцінку доводам сторін в частині які суми по яким борговим розпискам поверталися, та зважаючи, що на двох розписках (а.с.45, 46) зазначені додатково суми 4600 доларів США та 5 650, які не є сумами грошових коштів, які повернуті одним платежем, а фактично, на думку суду, вказують на загальну суму повернутих коштів за двома борговими розписками від 15.12.2013 року - 5 000 доларів США та від 24.12.2013 року - на 5 000 доларів США, та враховуючи, що ОСОБА_1 вказано, що повернення 14.06.2017р. грошових коштів в сумі 300 грн. не є предметом двох вищевкавних розписок, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 заборгованості по борговій розписці від 24.12.2013 року на суму 4050 доларів США.
Зважаючи на зміну судової практики Верховного Суду, враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.01.2019р. у справі № 373/2054/16-ц, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути таку ж суму грошових коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь до ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 24.12.2013 року в розмірі 4050 доларів США.
Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Одночасно, встановивши, що повернення ОСОБА_2 14.06.2017р. грошових коштів в сумі 300 грн. не є предметом двох вищевкавних розписок та ОСОБА_1 не надано належних в розумінні ст.. 77 ЦПК України доказів про наявність у ОСОБА_2 зобов'язання на суму 300 грн., суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 300 грн. як коштів, набутих без правової підстави.
У відповідності до ст.. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1087 грн.84 коп., судового збору та з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 9 грн. 22 коп. судового збору.
Керуючись ст.265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 24.12.2013 року в розмірі 4050 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1087 грн.84 коп. судового збору.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 300 грн. як коштів, набутих без правової підстави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 грн. 22 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Зосименко