Справа № 215/7222/20
3/215/98/21
17 лютого 2021 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Квятковський Я.А. розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого; проживаючого: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №148537, 15.12.2020 року о 02:55 год. в м.Кривому Розі в Тернівському районі по вул. Перлинна, біля будинку № 7, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Тойота Авенсіс, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (зіниці ока, які не реагують на світло, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду за допомогою газоаналізатору Драгер та у медичному закладі з метою встановлення стану сп'яніння відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі через перебування закордоном.
Захисник Ткаченко О.П. у судовому засіданні з протоколом не погодився, та просив закрити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а саме відсутність факт керування транспортним засобом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Заслухавши доводи захисника, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №148537 (а.с. 1), пояснення свідків (а.с. 3), рапорт (а.с. 4), постанову про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.5), довідку, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а також що у останнього відсутня повторність вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 7), відеозапис з бодікамери (а.с. 6), приходжу до такого висновку.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, ч. 1 ст.130 КпАП України передбачена відповідальність у зв'язку з керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачею керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами) передбачено, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення інспектором поліції надано лазерний диск з відеозаписом поліцейських відереєстратора і бодікамер від 15.12.2020. Дослідженням лазерного диску в суді встановлено, що на відеозаписі поліцейського відеореєстратора дійсно наявний рух автомобіля світлого кольору, проте через темну пору доби тип, марку, модель та водія автомобіля неможливо ідентифікувати. Наступне відео починається з того, що ОСОБА_1 , який йшов по вулиці разом з товаришем, зупинено поліцейським та запрошено підійти до автомобіля Тойота Авенсіс, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на певній відстані від ОСОБА_1 біля будинку №7 по вул. Мировича в м.Кривому Розі. При цьому, судом встановлено, що особою постійно заперечувався факт належності автомобіля Тойота Авенсіс та факт керування автомобілем.
Жодних письмових матеріалів , які б підтверджували факт належності ОСОБА_2 вищевказаного автомобіля, поліцейським до суду не надано.
Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджується зазначеним вище відеозаписом поліцейської бодікамери, що є обовязковою умовою відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП.
З урахуванням вищенаведеного суд не може взяти постанову і рапорт поліцейського про переслідування правопорушника, який сам по собі не є достатнім доказом вчинення правопорушення.
Крім того, відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно до ч.3 ст.266 КУпАП, п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Однак, в матеріалах справи відсутнє направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, що свідчить про недотримання поліцейським порядку огляду особи.
Згідно до ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до ст.62 ч.3 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі Аллене де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Згідно до ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином при відсутності доказів скоєння адміністративного правопорушення, справу про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 слід провадженням закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.62 ч.3 Конституції України, ст.ст.247 ч.1 п.1, 284 ч.1 п.3, 251, 252 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя :