Справа № 211/2372/15-к
1-кп/215/48/21
17 лютого 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання потерпілого Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040760000191 від 05.01.2015,
02.02.2021 до суду надійшло клопотання від КП «Кривбасводоканал» про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_7 , в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні злочину за ч.5 ст.185 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років із конфіскацією майна. Крім того, з метою забезпечення цивільного позову на суму 3 231 275,80 грн., враховуючи достатність даних про розмір заподіяної шкоди, потерпілий просить накласти арешт на все майно обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Представник потерпілого та прокурор у судовому засіданні клопотання підтримали.
Захисник обвинуваченого та обвинувачений заперечували проти заявленого потерпілим клопотання, посилаючись на те, що останнім не конкретизовано майно, на яке він просить накласти арешт та не вказана його вартість.
Колегія суддів, заслухавши представника потерпілого, з'ясувавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника приходить до наступного.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Із змісту ст.170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати розпоряджатись та/або користування певним його майном.
У відповідності до ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
В клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:
1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;
2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Положеннями ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні цивільного позивача, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Як вбачається з клопотання, арешт необхідно застосувати з метою забезпечення цивільного позову. Проте у клопотанні не зазначено існування обставин, які б свідчили про приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, належного обвинуваченому. Також у клопотанні, всупереч вимогам статті 171 КПК України, не зазначено конкретного переліку майна та документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, таким майном.
Фактична можливість накладення арешту на невичерпний перелік майна, не відповідає частині п'ятій статті 173 КПК України.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що жодної з передбачених законом підстав для накладення арешту на майно обвинуваченого, як і самої доцільності такого арешту, потерпілим (цивільним позивачем) не доведено.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, колегія суддів
В задоволенні клопотання Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040760000191 від 05.01.2015 р. - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя
Судді