Справа № 206/661/21
Провадження № 1-кс/206/52/21
17.02.2021 слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ознайомившись зі скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ДП «НВД АФ «Наукова» НААН» на бездіяльність слідчого,
17.02.2021 до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах ДП «НВД АФ «Наукова» НААН» на бездіяльність слідчого. Її було передано до поштового відділення 12.02.2021. Скарга була мотивована тим, що 14.01.2021 ДП «НВД АФ «Наукова» НААН» було направлено клопотання від 13.01.2021 до Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області. Однак, станом на 12.02.2021 відповідь на клопотання не надійшла. Таким чином, вбачається бездіяльність слідчого Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, яка виявляється у нерозгляді клопотання ДП «НВД АФ «Наукова» НААН» від 13.01.2021 по кримінальному провадженню № 12018040700001135, оскільки слідчий зобов'язаний розглянути таке клопотання в порядку та у строк, передбачені ст. 220 КПК України. В зв'язку із чим адвокат просив визнати протиправною бездіяльність слідчого Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, яка виявляється у нерозгляді клопотання ДП «НВД АФ «Наукова» НААН» від 13.01.2021 по кримінальному провадженню № 12018040700001135 та зобов'язати слідчого Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області розглянути клопотання ДП «НВД АФ «Наукова» НААН» від 13.01.2021 по кримінальному провадженню № 12018040700001135.
Ознайомившись із змістом даної скарги слідчий суддя вважає, що скарга підлягає поверненню з таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Так, главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Початок обчислення строку на оскарження залежить від предмета скарги: строк подання скарги на постанову слідчого, прокурора починається з дня отримання особою її копії, а строк оскарження інших рішень, дій або бездіяльності починає спливати з моменту прийняття рішення, вчинення дії абодопущення бездіяльності.
Отже, при оскарженні бездіяльності, обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії (п. 5 Інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 №1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»).
Відповідно до ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Згідно ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Однак, як вбачається з матеріалів долучених до скарги, 15.01.2021 Самарським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області було отриманоклопотання ДП «НВД АФ «Наукова» НААН» від 13.01.2021.
Таким чином, згідно ст. 220 КПК України відповідне клопотання слідчий зобов'язаний був розглянути не пізніше 18.01.2021, отже строк бездіяльності в даному випадку, виходячи з положень КПК України та роз'яснень ВССУ, необхідно обчислювати саме з 19.01.2020, тобто з дня, що настає після останнього дня, який відведено КПК України для вчинення слідчим/прокурором відповідної дії.
Однак, як вбачається безпосередньо із самої скарги, остання була подана до поштового відділення 12.02.2021, надійшла до суду 17.02.2021 тобто з порушенням відповідного строку на оскарження, оскільки останній день для подання скарги на бездіяльність слідчого сплив ще 28.01.2021.
Інших доказів звернення адвоката із відповідними клопотаннями до Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, за результатом яких могло б бути оскарження дії чи бездіяльності щодо відповідних клопотань, у передбачений законодавством строк, слідчому судді надано не було.
Згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов'язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
ЄСПЛ прийшов до висновку, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року).
Зі змісту пункту 52 рішення у справі «Пономарьов проти України» вбачається, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що безпідставне поновлення судами строків є порушенням конвенційних прав та порушенням права на справедливий суд.
Можливість отримати своєчасний судовий захист є головним аспектом реалізації права на доступ до правосуддя. Однак, вказане право не може бути абсолютним і його реалізація повинна бути здійснена в межах певних процесуальних строків. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Отже, встановлення строків звернення до слідчого судді у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для сторони обвинувачення (як правило, слідчого) та інших учасників кримінального провадження відносно того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до слідчого судді сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
В той же час, за змістом п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України питання про поновлення пропущеного строку передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України слідчий суддя вирішує лише за клопотанням чи заявою особи, яка звернулася зі скаргою.
Отже, поновити заявнику строк на оскарження вказаної бездіяльності не вбачається можливим, оскільки останній не може бути продовжений з ініціативи суду і підлягає поновленню, за наявності відповідних підстав, виключно за клопотанням особи, яка не встигла вчинити певну процесуальну дію.
Бездіяльність слідчого в даному випадку не може бути триваюча, оскільки дію, яку мав вчинити слідчий визначена чітким строком та враховуючи чіткі строки для оскарження такої бездіяльності та принцип правової визначеності не можна стверджувати, що порушення є триваючим, навіть враховуючи, те що дії не вчинені слідчим й після строків встановлених КПК України.
Враховуючи, що процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності, що узгоджується з позицією Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, викладеної у постанові від 14.06.2018 (справа № 127/2025/17), а також приймаючи до уваги відсутність заяв/клопотань про поновлення пропущеного строку, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що при зверненні до суду із даною скаргою, було пропущено передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України строк на оскарження бездіяльності слідчого.
В свою чергу, слідчий суддя звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі, й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 21, 28, 113, 116, 117, 220, 303-307, 369-372 КПК України, -
Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ДП «НВД АФ «Наукова» НААН» на бездіяльність слідчого - повернути.
Копію ухвали про повернення скарги надіслати скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали після розгляду скарги апеляційним судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1