Справа № 206/5595/20
Провадження № 2-з/206/1/21
11.02.2021року у залі суду в місті Дніпрі суддя Самарського районного суд м.Дніпропетровська Сухоруков А.О., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглядаючи у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рички Катерини Юріївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,
17.12.2020 року представник позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з даним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рички Катерини Юріївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
В прохальній частині позову позивач просить суд визнати недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі - продажу садового будинку від 13 квітня 2019 року, серія та номер 2149, який був посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричкою Катериною Юріївною; Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №31166940. Стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача судові витрати які складаються із судового збору розмірі 2102 гривні, а також судові витрати на професійну правничу допомогу та інші судові витрати, що будуть підтверджені позивачем належними доказами за результатами розгляду справи.
17.12.2020 року представником позивача також було подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23625 від 09.12.2020 року ОСОБА_5 - відповідачу 2, на праві приватної власності належить спірне нерухоме майно, а саме садовий будинок загальною площею 28,3 кв.м. у садовому товаристві «Кримське урочище». Враховуючи те, що предметом позовних вимог є саме визнання недійсним договору купівлі - продажу вказаного нерухомого маййна, яке було відчужене при наявності судової заборони на таке відчуження, та надані суду разом з позовною заявою докази, які свідчать про можливу фраудаторну поведінку відповідача, вважає, що це може стати підставою для утруднення чи можливості виконання рішення суду.
На підставі викладеного просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно відповідача, 2, а саме на садовий будинок загальною площею 28,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ «Кримське урочище» (реєстраційний номер майна 231514312101), який належить ОСОБА_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , та оголосити заборону будь - яким особам укладати угоду стосовно цього майна, проводити реєстрацію та перереєстрацію майнових прав на зазначене майно, здійснювати його відчуження продаж, обмін, тощо.
В судовому засіданні представник позивача подану заяву підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання представника позивача про забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви документи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, в тому числі, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року ««Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. п. 6, 7 Постанови Пленуму ВСУ №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, особам які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, враховуючи вимоги ч.2 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, з'ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими позивачем вимогами, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає достатнім застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на садовий будинок загальною площею 28,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, «Кримське урочище» (реєстраційний номер майна 231514312101), який належить ОСОБА_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , та оголосити заборону будь - яким особам укладати угоду стосовно цього майна, проводити реєстрацію та перереєстрацію майнових прав на зазначене майно, здійснювати його відчуження продаж, обмін, тощо.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рички Катерини Юріївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно- задовольнити повністю.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме на садовий будинок загальною площею 28,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, «Кримське урочище» (реєстраційний номер майна 231514312101), який належить ОСОБА_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , та оголосити заборону будь - яким особам укладати угоду стосовно цього майна, проводити реєстрацію та перереєстрацію майнових прав на зазначене майно, здійснювати його відчуження продаж, обмін, тощо.
Ухвалу для виконання направити державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Роз'яснити заявнику, що він відповідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, у відповідності до приписів пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О. Сухоруков