Справа № 185/9994/17
Провадження № 1-кп/185/41/21
17 лютого 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області колегіально у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 ,
- ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040370000748 від 17 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_10 ,
представника потерпілих - ОСОБА_11 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 ,
їх захисників - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
Прокурор у судовому засіданні в черговий раз заявив клопотання про продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , термін дії якого спливає 18 лютого 2021 року, о 13.10 год..
Прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілих.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який буде повністю забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свого захисника, просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Представник потерпілих підтримав клопотання прокурора.
З'ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, а також розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, суд виходить з наступного.
Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , суд зважає на те, що зазначений прокурором ризик про вплив обвинуваченого на потерпілих і свідків має місце, бо станом на 17 лютого 2021 року не всі свідки та потерпілі у даному кримінальному провадженні допитані. Враховуючи, що анкетні дані потерпілих та свідків наявні в матеріалах кримінального провадження і озвучені в судовому засіданні, у ОСОБА_6 буде наявна об'єктивна можливість незаконно впливати на недопитаних потерпілих та свідків.
Також суд зважає на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років з конфіскацією майна. Поряд з цим ОСОБА_6 не мав постійного місця роботи, законного постійного джерела доходів.
Враховуючи вищевикладене, а також обставини кримінальних злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , існує реальний ризик залишення ним свого місця проживання (у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.
Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитись від слідства. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».
Також стороною захисту на даний час не надано документів, які б свідчили про ступінь міцності його соціальних зв'язків на сьогодення.
З огляду на вказане, суд вважає, що тяжкістю покарання в сукупності з даними про особу обвинуваченого підтверджується існування ризику ймовірності його переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, з огляду на викладені обставини, враховуючи особу обвинуваченого та зважаючи на суспільний інтерес, враховуючи наявні ризики, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі і домашній арешт, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, на даний час не зможе запобігти вищевказаним ризикам переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, впливу на свідків та потерпілих, які не допитані, та не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 331, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 13.10 год. до 17 квітня 2021 року.
Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 17 квітня 2021 року, о 13.10 год..
У клопотанні захисника - адвоката ОСОБА_13 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2