15 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 937/6520/20 (2а/937/87/20)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №937/652/20 (2а/937/87/20) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.11.2020 в адміністративній справі №937/6520/20 (2а/937/87/20) за позовом ОСОБА_1 до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Юрія Валентиновича, Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.11.2020 в адміністративній справі №937/6520/20 (2а/937/87/20) скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Юрія Валентиновича, Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 31.08.2020 за №000634/01/09 винесену Державною екологічною інспекцією України у Запорізькій області.
Стягнуто з Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 1051 гривень (одна тисяча п'ятдесят одна гривня) на користь ОСОБА_1 .
Стягнуто з Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1800 гривень (одна тисяча вісімсот гривень).
01.02.2021 ОСОБА_1 звернулось до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання щодо стягнення з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, розмір яких складає 3 200, 00 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією Договору про надання правових послуг адвоката від 07.09.2020р., належним чином завіреною копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, належним чином завіреною копією ордеру на надання правової допомоги, оригіналом Акту виконаних робіт про надання правової допомоги від 23.11.2020р. до Договору про надання правових послуг адвоката від 07.09.2020р. та оригіналом квитанції до прибуткового касового ордеру № 13 від 23.11.2020р.
Розгляд заяви призначено апеляційним судом у в порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно п.3 ч.1, ч.2 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Позивачем до суду апеляційної інстанції було заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну допомогу, згідно якого було зазначено, що станом на 18.01.2021р. розмір витрат на професійну правничу допомогу склав 1 800, 00 грн., що підтверджується наданим оригіналом Акту виконаних робіт про надання правової допомоги від 18.01.2021р. до Договору про надання правових послуг адвоката від 04.12.2020р., та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 5 від 18.01.2021 року в підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 1800 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року стягнуто з Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1800 гривень.
01.02.2021 ОСОБА_1 звернулось до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання щодо стягнення з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, розмір яких складає 3 200, 00 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією Договору про надання правових послуг адвоката від 07.09.2020р., належним чином завіреною копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, належним чином завіреною копією ордеру на надання правової допомоги, оригіналом Акту виконаних робіт про надання правової допомоги від 23.11.2020р. до Договору про надання правових послуг адвоката від 07.09.2020р. та оригіналом квитанції до прибуткового касового ордеру № 13 від 23.11.2020р.
Як вже зазначалось вище, що частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказані витрати могли бути визначені та підтверджені доказами до закінчення розгляду справи по суті. Проте, позивачем в порушення положень частини сьомої статті 139 КАС України, такі докази до суду апеляційної інстанції, які заявлені в клопотанні від 01 лютого 2021 року про ухвалення додаткового рішення не подані.
Відтак, суд апеляційної інстанції під час прийняття постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року не досліджував понесені позивачем витрати за надання правничої допомоги, які заявлені в клопотанні від 01 лютого 2021 року про ухвалення додаткового рішення.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача понесених витрат за надання правничої допомоги, які заявлені в клопотанні від 01 лютого 2021 року про ухвалення додаткового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 169, 298 КАС України, суд-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №937/652/20(2а/937/87/20) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва