про відмову у відкритті апеляційного провадження
15 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 393/216/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року у № 393/216/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича (відповідач-1), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області (відповідач-2) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року позов задоволений.
01.09.2020 відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою у цій справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто заявнику, у зв'язку з несплатою судового збору.
08.12.2020 відповідач-1 повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, не пізніше десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Копію вказаної ухвали разом з супровідним листом відправлено на адресу апелянта.
На адресу суду від апелянта надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої зазначає, що відповідач звертався з апеляційною скаргою на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року, проте така скарга була повернута апелянту у зв'язку з несплатою судового збору. Звертає увагу, що працює у відокремленому підрозділі Департаменту патрульної поліції та не має власного фінансового відділу. Таким чином, вважає несвоєчасну сплату судового збору під час подання 01.09.2020 апеляційної скарги - не залежала від волевиявлення скаржника та має об'єктивний характер. Також вказав, що судові витрати не повинні бути перешкодою вільного доступу до правосуддя.
Розглянувши вказану заяву, суд апеляційної інстанції зауважує таке.
Згідно з ст. 121 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за заявою учасника справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Вказаний висновок здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 12 квітня 2019 року у справі № 826/10498/16.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Ураховуючи усе викладене вище, колегія суддів зауважує, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику такої скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Колегія суддів також зазначає, що повторна апеляційна скарга подана більше ніж через 2 місяці після повернення судом попередньої, що не може бути визнано судом як своєчасне та належне виконання апелянтом його процесуальних обов'язків. Відсутність же коштів на сплату судового збору свідчить лише про "неналежне урядування" з боку держави, а тому державні органи не можуть в такому випадку розраховувати на поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки це буде порушенням принципу рівності сторін.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені апелянтом причини підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження у справі № 393/216/20 за апеляційною скаргою інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року необхідно відмовити.
На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 299, 325, 328, 329 КАС України, суд
Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені інспектором 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучмою О.В.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року у № 393/216/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко