10 лютого 2021 р.Справа № 480/3184/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/3184/20
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Сумській області
до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра"
про стягнення податкової заборгованості,
Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Сумській області), звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" (далі - відповідач, ПВКП «Терра»), в якій просило стягнути з ПВКП «Терра» (код ЄДРПОУ платника - 30991890, адреса - 40003, вул. Леваневського, 22, кв. 19 м. Суми) податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) в розмірі 255864,91 грн. за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків на користь Державного бюджету на р/р UА158999980313040029000018540, одержувач Сумська міська отг 14060100, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року задоволено позов.
Стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Терра» (40003, вул. Леваневського, 22, кв. 19 м. Суми, код ЄДРПОУ 30991890) податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) в розмірі 255864,91 грн. за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків на користь Державного бюджету на р/р UА158999980313040029000018540, одержувач Сумська міська отг 14060100, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник позивача надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, крім того клопотав про заміну сторони позивача у справі.
Під час апеляційного розгляду справи судом замінено позивача з Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) на Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ 43995469) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. № 893 «Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» та витягу з Єдиного державного реєстру України.
Від представника відповідача до апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на запровадження в Україні карантину.
За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки посилання на умови карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи.
Разом з тим необхідно враховувати, що тривалий розгляд в апеляційному порядку апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції породжує небезпеку порушення розумного строку апеляційного перегляду.
Так, згідно ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При цьому судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що положеннями ч. 4 ст. 195 КАС України передбачено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9-рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.
Водночас, відповідачем не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції тощо.
Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Разом з тим, судовою колегією враховується, що обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено.
В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов'язку по здійсненню розгляду справи.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПВКП «Терра» зареєстроване як юридична особа, та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків.
За ПВКП «Терра» обліковується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 255864,91 грн.: основний платіж - 223600,35 грн.; штрафна санкція - 32264,56 грн.; пеня - 0 грн.
Оскільки вказана заборгованість не була погашена відповідачем, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки на час розгляду справи податковий борг у добровільному порядку не сплачений, доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (застосований у справі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Платник податків серед іншого зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 59.1, п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За приписами пп.19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно п. 95.4 ст.95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З огляду на вказані приписи та на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, тому предметом доказуванні у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність податкового боргу.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22.08.2018 по справі 820/1878/16 у разі коли предмет позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у такій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав з якими законодавець п можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом такого позову, оскільки податкове повідомлення рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду такої справи здійснювати їх правовий аналіз.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має несплачений податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 255864,91 грн.
Зазначена сума заборгованості підтверджується витягом з історії недоїмок, витягом з інтегрованої картки платника податків, актом перевірки, податковим повідомленням-рішенням, податковими деклараціями з ПДВ, корінцем податкової вимоги.
Так, матеріалами справи встановлено, що Головним управлінням ДПС у Сумській області було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних ПВКП «Терра».
За результатами даної перевірки складено акт камеральної перевірки від 23.10.2019 № 950/18-28-54-04/30991890, який вручено керівнику відповідача.
За результатами проведеної камеральної перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0092355404 від 13.11.2019, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію в сумі 32264,56 грн.
Зазначене вище податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалося ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Оскільки вказані вище суми штрафних санкцій не були сплачені у строк, визначений Податковим кодексом України, тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов'язання визначені контролюючим органом набули статусу податкового боргу.
Відповідно до ст. 203.1 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Так, відповідно до ст. 203.1 Податкового кодексу України, ПВКП «Терра» було подано податкові декларації з ПДВ, а саме:
- уточнюючу декларацію № 9186488845 від 19.08.2019 року за червень 2019 року (грошове зобов'язання в сумі 161 грн. - 9,65 (переплата) = 151,35 грн.;
- № 9186493642 від 19.08.2019 за липень 2019 року (грошове зобов'язання в сумі 68031 грн.);
- № 9215675856 від 19.09.2019 за серпень 2019 року (грошове зобов'язання в сумі 29638 грн.);
- № 9244812197 від 20.10.2019 за вересень2019 року (грошове зобов'язання в сумі 103869 грн.);
- № 9276935295 від 20.11.2019 за жовтень 2019 року (грошове зобов'язання в сумі 871 грн.);
- № 9303530164 від 17.12.2019 за листопад 2019 року (грошове зобов'язання в сумі 15285 грн.).
- № 9332301705 від 20.01.2020 за грудень 2019 року (грошове зобов'язання в сумі 5755 грн.).
Оскільки вказані вище суми податкового зобов'язання не були сплачені у строк, визначений Податковим кодексом України, тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов'язання визначені платником набули статусу податкового боргу.
З метою погашення податкового боргу позивачем було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 14.10.2014 № 9713-25, яка була надіслана за адресою ПВКП «Терра», зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручена відповідачу 29.10.2014 (а.с.17).
Податковий борг ПВКП «Терра» з часу направлення вищевказаної податкової вимоги не переривався, податкова заборгованість не погашалася.
Отже, судом встановлено, що узгоджені суми податкових зобов'язань своєчасно та в повному обсязі відповідачем не були сплачені і сума податкового боргу ПВКП «Терра» за узгодженими податковими зобов'язаннями становить з податку додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 255864,91 грн., що підтверджується витягом з історії недоїмок, витягом з інтегрованої картки платника податків, актом перевірки, податковим повідомленням-рішенням, податковими деклараціями з ПДВ, корінцем податкової вимоги, то
Доказів погашення суми боргу матеріали справи не містять, а відповідачем зазначена несплачена податкова заборгованість визнається.
Крім того, наявність у відповідача відкритих рахунків в банківських установах, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.18-21).
Таким чином, зважаючи на наявність у відповідача податкового боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з усіх відкритих розрахункових рахунків відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року по справі № 480/3184/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 18.02.2021 року