17 лютого 2021 р.Справа № 520/7852/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
представника позивача Хільковського О.О.,
представника відповідача Лазебного Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/7852/2020
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
до ОСОБА_1
про відшкодування завданої шкоди,
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) збитки, у розмірі 592608 гривень 00 коп.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року клопотання відповідача - задоволено. Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди - залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд скасувати оскаржувану ухвалу, а справу повернути на стадію розгляду справи по суті. Позивач обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що ще у 2016 році ним було подано позов в порядку цивільного судочинства. Проте, судом зроблено висновок про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду зазначеної справи в порядку цивільного судочинства в тому числі і під час слухання даної справи у Верховному Суді Харківський прикордонний загін фактично був позбавлений можливості звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності ухвали та просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що ухвала суду першої інстанції є правомірною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з порушенням строків, встановлених ст.122 КАС України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Як встановлено із матеріалів справи, що первинно з позовною заявою, за стягненням збитків з відповідача Харківський прикордонний загін звернувся до Вовчанського районного суду Харківської області.
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року по справі № 638/11953/17 було стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) збитки, у розмірі 592608 гривень 00 коп.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року вказане рішення було скасоване, провадження у справі закрито, оскільки вказаний спір має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року залишено без змін.
19.06.2020 Харківський прикордонний загін повторно звернувся за стягненням з відповідача вказаної суми збитків до належного суду Харківського окружного адміністративного суду та вказував, що строки звернення до суду ним дотримано, оскільки ця подія відбулась з дотриманням приписів ст.122 КАС України після отримання у травні 2020 року постанови Верховного Суду по справі № 638/11953/17.
Разом з тим, відповідач як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції вказував, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про існування підстав для звернення до суду він дізнався у 2016 році, а з позовом до суду звернувся у 2020 році.
У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті ухвали про залишення без розгляду позовної заяви, судом першої інстанції було враховано, що позивач повторно звернувся до суду з позовом, оскільки первинне судове оскарження відбулось не за приписами належного процесуального закону.
Твердження скаржника про те, що початок перебігу строку починався з моменту отримання постанови Верховного Суду від 23 квітня 2020 року по справі № 638/11953/17 є безпідставними.
Так, згідно з ст.273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.384 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
За таких обставин, обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, не вбачаються судом поважними причинами пропуску строку.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що початок строку звернення до адмінстартивного суду, а саме повторного звернення до належного суду, рахується після ухвалення Харківським апеляційним судом відповідного судового рішення, яким визначено юрисдикційну підсудність вказаної справи 31.10.2018 року, а з позовом до суду позивач звернувся у червні 2020 року, з порушенням строків, встановлених ст.122 КАС України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані і рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви з підстави пропуску строку звернення до суду та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року по справі № 520/7852/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич
Повний текст постанови складений 18.02.2021 року