18 лютого 2021 р.Справа № 1640/2755/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Судді-доповідача: Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
розглянувши порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року по справі № 1640/2755/18
за позовом ОСОБА_1
до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України
про визнання дії протиправними та скасування наказу,
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 р. залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання дії протиправними та скасування наказу.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Дослідивши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Так, текст оскаржуваної ухвали виготовлений 01.11.2018 року, 03.11.2018 судом першої інстанції на адресу позивача направлено копію оскаржуваної ухвали.
Однак, поштовий конверт, в якому ухвала від 30.10.2018 направлена позивачу, повернувся до Полтавського окружного адміністративного суду відповідно до штампу вхідної кореспондеції 10.12.2018 року з відміткою ПАТ «Укрпошта» у довідці ф. 20 "у зв'язку із закінченням терміну зберігання".
В подальшому судом першої інстанції на адресу позивача повторно направлено копію оскаржуваної ухвали, але поштовий конверт повернувся до Полтавського окружного адміністративного суду 10.12.2018 (відповідно до штампу вхідної кореспонденції) з відміткою ПАТ «Укрпошта» у довідці ф. 20 "у зв'язку із закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є: 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до п.п. 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Крім того, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представника позивача у суді першої інстанції адвокату Власенко Г.В. вручено копію оскаржуваної ухвали 23.11.2018.
Відповідно до ч. 7 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, апелянт вважається таким, що був належним чином повідомлений про залишення позовної заяви без розгляду оскаржуваною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018.
Отже, апеляційну скаргу подано 04.02.2021 на зазначену ухвалу суду із порушенням строків на апеляційне оскарження судового рішення.
При цьому, заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження обґрунтована тим, що копія вказаної ухвали отримана апелянтом 27.01.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В силу ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою" (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94).
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вказує на відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження.
Керуючись ст.ст. 121, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ральченко І.М.
Судді Катунов В.В. Чалий І.С.