17 лютого 2021 року справа №360/3131/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Геращенко І.В., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 360/3131/20 (головуючий І інстанції І.В. Тихонов) за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла справа № 360/3131/20 разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що копію рішення суду першої інстанції від 16 листопада 2020 року відповідачем отримано 20 грудня 2020 року (а.с. 85, 92).
Проте, апеляційна скарга на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року апелянтом подана 9 лютого 2021 року, тобто з порушенням строку, встановленого ст. 295 КАС України (а.с. 86).
В апеляційній скарзі апелянт заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження яке обґрунтовано тим, що з 05.01.2021 року по 29.01.2021 року вона перебувала у м. Києві і була позбавлена можливості користуватись комп'ютером для підготовки скарги.
Проте, вказані підстави пропущення процесуального строку суд вважає неповажними виходячи з наступного.
Як вже зазначалось апелянт подав скаргу на рішення суду. Зі змісту ст. 295 КАС України вбачається, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини (далі - «ЄСПЛ»).
Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Мельник проти України»).
Керуючись практикою ЄСПЛ, апеляційний суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі». У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Також у рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (пункти 22-23) зазначив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (Melnyk v. Ukraine, № 23436/03).
Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Проаналізувавши причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду, на які посилається скаржник у своєму клопотанні, суддя-доповідач дійшов висновку про визнання зазначених причин неповажними, оскільки позивачем не вжито всіх можливих заходів для своєчасного звернення до апеляційного суду, як то подання апеляційної скарги до дня від'їзду, спланування технічної можливості займатись підготовкою апеляційної скарги під час перебування в іншому місті, тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене апелянту необхідно надати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку з обґрунтуванням інших підстав поважності його пропущення.
За приписами частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, враховуючи норми процесуального законодавства, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням апелянту строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 360/3131/20 - залишити без руху.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання ухвали.
Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз'яснити, що в разі невиконанні вимог даної ухвали щодо надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду з наданням інших доказів щодо поважності причин пропуску строку, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко