17 лютого 2021 року справа №200/6929/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 р. у справі № 200/6929/20-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКСУ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України в частині ненадання адвокату Нікульникову Д.О. інформації за п. №2 та № 3 адвокатського запиту від 02.07.2020 № 20-395-0443; зобов'язати Державну казначейську службу України надати ОСОБА_1 інформацію за пунктами № 2 та № 3 адвокатського запиту від 02.07.2020 № 20-395-0443, а саме надати інформацію щодо: «Повідомити посаду, прізвище, ім'я та по-батькові посадової особи / посадових осіб Державної казначейської служби України, яка / які прийняли рішення про повернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області виконавчих документів щодо стягнення коштів на користь ТОВ «ТАР АЛЬЯНС» по справам № 2а/0570/10307/2012, № 805/4035/13-а, № 805/1151/14, № 805/16876/13-а»; «Надати копії документів (рішення, накази, доповідні записки або інші документи) на підставі яких прийнято рішення про повернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області виконавчих документів щодо стягнення коштів на користь ТОВ «ТАР АЛЬЯНС» по справам № 2а/0570/10307/2012, № 805/4035/13-а, № 805/1151/14, № 805/16876/13-а».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: зобов'язав Державну казначейську службу України надати ОСОБА_1 інформацію за пунктами № 2 та № 3, а саме: «Повідомити посаду, прізвище, ім'я та по-батькові посадової особи / посадових осіб Державної казначейської служби України, яка / які прийняли рішення про повернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області виконавчих документів щодо стягнення коштів на користь ТОВ «ТАР АЛЬЯНС» по справам № 2а/0570/10307/2012, № 805/4035/13-а, № 805/1151/14, № 805/16876/13-а»; «Надати копії документів (рішення, накази, доповідні записки або інші документи) на підставі яких прийнято рішення про повернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області виконавчих документів щодо стягнення коштів на користь ТОВ «ТАР АЛЬЯНС» по справам № 2а/0570/10307/2012, № 805/4035/13-а, № 805/1151/14, № 805/16876/13-а»; стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України суму судових витрат у розмірі 840 грн. 80 коп.
16 жовтня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про прийняття додаткового судового рішення, обґрунтоване тим, що під час виготовлення судового рішення не ухвалено рішення щодо однієї із позовних вимог, яка викладена у позові, а саме: «визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України в частині ненадання адвокату ОСОБА_1 інформації за пунктами №2 та №3 адвокатського запиту від 02.07.2020 року №20-395-0443».
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд: визнав протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України в частині ненадання адвокату ОСОБА_1 інформації за пунктами №2 та №3 адвокатського запиту від 02.07.2020 року №20-395-0443.
Відповідач, не погодившись з додатковим судовим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду у зв'язку, з невірним застосуванням та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в органах Казначейства на обліку перебувають виконавчі документи по справам № 2а/0570/10307/2012, № 805/4035/13-а, № 805/1151/14, № 805/16876/13-а щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та пені на користь ТОВ «ТАР АЛЬЯНС», що зареєстроване за адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул.Умова, 1/1. Казначейством листом від 02.06.2020 №5-08-08/9536 повернуло до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області виконавчі документи щодо стягнення коштів. Позивач,як представник ТОВ «ТАР АЛЬЯНС» звернувся з запитом в якому просив, зокрема, повідомити осіб, які прийняли рішення про повернення зазначених виконавчих документів та копії документів, на підставі яких прийнято рішення про їх повернення. Апелянт зазначає, що повноваження щодо прийняття управлінських рішень під час здійснення безспірного списання коштів державного бюджету є дискреційними повноваженнями відповідача. Нормативними документами Казначейства не передбачено прийняття службовими особами окремого рішення про зупинення безспірного списання коштів ані в усній, ані в письмовій формі. Отже, відповідачем листом від 14.07.2020 було надано всю наявну інформацію, оскільки жодних рішень, наказів, доповідних записок або інших документів не створювалось, окрім листа Казначейства від 02.06.2020 № 05-08-08/9536. Особи, які повертали документи зазначені в листі Казначейства від 14.07.2020 № 5-06-06/12240, який булло надано позивачу.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 є адвокатом, про що свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1753, виданого на підставі Рішення Донецької обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 29.09.2004 № 31.
02.07.2020 ОСОБА_1 звернуся із адвокатським запитом до Державної казначейської служби України, у якому просив надати наступну інформацію: 1)надати копію листа Державної казначейської служби України від 02.06.2020 року № 5-08-08/9536; 2) повідомити посаду, прізвище, ім'та по-батькові посадової особи / посадових осіб Державної казначейської служби України, яка / які прийняли рішення про повернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області виконавчих документів щодо стягнення коштів на користь ТОВ «ТАР АЛЬЯНС» по справам № 2а/0570/10307/2012, № 805/4035/13-а, № 805/1151/14, № 805/16876/13-а; 3) надати копії документів (рішення, накази, доповідні записки або інші документи) на підставі яких прийнято рішення про повернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області виконавчих документів щодо стягнення коштів на користь ТОВ «ТАР АЛЬЯНС» по справам № 2а/0570/10307/2012, № 805/4035/13-а, № 805/1151/14, № 805/16876/13-а (а.с.4-5).
14 липня 2020 року Державна казначейська служба України листом за № 5-06-06/12240 надала позивачу відповідь на його адвокатський запит від 02.07.2020 року (а.с.6-8), а саме: згіно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство та керівник не переміщені з тимчасово неконтрольованої території. Наразі, у Казначейства відсутня достовірна документально підтверджена інформація щодо: здійснення Товариством господарської діяльності як на тимчасово неконтрольованій, так і на контрольованій органами державної влади території України; місця реєстрації та перебування органу управління (уповноваженого керівника) Товариства; сплати Товариством до державного та місцевих бюджетів податків, зборів та інших обов'язкових платежів. З приводу виконання судових рішень та отримання додаткових відомостей відповідно до вимог ПКМУ №595 Казначейство інформувало Товариство, зокрема листами від: 27.01.2020 № 5-06-06/1909; 06.02.2020 № 5-06-06/2599; 21.02.2020 №5-06-06/3693; 21.02.2020 № 5-06-06/3695; 26.03.2020 № 5-06-06/5891; 29.05.2020 № 5-06-06/9318; 11.06.2020 №5-06-06/10117.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України, гарантовано кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Інформація про заробітну плату та інші виплати працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування є інформацією про фізичну особу.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Пунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - № 5076-VI) визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 2 цього Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Статтею 20 Закону № 5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно з частини 1 статті 24 Закону № 5076-VI, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Абзацом 1 та 2 частини 2 вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
Частиною 3 статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Отже, за змістом викладеної норми Закону № 5076-VI відповідальність осіб, якими отримано адвокатський запит, наступає за відмову в наданні інформації на адвокатський запит та / або за несвоєчасне або неповне надання інформації та / або за надання інформації, що не відповідає дійсності.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» 2 жовтня 1992 року N 2657-XII ( далі - Закон № 2657) визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.
Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено, частинами 1 та 2 статті 7 цього Закону, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Відповідно до статті 5 Закону № 2657-ХІІ, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом № 2939.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 1 частини 1 та частиною 4 статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом
Відповідно до ст. 20 Закону № 2657-ХІІ, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI, передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема: 1)розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.
Суд зазначає, що відповідач є розпорядником інформації в розумінні законодавства. Запитувана інформація не є інформацією з обмеженим доступом. Підстав, передбачених законодавством, для відмови у задоволенні запиту на інформацію у відповідача не було.
Отже, оскільки адвокатський запит відповідає вимогам Закону № 5076-VI, він мав бути розглянутий відповідачем у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції зазначає, в межах розгляду цієї справи необхідно встановити чи допущено відповідачем протиправну бездіяльність щодо своєчасного розгляду та надання відповіді на адвокатський запит. Одночасно дослідженню підлягають обставини, які підтверджують поважність причин його невиконання.
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Аналогічне визначення розуміння "протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень" міститься у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17.
Матеріали справи свідчать, що відповідач, надаючи відповідь на адвокатський запит, не зазначив, що витребувані документи та інформація містять інформацію з обмеженим доступом (або конфіденційну інформацію, або таємну інформацію, або службову інформацію, відсутність такої інформації або документації), що, в свою чергу, могло призвести до обмеження у доступі до витребуваних адвокатським запитом інформації та копій документів. Відповідачем не підтверджено факт надання позивачу повної відповіді на запит у відповідності до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, бездіяльність розпорядника інформації щодо надання повної інформації є неправомірною.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 р. у справі № 200/6929/20-а - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 р. у справі № 200/6929/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 лютого 2021 року.
Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв
Судді І.В. Геращенко
Г.М. Міронова