1/1545
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
17 лютого 2021 року м. Київ № 640/17170/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву представника Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної громади Вінницького району Вінницької області про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправним та нечинним розпорядження,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області (надалі - позивач), адреса: 23209, Вінницька область, Вінницький район, село Хижинці, вулиця І. Богуна, будинок 59б до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач), адреса: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, що полягають у затвердженні в переліку територіальних громад Вінницької області Лука-Мелешківської об'єднаної територіальної громади з включенням до неї Сокиринецької та Парпуровецької територіальних громад Вінницького району Вінницької області;
- визнати протиправним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» в частині включення Сокиринецької та Парпуровецької територіальних громад Вінницького району Вінницької області до складу Лука-Мелешківської об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України включити до Переліку територіальних громад Вінницької області Сокиринецьку об'єднану територіальну громаду Вінницького району Вінницької області у складі Сокиринецької, Хижинецької, Парпуровецької, Майдан-Чапельської сільських територіальних громад з адміністративним центром в селі Хижинці Вінницького району Вінницької області.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень неправомірного рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/17170/20 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянську Я.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29 вересня 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22 жовтня 2020 року об 11 год. 00 хв. в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року № 65 адміністративна справа № 640/17170/20 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Добрянської Я.І.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/17170/20 визначено суддю Клочкову Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним розпорядження, яка буде розглядатись під головуванням судді Клочкової Н.В., вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної громади Вінницького району Вінницької області надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області до Кабінету Міністрів України в адміністративній справі № 640/17170/20 шляхом:
- заборони Лука-Мелешківській сільській раді Вінницького району Вінницької області, її органам та посадовим особам, Комісії з реорганізації та управління справами Хижинецької сільської ради вчиняти будь-які дії, спрямовані на реорганізацію Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області;
- заборони державному реєстратору Літинської районної державної адміністрації Вінницької області та будь-якому іншому державному реєстратору вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області (код 41079632).
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Також, представник позивача зазначає, що оскаржуваний акт веде до припинення позивача як юридичної особи, що унеможливлює розгляд цієї справи, справедливе її вирішення та ефективний захист порушених прав унаслідок переходу процесуальних прав та обов'язків позивача у справі до особи, не зацікавленої в задоволенні позову.
На переконання представника позивача, подальша реалізація на практиці рішення про реорганізацію Хижинецької сільської ради - зокрема, в частині проведення державної реєстрації реорганізації юридичної особи шляхом її припинення - унеможливить виконання майбутнього рішення суду в даній адміністративній справі в разі задоволення позовних вимог.
Керуючись викладеними аргументами, представник позивача вважає, що запропоновані заходи є співмірними із заявленими позовними вимогами, адже вони прямо пов'язані. У той час як позовні вимоги спрямовані на визначення особливостей реалізації правового статусу позивача як конституційного органу місцевого самоврядування, дії Лука-Мелешківської сільської ради та державного реєстратора спричиняють його ліквідацію. Це, в свою чергу, унеможливлює подальшу участь позивача у судових справах, що ведуться ним, а відтак - ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів.
Заперечуючи проти аргументів викладених представником позивача у заяві про забезпечення позову, представником відповідача були подані заперечення на вказану заяву, в яких останній зазначає, що звернення позивача з заявою про забезпечення позову є безпідставним, а будь-які вимоги, зазначені в такій заяві не можуть доводити необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Представник відповідача зауважив, що вжиття заходів забезпечення позову в даній справи фактично є неможливим, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Керуючись викладеним, представник відповідача просить відмовити у задоволення заяви представника позивача.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначає, що оскаржуваний акт веде до припинення позивача як юридичної особи, що унеможливлює розгляд цієї справи, справедливе її вирішення та ефективний захист порушених прав унаслідок переходу процесуальних прав та обов'язків Позивача у справі до особи, не зацікавленої в задоволенні позову. На переконання представника позивача, подальша реалізація на практиці рішення про реорганізацію Хижинецької сільської ради - зокрема, в частині проведення державної реєстрації реорганізації юридичної особи шляхом її припинення - унеможливить виконання майбутнього рішення суду в даній адміністративній справі в разі задоволення позовних вимог.
Водночас, суд звертає увагу, що обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на ті ж самі обставини, якими обґрунтовані й власне позовні вимоги.
При цьому, суд звертає увагу, що заявлені позивачем у заяві про забезпечення позову заходи забезпечення, ні яким чиним не відносяться до предмету оскарження позовної заяви, оскільки, зазначені вище заходи забезпечення якими позивач просить заборонити вчиняти дії певних суб'єктів, ґрунтуються на рішенні Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, в той час як предметом оскарження в даній адміністративній справі є дії та розпорядження Кабінету Міністрів України.
При цьому, суд також зауважує, що вказані вище вимоги заяви про забезпечення позову направлені позивачем до суб'єктів, які навіть не є сторонами у даній справі.
Суд зазначає, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про наявність очевидних ознак протиправності рішення, а також не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті, але аж ніяк не під час вирішення питання щодо можливості вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак, на переконання суду, при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову в даній справи фактично є неможливим, оскільки забезпечення позову шляхом обраним позивачем до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної громади Вінницького району Вінницької області про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним розпорядження відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова