ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2021 року м. Київ № 640/29099/20
Окружний адміністративний суду міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Щипки В.П., у відсутність інших учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання постанови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:
- визнати постанову від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору незаконною та такою, що не підлягає виконанню;
- зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 позовну заяву установи прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та залучено до участі у справі третю особу.
В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ніколи не проходив службу в Державній установі "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву", відтак у позивача відсутня будь-яка інформація щодо розмірів його грошового забезпечення. Окрім того, на підставі отриманих відомостей з Головного управління Урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України позивачем листами від 13.10.2020 №33/31/1-25 та від 26.10.2020 №33/31/1-225 направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення суду в адміністративній справі №640/15470/19 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії.
Таким чином, представник позивача стверджує, що рішення суду у справі №640/15470/19 виконано Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження №63385257, а тому підстави для стягнення виконавчого збору з установи відсутні.
Також представник позивача зазначає, що в порушення приписів частини четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем не у день відкриття виконавчого провадження №63385257, тобто з порушенням строку.
З урахуванням наведених вище підстав, представник позивач вважає, що постанова від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, а виконавче провадження №63385257 має бути закінчено на підставі пункту 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не подано, проте 11.02.2021 на адресу суду направлено копію матеріалів виконавчого провадження №63385257.
Третьою особою до суду подано пояснення, в яких третя особа заперечує проти задоволення позову, мотивуючи невиконанням рішення суду в адміністративній справі №640/15470/19 у повному обсязі, адже Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві не направлено довідку з урахуванням всіх його додаткових видів грошового забезпечення, що враховуються при перерахунку пенсії, а відтак вимоги позивача у даній справі є необґрунтованими.
В засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Отже суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020, у справі №640/15470/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 50% та 75 % суми підвищення пенсії за період з 05.03.2019 по 04.09.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та з врахуванням проведених раніше виплат.
Зобов'язано Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по місту Києву" підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по місту Києву" понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
16.10.2020 у справі №640/15470/19 видано виконавчі листи.
23.10.2020 постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюка В.В. відкрито виконавче провадження №63385257 на підставі виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 16.10.2020 у справі №640/15470/19.
29.10.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюком В.В. винесено постанову про стягнення з боржника (Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву") виконавчого збору у сумі 18892,00 грн у виконавчому провадженні №63385257.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору та бездіяльністю державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження №63385257, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.
Так, згідно зі статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Тобто, системний аналіз вказаних норм в аспекті спірних правовідносин свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження.
Судом відхиляються доводи позивача про те, що третя особа ніколи не проходив службу в Державній установі "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" і у них відсутня будь-яка інформація щодо розмірів грошового забезпечення ОСОБА_1 , оскільки при розгляді справи №640/15470/19 Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що на виконання листа Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 №2537/05/22-2019 "Про передачу функцій з питань пенсійного та соціального забезпечення колишніх працівників органів внутрішніх справ" Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві відповідно до акту приймання-передачі передано, а завідувачем сектору із соціально-гуманітарних питань Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву" прийнято облікові справи осіб, які звільнені з органів внутрішніх справ за період з 2008 року по 2018 рік, в тому числі третьої особи. З урахуванням даної обставини, судом залучено до участі у справі №640/15470/19 співвідповідача - Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву".
Окрім того, рішенням суду у вказаній справі, зокрема, зобов'язано Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по місту Києву" підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.
Таким чином, при розгляді справи №640/15470/19 суд дійшов висновку, що саме Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по місту Києву" є належним відповідачем та суб'єктом владних повноважень, до обов'язків якого належить підготовка та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №640/15470/19 набрало законної сили 30.09.2020. Окрім того, ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по місту Києву" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №640/15470/19.
Відтак суд вважає за можливе застосувати положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №640/15470/19 для позивача підлягає обов'язковому виконанню, а твердження щодо відсутності у Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по місту Києву" повноважень на підготовку та направлення органам пенсійного фонду нової довідки про розмір грошового забезпечення третьої особи фактично свідчать про незгоду державної установи з рішенням суду від 13.04.2020, що набрало законної сили.
Також представник позивача зазначає, що в порушення приписів частини четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем не у день відкриття виконавчого провадження №63385257, тобто з порушенням строку.
Дійсно, частиною четвертою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З матеріалів виконавчого провадження №63385257 вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 23.10.2020, проте постанова про стягнення виконавчого збору винесена лише 29.10.2020, тобто з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом з тим, суд враховує положення частини першої, п'ятої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що порушення строку на винесення постанови про стягнення виконавчого збору не є підставою для скасування такої постанови.
Щодо доводів позивача, що рішення суду у справі №640/15470/19 виконано Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" до відкриття виконавчого провадження №63385257, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі отриманих відомостей від Головного управління Урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України позивачем на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 13.10.2020 №33/31/1-25 на виконання рішення суду від 13.04.2020 направлено довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії. У вказаній довідці зазначено наступні складові грошового забезпечення третьої особи, що враховуються при перерахунку пенсії: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням (полковник міліції); надбавка за вислугу років (50%).
Тобто, в даній довідці взагалі не вказано додаткових видів грошового забезпечення, що мають враховуватися при перерахунку пенсії третій особі.
На підставі отриманих відомостей від Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України позивачем, листом від 26.10.2020 №33/31/1-225 направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення суду в адміністративній справі №640/15470/19 нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії, в якій вказано наступні складові грошового забезпечення третьої особи: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням (полковник міліції); надбавка за вислугу років (50%); надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%); премія (190%).
Разом з тим, з розрахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 17.12.2017, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що до сум грошового забезпечення, з яких обчислена пенсія третій особі відносилися: посадовий оклад; оклад за військовим званням; процентна надбавка за вислугу років; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у т. ч.: надбавка за службу в умовах режимних обмежень; надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення; надбавка за особливо важливі завдання; премія.
Таким чином, в довідці, направленій Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 26.10.2020 №33/31/1-225, не вказано всіх додаткових видів грошового забезпечення, які враховувалися при призначенні пенсії третій особі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем у повному обсязі не виконано рішення суду 13.04.2020 у справі №640/15470/19, відтак відсутні підстави і для задоволення другої позовної вимоги, а саме зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, підстави для розподілу відповідно до статті 139 КАС України судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання постанови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Платона Майбороди, будинок 19, місто Київ, 04050, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37027405).
Відповідач - Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Саксаганського, будинок 110, місто Київ, 04032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34967593).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 17.02.2021.
Суддя О.М. Чудак