ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
17 лютого 2021 року м. Київ№640/11035/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДепартаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області
провизнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Департамент, позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі також - Головне управління, відповідач), в якому просив:
- визнати бездіяльністю Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо нездійснення державного контролю протиправною;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області здійснити державний контроль за використанням земельної ділянки на перетині вулиць Вирлицької та Колекторної у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:291:0002) відповідно до покладених повноважень.
Ухвалою суду від 21.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтуванням позовних вимог позивач вказав на протиправну бездіяльність відповідача щодо виконання визначених законодавством повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням земельних ділянок. Зокрема, зазначив, що в ході обстеження ним в установленому порядку земельної ділянки на перетині вулиць Вирлицької та Колекторної у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:291:0002), яка перебуває в оренді ТОВ «Мегатранс», було виявлено невикористання цієї земельної ділянки за цільовим призначенням, про що повідомлено відповідача, до повноважень якого законодавством віднесено здійснення заходів державного контролю за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення. Відповідач жодних заходів реагування не вжив, повідомивши позивача, про можливість їх здійснення після отримання від позивача акта перевірки із документами, що підтверджують виявлені порушення.
Водночас позивач вказав, що при зверненні до адміністративного суду з даним позовом, реалізував своє право, надане йому пунктом 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), відповідно до якого кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Також послався на приписи частини першої статті 19 КАС України, якою визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, зокрема, спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи, що позивач, який наділений повноваженнями щодо здійснення самоврядного контролю за дотриманням земельного законодавства, зокрема й контролю за цільовим використанням земельних ділянок у місті Києві, вправі безпосередньо реалізувати ці повноваження щодо вищевказаної земельної ділянки.
Окрім того, вказав на відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, що виключає задоволення його позовних вимог.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому, спростовуючи доводи відповідача щодо можливості Департаментом самостійно здійснити самоврядний контроль щодо вищевказаної земельної ділянки, вказав, що відповідно до законодавства самоврядний контроль передбачає лише постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Самоврядний контроль здійснюється, зокрема, шляхом здійснення обстеження земельної, за результатами якого складається акт обстеження земельної ділянки. Цей акт лише підтверджує факт обстеження земельної ділянки і не є рішенням контролюючого органу, який породжує правові наслідки для користувача земельної ділянки. Тоді як відповідач наділений повноваженнями здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. І після встановлення відповідачем факту порушення орендарем використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є можливим ініціювання позивачем питання розірвання договору оренди земельної ділянки з таким орендарем
Щодо відсутності порушеного права, на захист якого подано до суду адміністративний позов, позивач зазначив про порушення бездіяльністю відповідача його прав та інтересів позивача як органу, що забезпечує виконання повноважень Київської міської ради у сфері земельних відносин, та права територіальної громади на вільне володіння та розпорядження своїми земельними ділянками.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд встановив, що рішенням Київської міської ради від 19.12.2000 №174/334 ТОВ «Мегатранс» надано в оренду земельну ділянку на перетині вулиць Вирлицької та Колекторної у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:291:0002) для будівництва та обслуговування сервісно-складського комплексу на 25 років до 21.02.2028. На підставі указаного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Мегатранс» (орендар) укладено договір оренди згаданої земельної ділянки від 21.02.2003 №63-6-00043 (далі також - договір оренди).
Листом від 09.04.2019 №101-3122/01 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація повідомила Департамент про неналежне санітарне утримання окремих земельних ділянок та їх фактичне невикористання за цільовим призначенням, зокрема й земельної ділянки на перетині вулиць Вирлицької та Колекторної у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:291:0002), переданій в оренду ТОВ «Мегатранс».
За результатами розгляду вказаного звернення Департаментом встановлено невикористання орендарем згаданої земельної ділянки за цільовим призначенням, що є порушенням умов договору оренди. Наведене зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки від 12.06.2019 №19-0433-02.
Беручи до уваги викладене, Департамент звернувся до Головного управління з листом від 21.12.2019 №05703-24408 про вжиття заходів державного контролю за використанням згаданої земельної ділянки відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
У відповідь Головне управління листом від 21.01.2020 №8-10-0.411-795/2-20 висловило позивачу пропозицію в установленому порядку самостійно здійснити самоврядний контроль щодо згаданої земельної ділянки, у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства оформити акт перевірки, який разом з документами, що підтверджують виявлені порушення та інформацією про вжиті заходи, надати до Головного управління для вжиття заходів реагування згідно з вимогами чинного законодавства.
Проте, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній адміністративній справі, що обґрунтовується наступним.
Відповідно до частини першої статі 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.
Термін суб'єкт владних повноважень - означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з частинами першою та другою статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 5 КАС визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
За змістом наведених законодавчих норм убачається, що до адміністративного суду за зверненням суб'єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкта владних повноважень надано такому суб'єкту законом.
Під компетенційним спором слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при цьому компетенція позивача.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме такий суб'єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.02.2020 у справі № 826/14309/17 та від 27.02.2020 у справі №640/18401/18.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невжиттям відповідачем заходів державного контролю щодо використання земельної ділянки, яка є об'єктом власності територіальної громади міста Києва, за зверненням позивача про її нецільове використання орендарем.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 №182/342 (в редакції рішення Київської міської ради від 10.03.2016 №144/144) (далі також - Положення №182/342), Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).
Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - землі державної власності в межах міста Києва), забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста.
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Положення №182/342 одними із основних завдань Департаменту є:
- забезпечення виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, проведення земельної реформи, спрямованої на приватизацію земель у межах міста;
- здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, а також координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель у межах функцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Порядком здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель в м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 (далі також - Порядок №16/890), також покладено на Департамент повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві.
Згідно з пунктами 1.5, 1.6, 1.7 розділу 1 Порядку №16/890:
- самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності;
- самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу.
- усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.
Згідно з приписами пункту 3.1 розділу 3 Порядку №16/890 Департамент при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань, поміж іншого:
- організує і здійснює самоврядний контроль у м. Києві зокрема, за дотриманням органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності, громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами земельного законодавства (підпункт 1);
- у разі порушення земельного законодавства вносить пропозиції Київській міській раді щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення права власності чи права користування земельною ділянкою громадянами та юридичними особами (підпункт 2);
- звертається до органів місцевого самоврядування з клопотанням про припинення будь-яких видів будівництва, експлуатації об'єктів, що ведуться з порушенням вимог земельного законодавства, до повного усунення виявлених порушень, а також у зв'язку із змінами земельного законодавства вносить пропозиції щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих рішень з питань регулювання земельних відносин, використання і охорони земель у м. Києві (підпункт 6);
- звертається від імені Київської міської ради з позовом до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення тимчасово зайнятих земель, строк користування якими закінчився або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (підпункт 13).
Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 Порядку №16/890 при здійсненні самоврядного контролю перевіряється дотримання земельного законодавства у наступних сферах:
1) у сфері використання земель як основного національного багатства українського народу: перевірка порядку встановлення і зміни цільового призначення земель; дотримання вимог законодавства про охорону земель; дотримання встановлених нормативів у галузі охорони земель;
2) дотримання обов'язків щодо земельних ділянок їх власниками і землекористувачами: дотримання прав власників (користувачів) суміжних земельних ділянок; додержання правил добросусідства; дотримання порядку відчуження іноземними фізичними і юридичними особами земель сільськогосподарського призначення протягом року з дня отримання їх у спадщину;
3) у сфері використання окремих категорій земель: дотримання режиму використання земель водоохоронних зон і прибережних захисних смуг;
4) у сфері дотримання встановлених законом чи договором обмежень у використанні земель: додержання встановлених законодавством обмежень щодо використання земельних ділянок власниками землі і землекористувачами; дотримання власниками сервітутів умов користування ними;
5) порушення, які можуть бути виявлені при здійсненні окремих видів господарської діяльності: забруднення земель небезпечними речовинами; самовільне відхилення від проектів землеустрою; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;
6) порушення у сфері обліку і реєстрації земель: приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розмір і кількість земельних ділянок; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них.
Відповідно до пункту 7.1 Порядку №16/890 після виявлення порушень земельного законодавства, передбачених розділом 5 цього Порядку, Департамент повідомляє про результати виявлених порушень земельного законодавства відповідні органи в залежності від виду порушень:
- Київську міську раду - щодо прийняття рішень про припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених чинним законодавством України, та щодо прийняття рішень про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок;
- Управління державного архітектурно-будівельного контролю;
- Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві;
- Державне управління екології і природних ресурсів міста Києва та екологічні інспекції;
- Державне комунальне підприємство «Плесо»;
- Головного державного санітарного лікаря міста Києва;
- органи державної податкової служби.
- Головне управління МВС міста Києва і підрозділи місцевої міліції.
З наведеного вище вбачається наявність у Департаменту повноважень щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті Києві. При цьому судом не встановлено його повноважень ні щодо звернення до органів Держгеокаастру з повідомленнями про результати виявлених порушень земельного законодавства, ні щодо звернення як безпосередньо в своїх інтересах, так і в інтересах Київської міської ради з позовами до органів Держгеокадастру у випадках нездійснення ними заходів державного контролю за використання та охороною земель.
Водночас судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція сільського господарства ліквідується, а функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства з використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладаються на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі також - Держгеокадастру).
Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308 (в редакції, затвердженій наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 №53) (далі також - Положення №53), назване Головне управління є територіальним органом Держгеокадастру та йому підпорядковане.
Згідно з пунктом 3 Положення №53 завданням Головного управління є реалізації повноважень Держгеокадастру на території Київської області.
Підпунктом 30 пункту 4 Положення №53 визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює, поміж іншого, державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності .
Згідно з нормами статті 9 Закону України «Про державний контроль за використання та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Пунктом 7 Положення №53 визначено, що Головне управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими державними організаціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території Київської області.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що позивач та відповідач є суб'єктами владних повноважень.
При цьому позивач здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель, а відповідач - державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторингу ґрунтів.
Проте, за висновком суду спір у цій справі не відноситься до компетенційних, оскільки наразі відсутній спір щодо розмежування компетенції між позивачем та відповідачем.
Позивач звертається з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторингу ґрунтів та про зобов'язання його здійснити такий контроль щодо конкретної земельної ділянки в місті Києві. При цьому як слідує з відповіді позивача на відзив відповідача, Департамент своє право на звернення до суду з цим позовом обґрунтував порушенням внаслідок протиправної бездіяльності відповідача його прав та інтересів як органу, що забезпечує виконання повноважень Київської міської ради у сфері земельних відносин, а також права територіальної громади на вільне володіння та розпорядження своїми земельними ділянками.
Однак, судом не встановлено жодного законодавчого акта, який надає позивачу як суб'єкту владних повноважень права на звернення до суду як безпосередньо в своїх інтересах, так і в інтересах Київської міської ради з позовом до органів Держгеокадастру у зв'язку з неналежним виконанням ними повноважень зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторингу ґрунтів та про зобов'язання здійснити такий контроль.
Зважаючи на те, що право позивача на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача про визнання протиправною його бездіяльності щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторингу ґрунтів та про зобов'язання здійснити такий контроль не закріплене в жодному законодавчому акті, суд дійшов висновку про відсутність у нього права на звернення до суду з указаним позовом.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постановах від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17, від 04.12.2019 у справі №826/6233/17, від 18.02.2020 у справі № 826/14309/17 та від 27.02.2020 у справі №640/18401/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи відсутність визначених законом повноважень щодо звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд дійшов висновку, що такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що зумовлює необхідність закриття провадження у даній справі з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (постанова Верховного Суду від 07.02.2020 у справі №640/18401/18).
Відповідно до частини другої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Враховуючи, що позивачем при зверненні до адміністративного збору сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.05.2020 №129, суд уважає за необхідне повернути йому з бюджету зазначену суму.
Керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Закрити провадження у справі №640/11035/20.
Роз'яснити Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а, код ЄДРПОУ 26199097) з Державного бюджету України судовий збір за подання адміністративного позову до суду у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко