ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
17 лютого 2021 року м. Київ№ 640/28717/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін питання належності спору до юрисдикції адміністративних судів в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:
- визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо оприлюднення на своєму офіційному сайті - https://lustration.minjust.gov.ua/ інформації з висновком про поширення на ОСОБА_1 критеріїв здійснення очищення влади, передбачених статтею 3 Закону України "Про очищення влади";
- зобов'язання Міністерства юстиції України видалити з сайту https://lustration.minjust.gov.ua/ всю інформацію з висновком про поширення на ОСОБА_1 критеріїв здійснення очищення влади, передбачених статтею 3 Закону України "Про очищення влади".
Вирішуючи питання належності спору до юрисдикції адміністративний судів, суд ураховує таке.
За змістом частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено: публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац другий пункту 2); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).
Надаючи тлумачення наведеним нормам Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, за якою публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте лише участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 справа №820/1015/17, постанова Верховного Суду від 06.06.2020 справа №810/4931/18).
Як убачається зі змісту позову, розміщення Міністерством юстиції України на офіційній інтернет сторінці інформації про позивача щодо поширення на нього критеріїв здійснення очищення влади, передбачених статтею 3 Закону України "Про очищення влади", порушує його право на працю, розміщена інформація не відповідає дійсності, дії відповідача є протиправними, оскільки не враховано конституційного принципу індивідуальної відповідальність особи, передбаченого частиною другою статті 61 Конституції України.
Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 наказом Генерального прокурора України від 21.06.2013 №377к призначено на посаду заступника прокурора Миколаївської області та затверджено членом колегії прокуратури області (запис №21), наказом Генерального прокурора від 03.04.2014 №520к звільнено в порядку переведення з посади заступника Миколаївської області та увільнено від обов'язків членом колегії прокуратури області (запис №23), наказом Генерального прокурора від 03.04.2014 призначено заступником прокурора міста Києва та затверджено членом колегії прокуратури міста Запис №24), наказом Генерального прокурора України від 14.01.2015 №5к звільнений з посади за власним бажанням (запис №25).
До позову додано видруки з інтернет сторінки Міністерства юстиції України, з яких убачається, що: ОСОБА_1 як заступника прокурора Миколаївської області віднесено до осіб, які в період з 25.02.2010 по 22.02.2014 обіймали посади, зокрема, заступників керівників територіальних органів прокуратури і в яких ідентифіковано наявність ознак застосування заборони (люстрації) (таблиця 3); ОСОБА_1 (обіймав посаду 247 днів) віднесено до працівників прокуратури, щодо яких виявлено критерії здійснення очищення влади, передбачені підпунктами 1-8 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" (обіймали відповідну посаду в період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади за власним бажанням).
У відзиві представником Міністерства юстиції України зазначено, що в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", відсутня інформація про позивача, оскільки відсутні правові підстави для внесення інформації про нього до Реєстру.
Відповідно до Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII (зі змінами):
у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку (частина дванадцята статті 5);
відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України. Відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною четвертою статті 1 цього Закону, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та вносяться до Реєстру протягом трьох робочих днів з дня надходження із Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України наданої з Єдиного державного реєстру судових рішень електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили. Державна судова адміністрація України надсилає до Міністерства юстиції України таку електронну копію рішення суду не пізніш як на десятий день з дня набрання ним законної сили (частина перша статті 7).
Згідно з "Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 №1704/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.2014 за №1280/26057;
реєстр - це електронна база даних, яка містить відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (пункт 2 розділу І);
держатель Реєстру - Міністерство юстиції України (Держатель) (пункт 4 розділу І);
реєстратори в межах своєї компетенції вносять до Реєстру та вилучають з нього у порядку, визначеному цим Положенням, відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України "Про очищення влади", виконують інші функції, передбачені цим Положенням Пункт 9 розділу І);
внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (пункт 1 розділу ІІ);
підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є:
надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України "Про очищення влади", відомостей про звільнення особи з посади у зв'язку із застосуванням такої заборони;
надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", інформації про неподання заяви такої особи у строк, передбачений частиною другою статті 4 Закону України "Про очищення влади" разом з відомостями про звільнення особи з посади;
надходження до Реєстратора від Державної судової адміністрації електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, щодо осіб, зазначених у частині четвертій статті 1 Закону України "Про очищення влади", та відомостей про особу, передбачених пунктом 4 цього розділу.
Судом установлено що в Реєстрі відсутня інформація про позивача ОСОБА_1 . Наведене обставина в позовній заяві та відзиві не заперечувалася. Тобто відповідачем не здійснювались дії та не приймались рішення стосовно позивача, передбачені Законом України "Про очищення влади" та "Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" з метою внесення позивача в Реєстр як особи, щодо якої застосовано люстраційні заборони.
Як уже зазначалось, підставою для звернення до суду слугувало розміщення на офіційній інтернет сторінці Міністерства юстиції України інформації про ОСОБА_1 , щодо якого виявлено критерії здійснення очищення влади (люстрації), оскільки позивач обіймав посаду заступника керівника територіального органу прокуратури у відповідний період та не був звільнений за власним бажанням. Таку інформацію позивач вважає недостовірною, такою що порушує його право на працю.
Згідно з частиною першою статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша); якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний (частина п'ята).
На думку суду, позивач звернувся до суду саме за захистом особистого немайнового права, внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації в засобах масової інформації (мережі інтернет).
Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на встановлені обставини щодо незастосування Міністерством юстиції України до позивача люстраційних процедур, зокрема внесення до Реєстру інформації про позивача, зважаючи на те, що позивач звернувся за захистом немайнового права внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації щодо поширення відносно нього заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади", враховуючи правові висновки Верховного Суду стосовно необхідності під час визначення предметної юрисдикції враховувати суть (зміст, характер) спору, суд доходить висновку, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З урахуванням суб'єктного складу сторін спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на висновок суду, що спір підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України, наявні підстави для закриття провадження в адміністративній справі.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про: визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо оприлюднення на своєму офіційному сайті - https://lustration.minjust.gov.ua/ інформації з висновком про поширення на ОСОБА_1 критеріїв здійснення очищення влади, передбачених статтею 3 Закону України "Про очищення влади"; зобов'язання Міністерства юстиції України видалити з сайту https://lustration.minjust.gov.ua/ всю інформацію з висновком про поширення на ОСОБА_1 критеріїв здійснення очищення влади, передбачених статтею 3 Закону України "Про очищення влади".
Роз'яснити позивачу право звернення з даним позовом до місцевого загального суду (окружного суду в разі створення та початку діяльності) за правилами цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець