ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 лютого 2021 року м. Київ № 640/3602/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною відмову відповідача щодо переведення позивача на пенсію державного службовця за віком;
визнати неправомірним рішення відповідача, викладене у листі від 30.01.2020 №2600-0303-8/6113, про визнання страхового стажу на посадах державного службовця: 9 років 1 місяць 15 днів замість 24 років 1 дня;
зобов'язати відповідача: визнати страховий стаж позивача на посадах державного службовця в кількості 24 роки 1 день; вжити заходів/вчинення дій щодо переведення та призначення позивача пенсії державного службовця за віком з моменту подання заяви від 27.01.2020 до відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки період проходження служби в податкових органах зараховується до стажу державної служби, який надає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу». Позивач зазначив, що враховуючи те, що на момент виходу на пенсію за віком його стаж державної служби становив понад 24 роки, він має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тієї підстави, що посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Відтак, оскільки у позивача немає необхідного стажу, право на переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у нього відсутнє, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, в провадженні якої перебувала дана справа вказану адміністративну справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 справу прийнято до провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 06.09.2016 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.01.2020 про переведення призначеної йому пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач листом від 30.01.2020 №2600-0303-8/6113 повідомив позивача про відмову у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Відмовляючи у переведенні на інший вид пенсії, відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 немає відповідного стажу, що дає право на призначення пенсії згідно і Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 вказаного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону № 1058-IV).
З матеріалів справи вбачається, 27.01.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що позивач працював в державних установах:
з 10.11.1974 по 01.12.1976 - проходження служби в Збройних Силах України;
з 29.06.1981 по 06.06.1988 - контрольно-ревізійне управління Міністерства фінансів УРСР у Донецькій області, посада: контролер-ревізор, старший контролер-ревізор;
з 27.06.1990 по 29.04.1991 - Державна податкова інспекція Ворошиловського району м. Донецька, посада: начальник інспекції;
з 26.04.1991 по 31.01.1997 - Державна податкова інспекція Донецької області, посада: заступник начальника інспекції;
з 03.02.1997 по 11.10.2000 - Державна податкова адміністрація України, посада: начальник управління податкових розслідувань;
з 12.10.2000 по 14.11.2001 - Державна податкова адміністрація України, посада: начальник Головного управління валютно-фінансового контролю;
з 30.03.2005 по 04.09.2006 - Державна податкова адміністрація України, посада: заступник Голови адміністрації;
з 25.08.2009 по 22.06.2010 - Секретаріат Кабінету Міністрів України, посада: керівник апарату Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики;
з 23.06.2010 по 21.02.2011 - Бюро з питань антикорупційної політики, посада: заступник директора бюро - завідуючий сектором координації діяльності органів виконавчої влади Секретаріату Кабінету Міністрів України;
з 06.08.2012 по 08.08.2012 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, посада: заступник начальника відділу радників департаменту забезпечення роботи Міністра (патронатна служба);
з 09.08.2012 по 15.04.2013 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, посада: директор департаменту державних закупівель та державного замовлення.
Окрім того, за період роботи ОСОБА_1 отримав ряд персональних нагород та відзнак, зокрема:
наказом Державної податкової інспекції по Донецькій області від 22.07.1993 №182-л присвоєно персональне звання «Державний радник податкової служби третього рангу»;
наказом Державної податкової адміністрації України від 24.01.1997 №48-о присвоєно спеціальне звання «Державний радник податкової служби третього рангу»;
наказом Державної податкової адміністрації України від 12.10.2000 №1013-о присвоєно спеціальне звання «Державний радник податкової служби другого рангу»;
за період роботи в Державній податковій адміністрації України Указом Президента України від 21.08.2000 №1004/2000 присвоєно почесне звання «Заслужений економіст України»;
Указом Президента України від 29.11.2005 №1670/2005 нагороджено орденом «За заслуги» третього ступеня;
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 №1189-р присвоєно четвертий ранг державного службовця;
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.01.2013 №24-р присвоєно третій ранг державного службовця;
Відповідно до розрахунку стажу державної служби ОСОБА_1 , сформованого Департаментом кадрового забезпечення Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України, стаж роботи позивача на державній службі становить 24 роки 1 день.
Так, до 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII.
У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ).
У зв'язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.
За правилами пункту 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З аналізу викладених норм слідує, що право на пенсію державного службовця особа набуває при наявності певних умов: досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу та відповідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, лише за наявності зазначених умов та їх сукупності за особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17.
Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено у Порядку обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), що був чинний у період дії Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку № 283).
Суд зазначає, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII.
Відповідно до частини першої статті 15 вказаного Закону посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.
Статтею 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який, в свою чергу, дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а.
Отже, період роботи позивача на посадах в державних податкових органах з 27.06.1990 по 04.09.2006 зараховується до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах державної служби понад 20 років.
Таким чином, на момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII, позивач досяг пенсійного віку та стаж державної служби складає понад 20 років, а тому позивач має право на призначення вищевказаної пенсії.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 30.01.2020 №2600-0303-8/6113, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи вищевикладене, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язання відповідача перевести позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 та нарахувати позивачу пенсію з урахуванням довідки про складові частини заробітної плати, виданої Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
При цьому, оскільки позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.01.2020, тому пенсія має бути призначена йому з цієї дати.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для його задоволення.
У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, починаючи з 27.01.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко