ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
15 лютого 2021 року м. Київ№ 560/3991/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
До Хмельницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) із адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати частину 2 пункту 3 розділу 29 Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
- визнати протиправною та скасувати частину 2 пункту 6 розділу 29 Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №204 від 05.09.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 в повному обсязі з 05.09.2018 по теперішній час.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що після зміни ОСОБА_1 . Кремінським районним судом запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, останній повернувся до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків, згідно наказу №204 від 05.09.2018. Проте, зазначеним наказом, з посиланням на п.3 розділу 29 наказу МОУ №260 від 07.06.2018, суттєво обмежені його права, незважаючи на виконання позивачем покладених обов'язків в повному обсязі, в частині грошового забезпечення. Звертає увагу на те, що отримує 2000,00 грн. за виконану роботу, тоді як інші військовослужбовці на рівноцінних посадах отримують 20 000,00 грн. на місяць.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.07.2020 справу №560/3991/20 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі п.2 ч.1 ст.29 КАС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надана можливість позивачу виправити недоліки шляхом звернення до суду із відповідною заявою про поновлення строків та обґрунтування причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, а також визначитися з позовними вимогами, які, на думку позивача, мають бути поновлені судовим рішенням.
На виконання вимог вище зазначеної ухвали суду, позивачем надіслано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та інше.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач-2 - військова частина НОМЕР_1 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві зазначив, що командир військової частини в суворій відповідності виконує наказ МОУ №260 від 07.06.2018, відповідно до п.3 розділу ХХІХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, та яким передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою. У разі якщо до зазначених військовослужбовців обрано інший запобіжний захід, що дозволяв йому виконувати службові обов'язки, визначені командиром військової частини, за період їх виконання з дня прибуття до військової частини і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили чи закриття кримінального провадження грошове забезпечення виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Таким чином, позивач приступив до виконання службових обов'язків з 05.09.2018 і йому виплачується оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років, що підтверджує законність спірного наказу командира військової частини НОМЕР_2 (перейменована на НОМЕР_1 з 01.01.2020).
У свою чергу, відповідач-1 - Міністерство оборони України, також заперечує проти заявленого позову. У відзиві зазначає, що спірне питання щодо нарахування грошового забезпечення позивача існують з моменту обрання запобіжного заходу, що дозволяє виконувати службові обов'язки, визначені командиром військової частини, до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку, тобто до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання виправдувальним вироком законної сили чи закриття кримінального провадження. Таким чином, п.3 розділу ХХІХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затверджений наказом МОУ №260 від 07.06.2018, є таким, що відповідає чинному законодавству.
Також надіслав до суду клопотання про залишення без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши клопотання представника відповідача-1 про залишення без розгляду адміністративного позову, суд дійшов наступного.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно з частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.
Отже, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Суд встановив, що позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду 24.07.2020. Проте, оскаржує ч.2 п.3 розділу 29 Наказу МОУ №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстровано в МЮУ 26.06.2018 за №745/32197, набрав чинності 20.07.2018 з дня офіційного опублікування у офіційному виданні - Офіційному віснику України від 20.07.2018.
Таким чином, до суду з даним позовом позивач звернувся 24.07.2020, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Посилаючись на поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач вказує, що з квітня 2014 року виконував обов'язки військовослужбовця під час проведення АТО в Луганській області, після чого повернувся на службу до своєї частини у місто Хмельницький, де і був затриманий. Після звільнення з під варти через рік і два місяці знову повернувся у свою військову частину та приступив до подальшого проходження служби. Про те, що йому нараховується та виплачується грошове забезпечення не в повному обсязі дізнався згодом, керівництво не реагувало на багаторазові звернення про причини часткової виплати, тільки лише після звернення із запитом адвоката до командира військової частини була отримана відповідь від 02.07.2020, з якої стало відомо позивачу про виплату грошового забезпечення не в повному обсязі.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд вважає неповажними. Позивач не надав докази існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутися до суду у встановлений строк, а також докази існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом. Так, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надала.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зокрема, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позивач належними та допустимими доказами не довів поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, тому у суду не має правових підстав для її задоволення, а клопотання відповідача таким, що знайшло своє підтвердження під час його розгляду.
Керуючись частиною 3 статті 123, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Клопотання представника Міністерства оброни України про залишення без розгляду позовної заяви у справі №560/3991/20 - задовольнити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовними вимогами до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду може бути оскаржена за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій