17 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2072/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Чернівецької обласної державної адміністрації щодо прийняття відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оформлену листом №01.35-49/5550 від 24 вересня 2020 р.;
- зобов'язати Чернівецьку обласну державну адміністрацію прийняти рішення у формі розпорядження, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду терміном на 49 років, орієнтовною площею 2 га, з цільовим призначенням - для сінокосіння (код АДРЕСА_1 , за межами населеного пункту, між землями що перебувають у постійному користуванні Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів та територією земель садівничого товариства.
1.2. Ухвалою суду від 04.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. Ухвалою суду від 28.12.2020 року залучено Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет (5801, м. Чернівці, віл. Героїв Майдану, 194-Б, код ЄДРПОУ 3451932) до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. 25.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Чернівецької обласної державної адміністрації із заявою щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду терміном на 49 років, з цільовим призначенням - для сінокосіння (код 10.06), орієнтовною площею 2 га, яка розташована у с. Грушівці Кельменецькогої району, за рахунок земель водного фонду.
2.2. Однак, Чернівецька обласна державна адміністрація листом від 24.09.2020 року за №01.35-49/5550 повідомила позивача, що обласною комісією з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень в галузі земельних відносин вирішено відмовити у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у зв'язку із тим, що земельна знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища нижче 123 відмітки мБс, а також частина її прибережної захисної смуги знаходиться в користуванні Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії Б №000196 від 22 вересня 1922 р. і у зв'язку з цим відповідно до вимог Земельного та Водного кодексів України, передача земельної ділянки водного фонду в оренду, яка перебуває в постійному користуванні - заборонена.
2.3. З таким рішенням Чернівецької обласної державної адміністрації позивач не згідна, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
3.1. В обґрунтування позовних вимог у поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що уповноваженою особою Чернівецької обласної державної адміністрації, всупереч вимогам ч.З ст.123 ЗК України, ст.ст. 6, 21 та 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не прийнято жодного рішення за наслідками розгляду поданої нею заяви від 25 серпня 2020р. у формі розпорядчого документу індивідуальної дії, що вказує на бездіяльність відповідача.
3.2. Окрім цього, Розділом II Секції 10 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23 липня 2010р. «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» передбачено можливість у складі земель водного фонду здійснення використання земель для сінокосіння (код 10.06).
3.3. Оскільки Законом передбачено можливість надання земельної ділянки з цільовим призначенням для сінокосіння із земель водного фонду поза конкурентних умов і без обмежень розміру їх площі то, відмова зазначена у листі з підстави знаходження земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища є безпідставною і протиправною.
3.4. З приводу перебування частини земельної ділянки в користуванні Басейнового управління водних ресурсів, зазначає, що у заяві від 25 серпня 2020р. розмір (площу) земельної ділянки зазначено орієнтовно, а місце розташування - між землями, що перебувають у постійному користуванні Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів та територією земель садівничого товариства.
3.5. Саме на відповідача покладено у даному випадку обов'язок визначити орієнтовані межі землі, площу та місцезнаходження бажаної земельної ділянки на яку заявниця ОСОБА_1 бажає отримати дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
3.6. Часткове розміщення необхідної земельної ділянки, зазначеної у заяві про надання дозволу, на землях що знаходяться у користуванні Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів також не може бути підставою для відмови у наданні дозволу для розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, оскільки встановити точні розміри такої земельної ділянки можливо на стадії розробки вказаного проекту та тільки після задоволення заяви ОСОБА_1 , саме тому нормами чинного законодавства вимагається зазначення орієнтовних розмірів необхідної земельної ділянки. До того, ж вразі накладання бажаної земельної ділянки на землі передані у власність, користування, тощо іншим особам, не буде погоджено проект із землеустрою у відповідності до ст. 186-1 Земельного кодексу України.
3.7. Таким чином, на переконання позивача, дії Чернівецької обласної державної адміністрації щодо надання відмови, оформленої листом №01.35-49/5550 від 24 вересня 2020 р., є протиправними.
Позиція відповідача
3.8. 30.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні. Зокрема щодо доводів позивача про те, що рішення за наслідками розгляду заяви повинно прийматись уповноваженою особою у формі розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації, а не доводитися до заявника листом, вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у відповідності до ч. 3 ст.123 Земельного кодексу України, в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
3.9. Відтак, позивача повідомлено про рішення щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою у передбачені законодавством формі та строки, листом від 24.09.2020 року №01.35-49/5550, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язку місцевих державних адміністрацій повідомляти про прийняте рішення у формі розпорядчого документу (розпорядження).
3.10. Окрім цього, зазначає, що згідно Державного акту на право постійного користування землею В № 000196, у кількості 2410,6 гектарів надано у постійне користування Дністровському басейновому водогосподарському об'єднанню відповідно до плану землекористування. Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет є правонаступником Дністровського басейнового водогосподарського об'єднання, що підтверджується довідкою, виданою начальником Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів (що додається). Наказом Державного агентства водних ресурсів України №24 від 23.01.2018 р., Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів перейменовано у Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет (далі - БУВР).
3.11. Наказом Виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів №07.25-11/3005 від 01.10.1990 року «Про впорядкування землекористування Дністровського водосховища» підтверджується передача Дністровському басейновому водогосподарському об'єднанню земель Дністровського водосховища по 123 відмітку мБс (метрів балтійської системи).
3.12. Під час засідання обласної комісій з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин, представник Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет зауважив, що земельна ділянка яку бажає отримати позивач знаходиться у межі 123 відмітки мБс, тобто у постійному користуванні БУВР.
3.13. Згідно ст. 149 Земельного кодексу України - земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть і вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади. Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
3.14. Отже, земельна ділянка яка є предметом спору знаходиться у постійному користуванні БУВР, у зв'язку із чим не може бути надана позивачу на загальних підставах.
3.15. Також стверджує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Позиція третьої особи
3.16. Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет письмових пояснень з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову суду не надало та жодної процесуальної активності не проявило. При цьому, ухвалу суду від 28.12.2020 року, якою залучено Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет (5801, м. Чернівці, віл. Героїв Майдану, 194-Б, код ЄДРПОУ 3451932) до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, надіслано БУВР 29.12.2020 року на офіційну електронну адресу (а.с. 48).
IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
5.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що з метою отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду терміном на 49 років, з цільовим призначенням - для сінокосіння (код 10.06), орієнтовною площею 2 га, яка розташована у с. Грушівці Кельменецькогої району, за рахунок земель водного фонду, ОСОБА_1 звернулась до Чернівецької обласної державної адміністрації із заявою 28.05.2020 року (а.с. 10). До вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 13).
5.2. Однак, листом від 24.09.2020 року №01.35-49/5550 Чернівецька обласна державна адміністрація повідомила позивача, що обласною комісією з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень в галузі земельних відносин вирішено відмовити у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у зв'язку із тим, що земельна знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища нижче 123 відмітки мБс, а також частина її прибережної захисної смуги знаходиться в користуванні Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії Б №000196 від 22 вересня 1922 р., у зв'язку з цим, відповідно до вимог Земельного та Водного кодексів України, передача земельної ділянки водного фонду в оренду, яка перебуває в постійному користуванні, заборонена (а.с. 14).
VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
6.1. Предметом цього позову є відмова Чернівецької обласної державної адміністрації, оформлена листом від 24.09.2020 року за №01.35-49/5550, щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 2 га, цільове призначення 10.06 - для сінокосіння, яка розташована в адміністративних межах Грушівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області (за межами населеного пункту). А тому, у цій справі, суд має надати оцінку на предмет правомірності такої відмови через призму верховенства права.
6.2. Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
6.3. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
6.4. Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
6.5. Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року, №858-IV (далі - Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.
6.6. Згідно із частиною 1 статті 50 Закону №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
6.7. Згідно із частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
6.8. Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
6.9. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
6.10. Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
6.11. Статтею 123 ЗК України передбачений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
6.12. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
6.13. Згідно із частиною 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
6.14. Отже, із системного аналізу вказаних норм видно, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність або користування земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства.
6.15. Нормами ЗК України також чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 ЗК України.
6.16. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладеною в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17.
6.17. Як встановлено вище судом, Чернівецькою обласною державною адміністрацією листом від 24.09.2020 року №01.35-49/5550 повідомлено позивача про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 2 га, цільове призначення 10.06 - для сінокосіння, яка розташована в адміністративних межах Грушівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області (за межами населеного пункту). Така відмова мотивована тим, що обласною комісією з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень в галузі земельних відносин вирішено відмовити у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у зв'язку із тим, що земельна знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища нижче 123 відмітки мБс, а також частина її прибережної захисної смуги знаходиться в користуванні Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії Б №000196 від 22 вересня 1922 р., у зв'язку з цим, відповідно до вимог Земельного та Водного кодексів України, передача земельної ділянки водного фонду в оренду, яка перебуває в постійному користуванні, заборонена.
6.18. Отже, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало, зокрема, те що земельна ділянка яку бажає отримати позивач знаходиться у межі 123 відмітки мБс, тобто у постійному користуванні Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет.
6.19. Судом у цій справі встановлено, що позивачем, у відповідності до вимог частини 2 статті 123 ЗК України, до заяви від 25.08.2020 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду додано графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 13). Однак, згідно вказаного графічного матеріалу не представляється за можливе встановити чи на місці обраного позивачем бажаного місця розташування знаходиться несформована земельна ділянка.
6.20. У свою чергу, судом досліджено наданий відповідачем Державний акт на право постійного користування землею серії Б №000196, який датований 30.09.1992 року, а не 22.09.1922 р як зазначено Чернівецькою обласною державною адміністрацією у листі від 24.09.2020 року за №01.35-49/5550. Згідно вказаного акту, надано у постійне користування Дністровському басейновому водогосподарському об'єднанню 2410,6 гектарів землі відповідно до плану землекористування для водосховища Дністровської ГЕС (а.с. 35-37). Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет є правонаступником Дністровського басейнового водогосподарського об'єднання, що підтверджується довідкою Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів та наказом Державного агентства водних ресурсів України №24 від 23.01.2018 р., згідно якого Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів перейменовано у Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет (далі - БУВР) (а.с. 38-39).
6.21. Доказів того, що право користування наданою Дністровському басейновому водогосподарському об'єднанню земельною ділянкою припинено, суду надано не було.
6.22. Пунктом «б» частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
6.23. При цьому, ЗК України передбачено певну процедуру вилучення земельної ділянки.
Зокрема, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 149 ЗК України).
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина 2 статті 149 ЗК України).
6.24. Аналіз вищенаведених положень ЗК України свідчить про те, земельна ділянка може бути надана у користування громадянам та юридичним особам у користування лише за умови, що така земельна ділянка є несформованою, або ж вилучена у попереднього землекористувача.
6.25. Як зазначено судом вище, до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Однак, позивачем у цій справі такої згоди до заяви від 25.08.2020 року додано не було.
6.26. Суд повторно зазначає, що підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки користування, які зазначені в абзаці 1 частини 3 статті 123 ЗК України не підлягають розширеному тлумаченню, визначений нею перелік підстав для відмови є вичерпним, що зокрема слідує із слова "лише".
6.27. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі від 24.09.2020 року №01.35-49/555, щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
6.28. Стосовно доводів позивача щодо відсутності належним чином оформленого рішення Чернівецької обласної державної адміністрації про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд зазначає наступне.
6.29. На переконання суду, інформування позивача листом від 24.09.2020 року №01.35-49/555 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою по своїй суті є одним із можливих варіантів дій відповідача, який передбачений частиною 3 статті 123 ЗК України, за результатом розгляду заяви позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
7.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
7.2. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
7.3. Відповідачем доведено суду правомірність відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, яка оформлена листом від 24.09.2020 року за №01.35-49/555, натомість з матеріалів справи не вбачається порушення прав позивача.
7.4. Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
7.5. Суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
7.6. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
7.7. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
7.8. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
7.9. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
7.10. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
7.11. Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об'єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
8.1. Позивачем при пред'явленні цього позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., однак оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд не стягує на її користь ці кошти.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Чернівецька обласна державна адміністрація (58010, м. Чернівці, М. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 00022680).
Суддя О.В. Анісімов