17 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2463/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної прикордонної служби України від 08.10.2020 №143 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», старшому сержанту запасу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Державну прикордонну службу України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного із виконанням обов'язку військової служби, в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме: 14.04.2020 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог, зазначених у позові та відповіді на відзив, позивач вказав, що 18.03.2015 р. отримав статус учасника бойових дій та згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 06.01.2015 р. позивачу встановлено втрату професійної працездатності у відповідних відсотках. З вказаних підставі відповідачем, відповідно до рішення від 28.02.2015 р. №41, виплачено позивачу грошову допомогу в сумі 8526 гривень. Позивач вказав, що 14.04.2020 р.. йому встановлено третю групу інвалідності, у зв'язку із пораненням пов'язаних із захистом Батьківщини, однак відповідач відмовив у призначені та виплати одноразової грошової допомоги, з підстав звернення до МСЕК вдруге (повторно) із пропуском дворічного терміну. Проте позивач зазначає, що 14.04.2020 р. йому встановлено третю групу інвалідності вперше при первинному огляді, а тому обмеження дворічним терміном не застосовуються у спірних правовідносинах. Таким чином, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Державна прикордонна служба України (далі - відповідач) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві відповідач стверджує про їх безпідставність, оскільки позивач звернувся до МСЕК вперше 2015 р., а вдруге (повторно) у 2020 р. та між цими оглядами (первинним та повторним) минув визначений законом дворічний термін. З вказаних підстав, відповідач стверджує, що правових підстав для виплати підвищення непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території радіоактивного забруднення, немає.
Рух справи у суді
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач, відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 18.03.2015 р. має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. (а.с. 11).
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серія БМВ-2008 №4 від 06.01.2015 р. зазначено втрату працездатності 15 % - одноразово, 10% - одноразово. (а.с. 12).
Відповідно до довідки Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю №139 від 17.03.2020 р., позивач знаходився на стаціонарному обстеженні в експертному відділенні клініки з 04.03.2020 р. по 17.03.2020 року. (а.с. 13).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААБ №455442 від 14.04.2020 р. позивачу, при первинному огляді встановлено третю групу інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. (а.с. 14).
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 27.04.2020 р. позивачу встановлено 3 групу інвалідності. (а.с. 15).
Рішенням Державної прикордонної служби України від 08.10.2020 №143 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», старшому сержанту запасу ОСОБА_1 . Підставою для відмови вказано, що позивач звернувся до МСЕК вперше у 2015 р., а вдруге (повторно) у 2020 р. і між даними зверненнями пройшов дворічний термін. У вказаному рішенні вказано, що згідно рішення Адміністрації Держприкордонслужби від 28.02.2015 р. №41 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 8526 гривень. (а.с. 16).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Згідно з ч. 5 ст. 17 та ст. 46 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. N 2011-XII (далі - Закон N 2011-XII).
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону N 2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст), визначає постанова Кабінету Міністрів України «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 р. № 975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно з п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Суд звертає увагу, що ключовим питанням у спірних правовідносин є тлумачення норм п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, яка передбачає призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, у розрізі положень абз. 2 п. 4 ст. 16-3 цього ж Закону, якою визначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Судом встановлено, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб'єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров'я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.
При цьому, держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання одноразової грошової допомоги, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема ч. 5 ст. 17 та ст. 46 Конституції України.
Таким чином, встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов'язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги. Встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми. При цьому, дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Аналогічна правова позиція застосована Судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 р. у справі №1.380.2019.006957, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.01.2021 р. справа №120/3/20-а.
В довідці зазначено про встановлення третьої групи інвалідності ОСОБА_1 14.04.2020 р. під час первинного огляду МСЕК. Зазначена інформація відповідає дійсності так як позивачу, вперше під час первинного огляду з питання встановлення інвалідності, визначено третю групу інвалідності. Рішенням МСЕК від 06.01.2015 р. ОСОБА_1 стосувалось встановлення відсотоку втрати працездатності, а не інвалідності.
З вказаних підстав, суд не погоджується з доводами позивача, що встановлення третьої групи інвалідності 14.04.2020 р., під час первинного огляду МСЕК, є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням того, перше рішення МСЕК стосовно позивача про встановлення втрати працездатності було прийнято 06.01.2015 р., тобто понад 2 роки після встановлення йому часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Судом встановлено, що позивачу була визначена група інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, у період понад 2 роки після встановлення йому часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності з цієї ж підстави (внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини).
З моменту встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності (06.01.2015 р.) до дня визначення ІІІ групи інвалідності (14.04.2020) минуло понад два роки.
Таким чином, з огляду на абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі чи допомоги, що призначається та виплачується військовослужбовцю, якому вперше встановлюється інвалідність внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, оскільки Законом у такому разі виплата не передбачена.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність рішення від 08.10.2020 р. №143 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», старшому сержанту запасу ОСОБА_1 .
У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідач не поніс таких витрат, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат на його користь.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
1. Відмовити у задоволені адміністративного позову.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 ).
відповідач: Державна прикордонна служба України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039).
Суддя Т.М. Брезіна