18 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3698/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач, УМВС), у якому просить:
1. Стягнути з УМВС на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 07.11.2015р. по 25.06.2019р.
2. Стягнути з УМВС на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 26.07.2016р. по 23.04.2018р.
3. Стягнути з УМВС на користь ОСОБА_1 компенсацію податку з доходів фізичних осіб за період з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. в сумі 5723,15 грн. та пов'язану з цим компенсацію втрати частини доходів, в за період з 07.11.2015 року по день винесення судового рішення;
4. Стягнути з УМВС на користь ОСОБА_1 компенсацію податку з доходів фізичних осіб за період з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. в сумі 4434,51 грн. та пов'язану з цим компенсацію втрати частини доходів за період з 07.11.2015р. по день винесення судового рішення.
Ухвалою суду від 23.11.2020р. відмовлено у відкритті провадження щодо позовних вимог №№3, 4.
Водночас, того ж дня судом постановлено ухвалу про відкриття у справі спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи щодо позовних вимог №№1, 2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Верховного Суду від 15.05.2019р. (справа №821/1028/16) постановлено стягнути на його користь з УМВС грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. у розмірі 37518,40 грн. 25.06.2019р. позивачу виплачено 31318,32 грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017р. (справа №821/255/17), резолютивну частину якої змінено постановою Верховного Суду від 12.08.2020р., стягнуто з УМВС на користь позивача грошове забезпечення за період з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. у розмірі 28926,40 грн. На виконання рішення суду апеляційної інстанції 23.04.2018р. позивачу виплачено 24266,62 грн. Позивач звертає увагу, що станом на 24.06.2019р. відповідач мав перед ОСОБА_1 заборгованість зі сплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. в розмірі 37518,40 грн. (справа №821/1028/16); та станом на 22.04.2018р. заборгованість зі сплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. в розмірі 24266,62 грн. (справа №821/255/17). В зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати грошового утримання, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та приписів Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (затверджений постановою КМУ №159 від 21.02.2001р., далі - Порядок №159). Відповідач в добровільному порядку не сплатив компенсацію втрати частини прибутку, тому 03.09.2020р. ОСОБА_1 подав заяву в якій просив сплатити йому компенсацію. Листом УМВС №10/К-54 від 06.10.2020р. позивачу відмовлено у виплаті компенсації. Не погоджуючись із такими діями відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з метою забезпечення примусового стягнення з УМВС належних йому виплат.
21.12.2020р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому суб'єкт владних повноважень позовні вимоги не визнає з таких підстав. Постанову Верховного Суду від 15.05.2019р. (справа №821/1028/16) відповідачам отримано 21.05.2019р. та виконано 25.06.2019р. (платіжне доручення №272), шляхом перерахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. в сумі 31318,32 грн., сплачено військовий збір в сумі 476,93 грн. (платіжне доручення №270) та податок з фізичних осіб у розмірі 5723,15 грн. (платіжне доручення №271). Стосовно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017р. (справа №821/255/17), якою з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.07.2016р. по 13.02.2017 р., то постанова отримана УМВС 11.10.2017р. Так як у постанові не було визначено суми стягнення, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення. 26.02.2018р. відповідачем отримано відповідь, в якій вказано про те, що заява буде розглянута після повернення справи №821/255/17 з Вищого адміністративного суду України. За наведених обставин, відповідачем 23.04.2018 року самостійно нараховано позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.07.2016р. по 13.02.2017 р. в сумі 24266,62 грн. (платіжне доручення №116), сплачено податок з фізичних осіб у розмірі 4434,51 грн. (платіжне доручення №118) та військовий збір - 369,54 грн. (платіжне доручення №119). У подальшому постановою Верховного Суду від 12.08.2020р. змінено постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017р., тим самим стягнуто на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.07.2016р. по 13.02.2017 р. в сумі 28926,40 грн. Постановою КМУ «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015р. №730 УМВС України в Херсонській області ліквідовано, як юридичну особу публічного права, а фінансування ліквідованого органу здійснюється виключно на виконання рішення судів за обґрунтованим зверненням голови ліквідаційної комісії до відповідного органу. Після надходження на рахунок ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області кошторисних призначень по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» для виконання судових рішень у справах №821/255/17 та №821/1028/16, кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 . Отримання УМВС України в Херсонській області 21.05.2019р. постанови Верховного Суду (справа №821/1028/16) зі сплатою грошового забезпечення 25.06.2019р. та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду 11.10.2017р. (справа №821/255/17) зі сплатою грошового забезпечення 23.04.2018р., ОСОБА_1 розцінює, як порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та, що він має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати відповідних сум, присуджених за наведеними вище судовими рішеннями. Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Відповідач стверджує, що заборгованість перед ОСОБА_1 виникла після прийняття рішень у справах №821/1028/16 та №821/255/17. Доводи позивача про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати заробітку за весь заявлений період, а не лише за час затримки виконання судових рішень, є безпідставними, оскільки такі виплати були визначені саме судовими рішеннями, а не нараховані та не виплачені УМВС самостійно.
Ухвалою суду від 04.02.2021 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №540/3698/20 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.02.2021 року.
Ухвалою суду від 09.02.2021 року закрито підготовче провадження, вирішено здійснювати подальший розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до наказу від 06.11.2015р. №396 о/с, виданим начальником УМВС, майора міліції ОСОБА_1 було звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2016р. у справі №821/3723/15-а визнано протиправним та скасовано наказ від 06.11.2015р. №396 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді з 06.11.2015р. Постанова суду в цій частині допущена до негайного виконання. Водночас, питання щодо виплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу при розгляді справи №821/3723/15-а судом не вирішувалося. Рішення суду набрало законної сили 22.07.2016р.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до УМВС України в Херсонській області про стягнення з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 25.07.2016р.
Постановою Верховного Суду від 15.05.2020р. у справі №821/1028/16 стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. у розмірі 37518,40 грн.
Відповідно до витягу з наказу УМВС України в Херсонській області від 13.02.2017р. №4 о/с на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2016р., винесеної у справі №821/3723/15-а скасовано пункт наказу УМВС від 06.11.2015р. №396 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів) та поновлено на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС з 06.11.2015р.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 14.02.2017р. №5 о/с, майора міліції ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів).
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УМВС в Херсонській області, в якому просив: стягнути з УМВС України в Херсонській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.07.2016р. по 13.02.2017р.; стягнути з УМВС України в Херсонській області середній заробіток з 14.02.2017р. по день фактичного розрахунку з позивачем.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017р. у справі №821/255/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, тим самим стягнуто з УМВС України в Херсонській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. та середній заробіток з 14.02.2017р. по день фактичного розрахунку з позивачем.
Постановою Верховного Суду від 12.08.2020р. у справі №821/255/17 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017р. в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення грошового забезпечення з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. змінено та стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. у розмірі 28926,40 грн.
На виконання постанови у справі №821/1028/16 від 15.05.2020р. в частині сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2015р. по 25.07.2016р., відповідач 25.06.2019р. перерахував на рахунок позивача 31318,32 грн. (за вирахуванням обов'язкових платежів) за платіжним дорученням №272.
На виконання постанови у справі №821/255/17 від 21.09.2017р. в частині сплати грошового забезпечення з 26.07.2016р. по 13.02.2017р., відповідач 23.04.2018р. перерахував на рахунок позивача 24266,62 грн. (за вирахуванням обов'язкових платежів) за платіжним дорученням №116.
03.09.2020р. позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області із заявою, в якій просив надати інформацію щодо виплати йому компенсації згідно приписів Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
У відповідь, голова ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області листом №10/К-54 від 06.10.2020р. повідомив, що постановою КМУ «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015р. №730 УМВС України в Херсонській області ліквідовано, як юридичну особу публічного права, а фінансування ліквідованого органу здійснюється виключно на виконання рішення судів за обґрунтованим зверненням голови ліквідаційної комісії до відповідного органу. З листа слідує, що відповідач не вбачає затримки з перерахунку грошового забезпечення за періоди з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. та з 26.07.2016р. по 13.02.2017р., так як кошти виплачені своєчасно на виконання судових рішень.
Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - УМВС України в Херсонській області) добровільно чи на виконання судового рішення.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку №159).
Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11.07.2017р. №21-2003а16 та постанові Верховного Суду від 22.06.2018р. №810/1092/17.
Позивач вказує, що грошове забезпечення за період з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. йому було виплачено 25.06.2019р. (на виконання постанови у справі №821/1028/16). У зв'язку з цим, ОСОБА_1 обраховує суми компенсації за період з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. до червня місяця 2019р.
Водночас, грошове забезпечення за період з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. позивачу було виплачено 23.04.2018р. (на виконання постанови у справі №821/255/17). У зв'язку з цим, ОСОБА_1 обраховує суми компенсації за період з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. до квітня місяця 2018р.
УМВС України в Херсонській області, не погоджується з такою позицією та зазначає, що заборгованість з виплати грошового забезпечення за періоди з 07.11.2015р. по 25.07.2016р., з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. виникла у відповідача перед ОСОБА_1 після ухвалення рішень по справах №821/1028/16, №821/255/17 і не існувала до ухвалення таких рішень.
Відповідач стверджує, що вказані виплати були визначені саме судовими рішеннями, а не нараховані та не виплачені УМВС України в Херсонській області.
При наданні правової оцінки доводам сторін, суд враховує наступне.
Наведене в Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та в Порядку №159 нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Щодо моменту виникнення у сторін прав та обов'язків на сплату компенсації, суд виходить з наступного.
Перш за все суд звертає увагу, що сама собою сплата компенсації не залежить від порядку нарахування доходу - самостійного або за рішенням суду, як це сприймає відповідач. Головним моментом в даному випадку є існування обов'язкової складової обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований самостійно, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Визначаючись зі складовою для обчислення компенсації, суд бере до уваги, що судовим рішенням в справі №821/1028/16 від 15.05.2019 року з відповідача на користь позивача стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. включно в сумі 31318,32 грн., яке визначене з урахуванням сплати податків і зборів.
Судовим рішенням в справі №821/255/17 від 21.09.2017р. з відповідача на користь позивача стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. включно в сумі 28926,40 грн., яке визначене з урахуванням сплати податків і зборів.
Натомість приписи ст. 3 Закону Україну «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачають, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів).
Після утримання податків і обов'язкових платежів, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача склав 31318,32 грн. (по справі №821/1028/16). Саме цю суму сплачено позивачу 25.06.2019р.
В той же час, після утримання податків і обов'язкових платежів, грошове забезпечення позивача склало 24266,62 грн. (по справі №821/255/17). Цю суму сплачено позивачу 23.04.2018р.
Тобто, сума доходу ОСОБА_1 , як складової для обчислення компенсації, становить 31318,32 грн. (по справі №821/1028/16) та 24266,62 грн. (по справі №821/255/17).
Моментом виникнення у сторін права отримання компенсації (для позивача) та обов'язку по сплаті компенсації (для відповідача) (по справі №821/1028/16) є кожний календарний місяць (для листопада 2015 року (07 днів) та для липня 2016 року (25 днів) їх частини) в періоді з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. на який припадає затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців.
Моментом виникнення у сторін права отримання компенсації (для позивача) та обов'язку по сплаті компенсації (для відповідача) (по справі №821/255/17) є кожний календарний місяць (для липня 2016р. (26 днів) та для лютого 2017 року (13 днів) їх частини) в періоді з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. на який припадає затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців.
При дослідженні питання про дотримання строків виплати нарахованого доходу, суд враховує, що платіжним дорученням №272 від 25.06.2019р. перераховано на рахунок позивача грошове забезпечення за період з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. згідно судового рішення, справа №821/1028/16 від 15.05.2019р. в сумі 31318,32 грн.
Платіжним дорученням №116 від 23.04.2018р. перераховано на рахунок позивача грошове забезпечення за період з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. згідно судового рішення, справа №821/255/17 від 21.09.2017р. в сумі 24266,62 грн.
Враховуючи дату видачі платіжного доручення №272 (25.06.2019р.) та №116 (23.04.2018р.), порушення строків виплати нарахованого доходу є встановленим фактом.
Доводи відповідача про відсутність у нього правового обов'язку зі сплати ОСОБА_1 компенсації до моменту вирішення справ №821/1028/16 та №821/255/17 по суті, суд відкидає, як такі, що суперечать нормам Закону Україну «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159.
Вимога позивача, яка полягає у зобов'язанні відповідача нарахувати компенсацію за період з дати звільнення по дату фактичного розрахунку не може бути задоволена, оскільки така вимога ґрунтується на приписах КЗпП України, якими передбачено відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні у вигляді стягнення з роботодавця на користь працівника його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Щодо розміру суми компенсації, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.
Отже, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Варто зазначити, що суд уповноважений лише встановити наявність або відсутність у позивача права на виплату компенсації, тим самим встановити правомірність або протиправність дій та/або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, при цьому розрахунок, нарахування та виплата належної позивачу до виплати суми має здійснюватися виключно Військовою частиною.
Суд не може підміняти суб'єкт владних повноважень бездіяльність якого оскаржується, приймати рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відтак, сума компенсації має бути розрахована та виплачена саме відповідачем.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, позивач довів протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за періоди з 07.11.2015р. по 25.07.2016р. (справа №821/1028/16) та з 26.07.2016р. по 13.02.2017р. (справа №821/255/17).
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним частково.
Матеріали справи не містять доказів понесення особами судових витрат, у зв'язку з чим підстави для їх розподілу відсутні.
Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592322, 73003, м. Херсон, вул. Кірова, 4) про стягнення коштів, задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових коштів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 25.07.2016 року та грошового забезпечення за період з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 106030000