18 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3612/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради, Генічеської міської ради, Виконавчого комітету Генічеської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №2374 від 25.06.2020, прийняте 121 сесією Щасливцевської сільської ради 7-го скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. господарських будівель та споруд, яка розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020;
- зобов'язати Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2020 Щасливцевська сільська рада на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 по справі №540/1042/20 прийняла рішення №2374, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га, розташованої за адресою: с. генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, у зв'язку з наданням дозволу іншій особі. Позивач звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак відповідач повторно протиправно надав позивачу формальну відмову з підстав не передбачених чинним законодавством, а тому враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та всіма документами, то ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача надати такий дозвіл.
Ухвалою суду від 20.11.2020 адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення її недоліків.
Станом на 09.12.2020 позивач вимоги ухвали суду від 20.11.2020 виконав у повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.12.2020 провадження у справі відкрито, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ухвали суду від 29.01.2021, клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів задоволено. Залучено до участі у справі співвідповідача - Генічеську міську раду (75500, Херсонська обл., Генічеський район, місто Генічеськ, вулиця Міська, будинок 8, код ЄДРПОУ 35248359) та Виконавчий комітет Генічеської міської ради (75500, Херсонська обл., Генічеський район, місто Генічеськ, вулиця Міська, будинок 8, код ЄДРПОУ 04060008 ). Також зобов'язано співвідповідачів подати відзив на позовну заяву та надати всі матеріали, які наявні на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, відповідно до вимог ст. 162 КАС України.
Відповідачі не скористалися своїм правом подання пояснень, і станом на день розгляду справи відзиви на позовну заяву до суду не надходили.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 10.03.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Щасливцевської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с.Генічеська Гірка на території Щасливцевської сільської ради, місце розташування та орієнтовний розмір якої позначений в графічних матеріалах, які додаються до клопотання, яке зареєстровано відповідачем 18.03.2020 р. за вхід. № С/121-01.01.
До вказаної заяви додані: копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника, довідки про безпосередню участь в антитеррористичній операції, посвідчення учасника бойових дій, графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки.
Рішенням 113 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 31.03.2020 р. № 2195 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки у зв'язку з тим, що на запитуєму у графічних матеріалах земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Щасливцевської сільської ради від 31.03.2020 р. № 2195, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області. Зобов'язано Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області (75580, Херсонська область, Генічеський район, с.Щасливцево, вул.Миру, 26, код ЄДРПОУ 26186462) на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарській будівель та споруд, орієнтовною площею 0,08 га, що розташована в с.Генічеська Гірка на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, з урахуванням висновків, викладених судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.
25.06.2020 Щасливцевська сільська рада на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 по справі №540/1042/20 прийняла рішення №2374, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га, розташованої за адресою: с. генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, у зв'язку з наданням дозволу іншій особі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Приписами п.п."а", "б" ч.1 ст.12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідних розмірах в залежності від місця розташування земельної ділянки.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч.7 ст.118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.
Подібні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права містяться в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 р. у справі № 803/1244/16, від 22.02.2019 р. у справі № 813/1631/14, від 31.10.2019 р. у справі № 822/25/18, від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.
З рішення Щасливцевської сільської ради від 25.06.2020 р. № 2374 вбачається, що підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 слугувало надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно бажаної земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі.
Суд вважає таку відмову протиправною, оскільки дана підстава не зазначена у ч.7 ст.118 ЗК України, згідно якої такими підставами є лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
В той же час оскаржуване рішення Щасливцевської сільської ради від 25.06.2020 року №2374 таких відомостей не містить.
При цьому, суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
Крім того, суд зазначає, що ч. 7 ст. 118 ЗК України не містить вказаної в оскаржуваному рішенні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність, а саме, надання такого дозволу іншій особі.
Отже, суд вважає, що рішення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 25.06.2020 № 2374 щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органом місцевого самоврядування не наведено.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а (К/9901/7504/18).
Також слід відмітити,що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав відмови у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і такої підстави як надання іншій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 р. у справі № 159/1257/18, від 17.12.2018 р. у справі № 509/4156/15-а.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність свого рішення, у зв'язку з чим рішення Щасливцевської сільської ради 25.06.2020 р. № 2374 про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправним та підлягає скасуванню.
Тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення №2374 від 25.06.2020, прийняте 121 сесією Щасливцевської сільської ради 7-го скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020, суд зазначає наступне.
Суд повинен захистити права та інтереси позивача, уникаючи втручання в дискреційні повноваження відповідача.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Частиною сьомоюстатті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.
У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту четвертого частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами,кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у цій справі, відповідач -1 не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача-1 у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може визнання бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проектів землеустрою.
Крім цього суд зазначає, що 06 грудня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким, серед іншого, розділі V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнено пунктами 6-1 і 6- 2.
На виконання вимог зазначеного закону, 25.10.2020 відбулися вибори до Генічеської об'єднаної територіальної громади. Перша сесія Генічеської міської ради відбулась 08.12.2020, тоді ж і завершилися повноваження Щасливцевської сільської ради, а територія Щасливцевської сільської ради увійшла до території Генічеського ОТГ.
Таким чином, Генічеська міська рада розміщена в адміністративному центрі сформованої Генічеської об'єднаної територіальної громади та є правонаступником прав та обов'язків Щасливцевської сільської ради.
Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 29.01.2021, за клопотанням представника позивача до участі у справі залучено співвідповідача - Генічеську міську раду.
Враховуючи вищезазначене, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Генічеської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га, розташованої за адресою: Херсонська область, с. Генічеська Гірка, Генічеського району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020.
До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Крім цього суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення питання про надання її у власність або користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №826/5737/16, постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 11.06.2019 у справі № 826/841/17.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 509/4722/16-а та від 29.08.2019 у справі №540/2441/18.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.
Щодо вимоги позивача постановити окрему ухвалу про притягнення посадових осіб Щасливцевської сільської ради до відповідальності за повторне грубе порушення земельного законодавства, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1-2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
В даному випадку суд не вбачає підстав, визначених ст. 249 КАС України для постановлення окремої ухвали.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №2374 від 25.06.2020, прийняте на 121 сесії Щасливцевської сільської ради 7-го скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. господарських будівель та споруд, яка розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020;
Зобов'язати Генічеську міську раду (75500, Херсонська обл., Генічеський район, місто Генічеськ, вулиця Міська, будинок 8, код ЄДРПОУ 35248359) надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 109020100