Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
17.02.2021 р. справа №520/61/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ГУ ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС
до МПП "Агросервіс"
простягнення 123.155,16 грн. податкового боргу, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 04.01.2021 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 05.01.2021р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 05.02.2021 р.
Суб'єкт владних повноважень, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з Малого приватного підприємства "Агросервіс" 123.155,16грн. коштів за податковим боргом.
Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків невчасно виконав податковий обов'язок по оплаті податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, у зв'язку із чим була нарахована пеня, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідач, Мале приватне підприємство (далі за текстом - платник, МПП, Підприємство, боржник), з поданим позовом не погодився, посилаючись на ту обставину, що податкові повідомлення-рішення не набули статусу узгоджених через їх оскарження в касаційному порядку, а також на запроваджений на території держави карантин і внесені через це зміни до законодавства, через які у період з 01.03.2020 р. по 31.05.2020р. пеня не має нараховуватись.
Відзив на позовом надійшов до суду 28.01.2021р., і за таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже доходить висновку, що учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
11.04.2018р. ГУ ДФС у Харківській області (юридичним та фактичним правонаступником якого є позивач по справі) відносно відповідача винесено податкове повідомлення - рішення №0000151419, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 802.689,72грн.
Вказане рішення було оскаржено платником у межах справи №2040/5795/18.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018р. у справі №2040/5795/18 позов боржника було залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019р. вказане судове рішення було залишено без змін.
18.03.2019р. було складено повний текст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019р. у справі №2040/5795/18.
Отже, у розумінні приписів п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України подією узгодження грошових зобов'язань за податковим повідомленням рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2018р. №0000151419 є календарна дата - 14.03.2019р. як момент набрання законної сили судовим актом апеляційного адміністративного суду.
Підприємством було використано право на касаційне оскарження вказаних судових рішень, касаційне провадження було порушено ухвалою Верховного Суду від 18.04.2019р. і наразі триває.
При цьому, ухвалою Верховного Суду від 13.11.2019р. було відхилено клопотання боржника про зупинення виконання судових рішень у справі №2040/5795/18.
Матеріали справи не містять доказів оплати податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2018р. №0000151419 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 802.689,72грн. протягом 10 календарних днів від дати винесення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019р. у справі №2040/5795/18.
У зв'язку з відсутністю оплати грошове зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2018р. №0000151419 набуло правового статусу податкового боргу.
Грошові кошти за платіжними дорученнями: №601 від 22.01.2020 р. на суму 202010,89 грн.; №707 від 17.02.2020 р. №111485,38 грн.; №701 від 20.02.2020 р. на суму 4741,90 грн.; №207 від 05.03.2020 р. на суму 10205,05 грн.; №224 від 19.05.2020 р. на суму 278,10 грн.; №329 від 25.05.2020 р. на суму 100637,78 грн.; №359 від 16.06.2020 р. на суму18120,82 грн.; №363 від 22.06.2020 р. на суму 100,37 грн.; №368 від 09.07.2020 р. на суму 3388,35 грн.; №373 від 20.07.2020 р. на суму 84,00 грн.; №398 від 25.08.2020р. на суму 67865,70 грн. були спрямовані на погашення податкового боргу по оплаті податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2018р. №0000151419.
Несвоєчасна оплата грошових зобов'язань за податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2018р. №0000151419 спричинила нарахування 123.155,16грн. пені.
Постановою КМУ №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 11 березня 2020 р. № 211 на всій території України було установлено карантин з 12 березня 2020 р., котрий з урахуванням інших актів Уряду України триває і досі.
Таким чином, структура заявленої контролюючим органом вимоги про стягнення з платника податків коштів складається із самостійно обрахованої контролюючим органом пені, котра обчислена наступним чином:
- у період з 29.03.2018р. по 21.01.2020р. було сплачено 202.010,89грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 21 у 2021 році, нараховано пені - 35.737,45 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 22.01.2020р. було сплачено 2876,08 грн., кількість днів прострочки - склала 278 у 2020 році, 22 у 2021 році, нараховано пені - 510,50 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 16.02.2020р. було сплачено 111485,38 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 47 у 2021 році, нараховано пені - 21433,37 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 19.02.2020р. було сплачено 4741,9 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 50 у 2021 році, нараховано пені - 920,04 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 04.03.2020р. було сплачено 10205,05 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 64 у 2021 році, нараховано пені - 2064,33 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 18.05.2020р. було сплачено 278,10 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 139 у 2021 році, нараховано пені - 68,56 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 19.05.2020р. було сплачено 47,00 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 140 у 2021 році, нараховано пені -11,62 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 24.05.2020р. було сплачено 100637,78 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 145 у 2021 році, нараховано пені - 25168,39 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 15.06.2020р. було сплачено 18120,82 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 167 у 2021 році, нараховано пені - 4767,09 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 15.06.2020р. було сплачено 41162,33 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 167 у 2021 році, нараховано пені - 10828,67 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 21.06.2020р. було сплачено 100,37грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 173 у 2021 році, нараховано пені - 26,76 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 08.07.2020р. було сплачено 3388,35 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 190 у 2021 році, нараховано пені - 937,37 грн.;
- у період з 29.03.2018 р. по 19.07.2020р. було сплачено 84,00 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 201 у 2021 році, нараховано пені - 23,78 грн.;
- у період з 29.03.2018р. по 24.08.2020р. було сплачено 67865,70 грн., кількість днів прострочки склала - 278 у 2020 році, 237 у 2021 році, нараховано пені - 20657,23грн.
Правильність арифметичного обрахунку пені за жодним із параметрів (як-то: розмір суми погашеного боргу; дата погашення; тривалість існування боргу - кількість днів прострочення; об"єкт нарахування пені) у спірних правовідносинах платником не спростована.
Доказів неправильного обчислення контролюючим органом пені судом на виконання ч.4 ст.9 КАС України у цілях з"ясування об'єктивної істини за власною ініціативою безвідносно до правових позицій сторін та процесуальної поведінки учасників справи не знайдено.
У ході розгляду справи судом установлено, що 11.12.2019р. контролюючим органом була складена і направлена податкова вимога №157086-57.
Згадана вимога надіслана платнику 13.12.2019р., до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржена, проте залишилась невиконаною.
З розрахунку суми пені випливає, що обчислення пені проведено контролюючим органом за період часу починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, тобто через 10 днів після 18.03.2019р. - дата виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду, і до настання події погашення заборгованості (боргу, недоїмки) за податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2018р. №0000151419 в частині основного платежу та штрафу.
Стверджуючи, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку з оплати 123.155,16 грн., що призвело до виникнення підстави для примусового виконання податкового обов'язку, контролюючий орган ініціював даний спір.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.
Правовідносини з приводу нарахування пені за несвоєчасне виконання податкового обов'язку унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.
Так, п.п.129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції до Закону України від 21.12.2016р. було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
Тобто наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.
Однак, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016р. №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017р., пункт 129.1 викладений в іншій редакції, а саме: « 129.1. Нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання».
Отже, наведеною нормою кодексу було запроваджено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки; 2) у порядку п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов'язання органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України - за самостійно поданими платником деклараціями.
Таким чином, редакція норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, була змінена з 01.01.2017 р. і передбачала, що у кожному з окреслених випадків нарахування пені розпочинається виключно після настання події узгодження грошового зобов'язання з податку (збору).
Суд звертає увагу на те, що оскільки на момент застосування процедури нарахування пені вже діяла норма у новій редакції, саме за правилами цієї норми і має відбуватись таке нарахування.
Наявні у справі роздруківки картки особового рахунку платника податків підтверджують, що в даному випадку нарахування контролюючим органом пені проведено на підставі п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України після минування 10 календарних днів від настання події узгодження грошових зобов"язань за рішеннями контролюючого органу, а саме: з 29.03.2019р.
Порушень закону з даного питання, котре б негативно впливало на права та інтереси боржника, судом не знайдено, позаяк матеріалами справи підтверджено існування події узгодження того грошового зобов'язання, на яке контролюючим органом була нарахована пеня (у дійсності - 14.03.2019р., контролюючим органом взято до обрахунку - 18.03.2019р.).
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що загальновідомими у розумінні ч.3 ст.78 КАС України є обставини ситуації відносно протидії поширенню захворювання COVID-19.
Так, постановою КМУ №211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 11.03.2020р. № 211 на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020 р.
У подальшому, постановою КМУ від 20.05.2020р. №392 карантин установлено з 22 травня 2020 р. по 31 липня 2020 р.
Постановою КМУ від 22.07.2020 р. №641 карантин установлено з 1 серпня 2020 р. по 19 червня 2020 р. карантин установлено з 1 серпня до 19 грудня 2020 р.
Постановою КМУ від 09.12.2020 р. №1236 карантин установлено з 19 грудня 2020 р. по 28 лютого 2021 р. карантин установлено з 1 серпня до 19 грудня 2020р.
Отже, запроваджений з 12.03.2020р. карантин не переривався і наразі триває згідно з іншими нормативними актами Уряду України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020р. №533-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 52-1, де визначено, що протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Закон України від 17.03.2020р. №533-IX набув чинності 18.03.2020р.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 13.05.2020р. №591-IX вказана норма була викладена у такій редакції: "Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Закон України від 13.05.2020р. №591-IX набрав чинності з 29.05.2020р.
Водночас із цим, суд вважає, що приписи абз.2 п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (як у редакції Закону України від 17.03.2020р. №533-IX, так і у редакції Закону України від 13.05.2020р. №591-IX) не можуть бути кваліфіковані у якості легальної підстави для звільнення від тягаря відповідальності за неналежне виконання податкового обов'язку в частині своєчасного ініціювання переказу коштів в оплату податку, збору, штрафу за подіями, котрі мали місце до збігу календарної дати 01.03.2020р.
Стосовно пені, нарахованої контролюючим органом з 01.03.2020р. суд відзначає, що відносини з приводу списання податкового боргу регламентовані ст.101 Податкового кодексу України та деталізовані положеннями Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків (затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013р. №577, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013р. за № 1844/24376).
Механізм списання податкового боргу передбачає подання відповідної письмової заяви платником податків і прийняття відповідного письмового акту контролюючим органом.
Доказів настання цих подій відносно заявленої до стягнення суми пені матеріали справи не містять.
До того ж суд вважає, що і подія можливого майбутнього скасування Верховним Судом податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2018р. №0000151419 у межах справи №2040/5795/18, і подія можливого майбутнього списання контролюючим органом пені, нарахування якої припало на період 01.03.2020р.-дата припинення карантину, не входять до предмету доказування у цій справі, а є виключно правовими підставами або для перегляду рішення у справі №520/61/21 за нововиявленими обставинами, або для визнання виданого у справі №520/61/21 виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню через припинення податкового обов'язку.
Юридично неспроможним також слід визнати твердження відповідача про відсутність події узгодження податкового зобов'язання, у зв'язку із невчасним погашенням якого нарахована заявлена до стягнення сума пені.
Так, у силу положень ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У свою чергу, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (ст. 325 КАС України).
Отже, процедура касаційного оскарження не впливає на набрання законної сили рішенням суду, а у контексті положень п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України не впливає також і на подію узгодження податкового зобов'язання.
Виключення з даного правила у вигляді прийняття Верховним Судом окремого процесуального рішення з приводу зупинення дії рішень судів попередніх інстанцій у спірних правовідносинах судом не знайдено.
До предмету доказування у спорі про стягнення заборгованості за публічним обов'язком із проведення платежу на користь бюджету з огляду на приписи ч.2 ст.73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов'язаної особи як суб'єкта права, 2) підстав виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 3) обізнаності зобов'язаної особи з фактом виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов'язку у добровільному порядку, 5) дотримання владним суб'єктом визначеної законом процедури примусового виконання публічного обов'язку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов'язку, 7) заявлення владним суб'єктом вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку, 8) поширення на боржника процедур банкрутства або знаходження боржника у процедурі ліквідації; 9) відповідність заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги визначеній законом процесуальній формі реалізації управлінської функції.
Ці обставини підлягають доведенню за правилами ч.1 ст.77 КАС України.
Приєднаними до справи доказами підтверджено обставини існування боржника та боргу, дотримання владним суб'єктом процедури примусового виконання публічного обов'язку, відсутності підстав припинення невиконаного обов'язку.
У ході розгляду справи доказів відсутності обов'язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що заявлена владним суб'єктом вимога не порушує прав та інтересів боржника, а відтак, підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Вирішуючи клопотання позивача про заміну ГУ ДПС у Харківській області на ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС, суд керується такими мотивами та судженнями.
Відповідно до приписів постанови КМУ від 30.09.2020р. №893 та наказу ДПС України від 30.09.2020р. №529 відбулось компетенційне правонаступництво між ГУ ДПС у Харківській області (у якості правопопередника зі статусом юридичної особи публічного права ) та ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (у якості правонаступника зі статусом структурного підрозділу органу державної виконавчої влади - юридичної особи публічного права).
У розумінні п.п.41.1.1 ст.41 Податкового кодексу України ДПС України та ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС, є окремими податковими органами та окремими контролюючими органами як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
До того ж у розумінні п.41.4 ст.41 Податкового кодексу України і ДПС України, і ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС є окремими органами стягнення.
Водночас із цим, за змістом положень п.п.7-9 ч.1 ст.4, ч.ч.1 і 3 ст.43, ч.1 ст.46 КАС України участь в адміністративній справі у якості сторони може брати або юридична особа публічного права (посадова чи службова особа цього суб"єкта права), або орган державної влади без статусу юридичної особи (посадова чи службова особа цього органу державної влади), або інший суб'єкт при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права і відповідно до ч.1 ст.16 означеного закону утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, комісії.
Оскільки за змістом наказу ДПС України від 30.09.2020р. №529 у складі органу державної влади - ДПС України утворено 31 відокремлений структурний підрозділ, то слід вважати, що ці територіальні органи діють у судових процедурах від імені ДПС України як органу державної влади - юридичної особи публічного права і можуть бути наділені адміністративною процесуальною дієздатністю виключно за критерієм - інший суб'єкт при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Втім, частиною 2 ст.21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є органами державної влади.
Таким чином, законодавець увів в дію юридичну конструкцію, у силу якого структурні відокремлені підрозділи органу державної виконавчої влади (а саме: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику) є самостійними органами державної влади без статусу юридичної особи.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд не знаходить підстав для висновку про те, що у спірних правовідносинах ця обставина спричиняє погіршення правового становища приватної особи.
З огляду на викладене, клопотання про заміну сторони правонаступником підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.52, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Допустити заміну позивача, ГУ ДПС у Харківській області правонаступником - ГУ ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС.
Позов - задовольнити.
Стягнути з Малого приватного підприємства "Агросервіс" на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 123155 (сто двадцять три тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. 16 коп.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.