Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
16 лютого 2021 р. справа №520/15825/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
при секретарі судового засідання - Рєзнік Е.О.,
за участю: представника позивача - Полехіна Д.О.,
представника відповідача - Красникова В.А..
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №0056128-0426-2021 від 26.11.2020 на суму 8032,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесено протиправно, оскільки розрахунок податкового зобов'язання є невірним, водночас, податкове повідомлення-рішення не було направлено на адресу позивача та позивачу не надавався розрахунок податку.
Від представника відповідача - Наумецької Е., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Представник відповідача - Красников В.А.. в судовому засіданні заперечував проти позовної заяви, просив відмовити у задоволенні, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини.
Представник позивача - Полехін Д.О. в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року - відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Протокольною ухвалою від 19.01.2021 року суд перейшов до розгляду справи в загальному позовному провадженні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що з 18.08.2014 позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №24780000000004185.
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Лозівській ОДПІ ГУ ДПС у Харківській області (Первомайський район).
Як зазначає позивач, у вересні 2020 року у телефонному режимі ним отримано інформацію з Лозівської ОДПІ ГУ ДПС у Харківській області (Первомайський район) про наявність боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у розмірі 80321.90 грн.
30.09.2020 року до ГУ ДПС у Харківській області позивачем подано заяву про надання оригіналу податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області, оскільки поштового відправлення з вказаним документом отримано не було.
Позивачу було видано оригінал податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0004934-5505-2021 від 05.02.2020, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у розмірі 80 321,90 грн.
Позивач оскаржив його до суду.
В ході розгляду справи представник відповідача просив закрити провадження по справі, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення було відкликане та складено нове податкове повідомлення-рішення №0056128-0426-2021 від 26.11.2020 на суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у розмірі 8032,19 грн., проте, в подальшому просив залишити без розгляду вказане клопотання.
Позивач, 22.12.2020 року, надав заяву про зміну предмету позову.
Таким чином, позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням №0056128-0426-2021 від 26.11.2020, вважає його нормативно та документально необґрунтованим, тому звернувся до суду із зазначеним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи - основним видом економічної діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (КВЕД 10.61).
Для провадження цього виду господарської діяльності використовується належний на праві власності виробничий будинок (нежитлова будівля з переробки сільськогосподарської продукції), загальною площею 1924,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська області, Первомайський район, с. Високе, вул. Піонерська (нині Лугова), 25.
Вказаний виробничий будинок використовується позивачем як млин. За всіма своїми будівельно-технічними характеристиками належна будівля є промисловою будівлею та використовується як млин (для виробництва продуктів борошномельно-круп'яної промисловості).
Як вбачається з відзиву на заяву про зміну предмету позову, відповідачем розраховано оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі рішення ХХІІ сесії Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області 7 скликання від 22.12.2017 року №108-22/7 "Про встановлення ставок та пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік".
Зазначено, що приміщення, що перебуває у власності позивача класифіковано як "будівлю інших промислових виробництв" (код 1257.9), ставка податку 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року. Ставка податку за 2019 рік становила 4,17 грн. за 1 кв.м. бази оподаткування (0,1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року).
Відповідачем наведено розрахунок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме: 1924,8х4,17=8026,40 грн., де 1924,8 - площа нежитлової будівлі; 4,17 - ставка податку за 2019 рік (0,1%*4173,00 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2019).
Отже, спірним у цій справі є питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівлі.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Відповідно до пп. 10.1.1 п. 9.1 ст. 9 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.
Згідно з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, набрав чинності з 01.01.2015 (Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Приписами ст. 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Положеннями п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 ПК України).
Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпункт "є" п.п. 266.2.2. п. 266.1 ст.266 ПК України визначає, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Системне тлумачення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).
Відповідно до п. 30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Суд зазначає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (п.п. «ґ» п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст.14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Отже, застосування п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вищенаведений правовий висновок було сформульовано Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, який, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.
Отже, перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, у разі якщо такі об'єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1251.5) "Будівлі підприємств харчової промисловості".
Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2020 у справі №823/1751/17, у постанові від 24.07.2020 у справі №500/90/19, яку в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України, суд враховує при вирішенні спірних правовідносин.
Тобто, будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-200, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Як вже зазначалось, позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, основним видом економічної діяльності є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (КВЕД 10.61) та має у власності нежитлову будівлю-виробничий будинок (млин), що також підтверджено матеріалами справи.
Факт здійснення господарської діяльності підтверджують надані позивачем до суду копії первинних документів, що підтверджують покупку ФОП ОСОБА_1 пшениці, а в подальшому реалізацію контрагенту позивача борошна.
Також з наданих позивачем доказів встановлено, що приміщення позивача використовуються для цілей переробної промисловості - млин, виготовлення борошна, тобто вказане нерухоме майно використовує для здійснення технологічного процесу з виробництва борошна.
Представником позивача на підтвердження вказаних обставин надано Технічні умови щодо виготовлення борошна пшеничного - Галузевий стандарт України, копію паспорту на обладнання для отримання високоякісного борошна, копію свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , №181740, роздруковані фотографії приміщення, як підтвердження того, що позивач здійснює виготовлення борошна саме у вищезазначеній нежитловій будівлі, тобто використовує будинок як млин.
З огляду на викладене та враховуючи вказані вище правові норми, суд зазначає, що належне позивачу виробниче приміщення, як будівля промисловості, не є об'єктами оподаткування в силу дії п.п. «є» п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України і податок на нерухоме майно на нього не нараховується, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи відповідача про те, що п. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не охоплюється нерухомість, яка використовується ФОП у власній господарській діяльності, а його застосування можливе за наявності двох обов'язкових умов: належність таких будівель до будівель промисловості та перебування їх у власності промислових підприємств із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17, у постанові від 11.12.2018 у справі №819/314/18, суд суддів відхиляє, оскільки у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 Верховний Суд відступив від таких правових висновків, а відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №0056128-0426-2021 від 26.11.2020 на суму 8032,19 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул.Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) у розмірі 840.80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.02.2021 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.