Справа № 500/2406/20
18 лютого 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, в якому просив визнати неправомірними дії виконавчого комітету Тернопільської міської ради у формі надання ОСОБА_1 завідомо недостовірної інформації у листі Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18.08.2020 №8915/08-Ф про те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності міста, зобов'язати Виконавчий комітет Тернопільської міської ради вчинити наступні дії, а саме надати достовірну відповідь про відсутність у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради та структурних підрозділах виконкому Тернопільської міської ради правовстановлюючих документів, що посвідчували б факт перебування квартири АДРЕСА_1 в комунальній власності міста Тернополя.
Даний позов обґрунтований тим, що позивачем отримано листа з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18.08.2020 за №8915/08-Ф, з якого вбачається що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності міста. ОСОБА_1 вважає, що дана інформація є завідомо неправдивою, оскільки жодних документів, які б посвідчували право комунальної власності на квартиру йому не було надано. Отже, позивач вважає, що має місце надання йому недостовірної інформації про те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності міста.
Системою автоматизованого розподілу справ головуючим суддею у справі визначено суддю ОСОБА_2
Ухвалою суду від 09.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Судове засідання у справі призначено на 12.10.2020 о 11:00 год.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначив, що позивачем не вказано в чому вбачається недостовірність наданої інформації у відповіді від 18.08.2020, розгляд звернення/запиту за змістом описаного у п.3 прохальної частини позову розпорядником інформації не розглядався (оскільки такий запит/звернення) не надходило, не вказано, які права, свободи та інтереси ОСОБА_1 порушені. З врахуванням такого, просить відмовити у задоволенні даного позову повністю.
Ухвалою суду від 12.10.2020 розгляд даної справи відкладено до 17.11.2020 о 11:00 год.
17.11.2020 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 08.12.2020 о 10:30 год. 08.12.2020 у відкритому судовому засіданні відкладено розгляд даної справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 на підставі Розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 №14 дану справу передано на розгляд судді Дерех Н.В., у зв'язку із відрахуванням зі штату суду судді ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 11.01.2021 дану справу прийнято до свого провадження суддею Дерех Н.В. та призначено у справі судове засідання на 08.02.2021 о 10:00 год.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2021 позивач подав до суду письмову заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить вважати відкликаною позовну вимогу щодо зобов'язання Виконавчого комітету Тернопільської міської ради вчинити наступні дії, а саме надати достовірну відповідь про відсутність у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради та структурних підрозділах виконкому Тернопільської міської ради правовстановлюючих документів, що посвідчували б факт перебування квартири АДРЕСА_1 в комунальній власності міста Тернополя.
Отже, розгляд даної справи здійснюється в межах позовної вимоги щодо визнання неправомірними дій виконавчого комітету Тернопільської міської ради у формі надання ОСОБА_1 завідомо недостовірної інформації у листі Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18.08.2020 №8915/08-Ф про те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності міста.
Позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив наступне. Вважає, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що квартира АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності міста Тернополя. На думку позивача, такими доказами могли бути: Свідоцтво на право власності на нерухоме майно, видане виконкомом міської ради, реєстраційне посвідчення, видане органом БТІ, чи відомості державного реєстратора.
Представник Виконавчого комітету Тернопільської міської ради подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив наступне. Вважає, що на підставі норм законодавства та прийнятих рішень №300 від 26.12.1991 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м.Тернополя" та рішення від 16.07.1992 "Про комунальну власність області", рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 25.10.1989 №486, розпорядження Тернопільської міської ради народних депутатів від 26.10.1992 №472 в процесі розмежування державної та комунальної власності квартира АДРЕСА_1 , як об'єкт комунальної власності правомірно передана до комунальної власності територіальної громади міста Тернополя. При цьому, вказав, що Тернопільська міська рада, в процесі розгляду даної справи, обґрунтовуючи правові підстави набуття права власності за територіальною громадою м.Тернополя посилається на те, що спірне приміщення (квартира АДРЕСА_1 ) перебувала в оперативному управління ЖЕК №3; рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 26.04.2000 №322 вирішено реконструювати житловий будинок АДРЕСА_2 ; пунктом 44 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.03.2002 №295 вирішено зареєструвати кімнату АДРЕСА_1 в якості гуртожитку та укласти відповідні договори найму.
08.02.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2021 о 09:30 год.
18.02.2021 позивач у відкрите судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив справу розглядати в порядку письмового провадження.
18.02.2021 представник відповідача не прибув, подав письмову заяву, в якій просив справу розглядати в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев'ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що 05.08.2020 позивач звернувся до Тернопільського міського голови із запитом, в якому просив надати інформацію про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 у державній та комунальній власності не перебувала та не перебуває.
У відповідь на вказаний запит Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради надано відповідь, оформлену листом від 18.08.2020 №8915/08-Ф, якою зазначено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності міста.
Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно із частиною другою статті 7 Закону України "Про інформацію", ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
При цьому, частиною 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 1 вказаного Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (зі змінами та доповненнями) (надалі, Закон №2939) передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 10 Закону №2939, кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Системний аналіз норм вказаного закону дає підстави вважати, що доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме: отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб'єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації - у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.
Також, статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" забезпечено право запитувача інформації на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації. Відповідно до частини 2 наведеної статті встановлено, що запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у письмовому запиті просив надати інформацію про те, що квартира за адресою АДРЕСА_3 у державній та комунальній власності не перебувала та не перебуває.
Суд вважає, що за своїм змістом вказаний запит відповідає вимогам ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідачем на вказаний запит надано відповідь, в якій зазначено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності міста.
При цьому, суд зазначає, що предметом спірних правовідносин у даній справі є процедура надання відповіді, яка передбачена законом, і не досліджує зміст такої відповіді та достовірність інформації, яка викладена у відповіді.
З наведеного мотиву, суд не приймає до уваги доводи сторін щодо підстав набуття прав власності на квартиру та державну реєстрацію такого права власності.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Також, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, розглядаючи запит позивача відповідач діяв на підставі та з дотриманням встановленого законами України порядку, використавши свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані, у зв'язку із чим даний позов до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 18 лютого 2021 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_1 );
відповідач - Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (місце: вул. Листопадова 5,м. Тернопіль,46001, ЄДРПОУ: 04058344).
Головуюча суддя Дерех Н.В.