Справа № 500/3674/20
16 лютого 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Ногас С.В.
представника відповідача Олійник Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулись до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області (далі - відповідач, Зборівська міська рада), в якому просять: визнати протиправним та скасувати рішення п'ятдесят другої позачергової сесії Зборівської міської ради від 07.10.2020 року №5066 в частині скасування рішень Зборівської міської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 №3881 від 20.05.2020 року, ОСОБА_2 №4082 від 17.06.2020 року та ОСОБА_3 №4090 від 17.06.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішеннями Зборівської міської ради надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, а саме: ОСОБА_1 - рішенням №3881 від 20.05.2020 року, ОСОБА_2 - рішенням №4082 від 17.06.2020 року та ОСОБА_3 - рішенням №4090 від 17.06.2020 року. Незважаючи на те, що позивачем виконано вказані рішення - виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідачем 07.10.2020 року винесено рішення №5066 про їх скасування. Таке оскаржуване рішення Зборівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, ухвалила не зазначивши підстав скасування та без посилання на норми закону.
За вказаних обставин, позивачі вважають спірне рішення органу місцевого самоврядування протиправним, яке підлягає скасуванню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 23.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 23.11.2020 року Зборівська міська рада отримала 27.11.2020 року, що підтверджується відповідною відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.21).
Відповідач у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) та станом на день ухвалення судового рішення у справі відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило.
На адресу суду 28.12.2020 року надійшло клопотання представника позивачів про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі надавши копії виготовлених проектів землеустрою щодо спірних земельних ділянок.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що задоволення позову спричинить порушення права на безоплатну приватизацію земельних ділянок жителів с.Погрібці, за результатами розгляду колективного звернення яких і було прийнято рішення від 07.10.2020 року №5066 "Про скасування рішень". Посилаючись на приписи ч.1, 9 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач стверджує про прийняття спірного рішення в межах його компетенції, у відповідності до чинного законодавства. Вказав, що позивачі бажають отримати земельні ділянки до яких вони відношення не мали, порушуючи права тих хто давно їх обробляє.
Жодних документів, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення і відзиву на позов, незважаючи на відкладення розгляду справи, представник позивача не надав.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що рішенням Зборівської міської ради восьмого скликання сорок шостої сесії від 20.05.2020 року №3881 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за кадастровим номером 6122684300:02:001:0206, розташованої за межами населеного пункту с.Погрібці Зборівського району Тернопільської області (а.с.109).
Рішенням Зборівської міської ради восьмого скликання сорок шостої сесії від 17.06.2020 року №4082 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу - рілля кадастровим номером 6122684300:01:001:0679, яка розташована за межами населеного пункту с.Погрібці Зборівського району Тернопільської області (а.с.37).
Рішенням Зборівської міської ради восьмого скликання сорок шостої сесії від 17.06.2020 року №4090 надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу - пасовища, яка розташована за межами населеного пункту с.Погрібці Зборівського району Тернопільської області (а.с.73).
Пунктом 2 вказаних рішень визначено позивачам виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням вимог ст.118, 186, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Пунктом 4 цих же рішень встановлено термін дії даних дозволів один рік з моменту їх прийняття.
На замовлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Тернопільською регіональною філією державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" розробило проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які погоджено висновками експерта державної експертизи (а.с.30-65, 66-101, 102-140).
Рішенням Зборівської міської ради восьмого скликання п'ятдесят другої сесії від 07.10.2020 року №5066 скасовано рішення сесії Зборівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема: ОСОБА_1 №3881 від 20.05.2020 року, ОСОБА_2 №4082 від 17.06.2020 року та ОСОБА_3 №4090 від 17.06.2020 року (а.с.5).
Не погодившись із таким рішенням органу місцевого самоврядування, позивачі звернулись до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).
Як передбачено ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України.
Згідно ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас, як передбачено п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та приписами ст.12 ЗК України, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.
Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
При цьому, ч.10 ст.59 цього ж Закону передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Тобто за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.04.2009 року №7-рп/2009, закріплені у ст.144 Конституції України і ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (ст.25, ч.4 ст.59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (ч.9 ст.59, п.15 ч.1 ст.26).
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Водночас у ст.3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення у ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Окрім цього, в рішенні від 16.04.2009 року №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства рішеннями Зборівської міської ради, №3881 від 20.05.2020 року, №4082 від 17.06.2020 року та №4090 від 17.06.2020 року відповідно, терміном дії один рік з моменту їх прийняття.
Проте рішенням Зборівської міської ради від 07.10.2020 року №5066 скасовано вказані рішення про надання позивачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Слід звернути увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається відсутність будь-якого обґрунтування скасування наданих дозволів на виготовлення проекту землеустрою.
Не обґрунтовано належним чином і представником відповідача, яким чином колективне звернення жителів населеного пункту, за межами якого розташовані бажані земельні ділянки, слугувало підставою для скасування рішень Зборівської міської ради №3881 від 20.05.2020 року, №4082 від 17.06.2020 року та №4090 від 17.06.2020 року.
Водночас, на замовлення позивачів, Тернопільською регіональною філією державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" розробило проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які погоджено висновками експерта державної експертизи до прийняття оскаржуваного рішення, що містяться в матеріалах справи.
Таким чиним, в даній правовій ситуації має місце скасування органом місцевого самоврядування власних ненормативних правових актів, одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Оскільки відповідно до приписів рішень Зборівської міської ради №3881 від 20.05.2020 року, №4082 від 17.06.2020 року та №4090 від 17.06.2020 року виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, які заперечують проти їх припинення, такі рішення не можуть бути скасовані після їх виконання.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про прийняття оскаржуваного рішення відповідачем виключно на підставі колективного звернення, без будь-яких для того правових підстав, а також скасовуючи свої попередні рішення, після їх виконання, що свідчить про невідповідність такого критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В рішенні у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, п.70).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п.58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74).
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Щодо заперечень представника відповідача, суд відзначає, що предметом розгляду даної справи не є правомірність та обгрунтованість рішень Зборівської міської ради від 17.06.2020 року №4089, №4082 та від 20.05.2020 року №3881, а рішення ради від 07.10.2020 року, що не перешкоджає іншим особам оскаржити зазначені рішення.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволення.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення п'ятдесят другої позачергової сесії Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області від 07.10.2020 року №5066 в частині скасування рішень Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 №3881 від 20.05.2020 року, ОСОБА_2 №4082 від 17.06.2020 року та ОСОБА_3 №4090 від 17.06.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 лютого 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Загір'я,Зборівський район, Тернопільська область,47211 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
- ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 НОМЕР_2 );
- ОСОБА_3 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 НОМЕР_3 );
відповідач:
- Зборівська міська рада Зборівського району Тернопільської області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Б. Хмельницького, 13,м. Зборів,Тернопільська область,47201 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058410);
Головуючий суддя Мандзій О.П.