15 лютого 2021 року Справа №480/8889/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8889/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в Сумський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області), у якій просить суд визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену в листі від 14.07.2020 № Л--23377-2583/21-20, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Смілівської сільської ради Роменського району Сумської області; зобов'язати відповідач надати їй дозвіл у формі наказу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Смілівської сільської ради Роменського району Сумської області.
Вимоги мотивує тим, що подав до ГУ Держгеокадастру у Сумській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Листом від 14.07.2020 відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Вважає відмову протиправною, оскільки відповідач відмовив з підстав, не передбачених законом. Просить визнати протиправними дії щодо відмови відповідачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Ухвалою від 15.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначає, що бажана до відведення земельна ділянка згідно наявної інформації взнаходиться у межах земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ( оренді) ТОВ "Агро - Гамма". Також відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у формі зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки це є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.
Суд, оцінивши надані докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою, у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради Роменського району Сумської області.
Листом від 14.07.2020 № Л--23377-2583/21-20 ГУ Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача про наявність підстав, що ускладнюють отримання земельної ділянки у власність, зазначило, що бажана до відведення земельна ділянка перебуває на умовах оренди у ТОВ "Агро - Гамма".
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані ст.118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Так, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому, пунктом 123 Типової інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів передбачено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Тобто, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
В даному випадку позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Сумській області не із зверненням, а із відповідною заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за наслідками розгляду якої відповідач повинен був прийняти відповідне управлінське рішення у формі наказу, однак як свідчать матеріали справи лише направив позивачу відповідь у формі листа.
Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру в Сумській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18.
Таким чином, лист ГУ Держгеокадастру в Сумській області від 14.07.2020 № Л--23377-2583/21-20 не є належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.
Оскільки позивачем, з урахуванням норм Земельного Кодексу України, було подано відповідні документи, у відповідача не було правомірних підстав відхиляти клопотання про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Враховуючи викладене, суд визнає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру в Сумській області, викладеної в листі від 14.07.2020 № Л--23377-2583/21-20, підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру в Сумській області не було прийнято відповідного рішення за заявою позивачки надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі наказу, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , зареєстровану відповідачем за № Л-23377/0/94-20 та прийняти рішення.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн та судового збору у розмірі 840,80 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У позовні заяві представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складають: 840,80 грн - сплачений судовий збір та 2500 грн витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Цюпкою Олександром Віталійовичем.
Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 10.12.2020, укладеного між адвокатом Цюпкою О.В. та позивачем, опис робіт виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 10.12.2020, складений 11.12.2020, квитанцію від 10.12.2020 про отримання Цюпкою О.В. від позивача грошових коштів у сумі 2500 грн, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000493, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Сумської області 25.09.2017 № 11.
Згідно п.п.1.1 договору про надання правової допомоги від 10.12.2020 Цюпка О.В. зобов'язується надати позивачу правову допомогу із визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Відповідно до п.п.3.1 вказаного договору за послуги, передбачені п.п.1.1 договору, позивач сплачує Цюпці О.В. гонорар, розмір якого розраховується наступним чином: 2500 грн - за складання позовної заяви, інших процесуальних документів, що сплачується у день укладення договору; 500 грн - за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції; 1000 грн - за складання апеляційної скарги (відзиву на апеляційну скаргу) та представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції.
Згідно опису робіт виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 11.12.2020, складеного 10.12.2020, Цюпкою О.В. на виконання умов договору було здійснено:
- ознайомлення із листом № Л--23377-2583/21-20 від 14.07.2020 та іншими наданими клієнтом документами, що стосуються предмету договору;
- підготовку для подачі до Сумського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов'язання його надати такий дозвіл.
При цьому, також вказано, що адвокатом планується, крім іншого, підготовка та подання відповіді на відзив, інших процесуальних документів за необхідності.
Згідно квитанції адвоката Цюпки О.В. від 10.12.2020 позивачем було сплачено 2500 грн за послуги згідно договору про надання правової допомоги.
Дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд відмічає, що перераховані в описі робіт виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги такий вид послуг, як ознайомлення із листом № Л--23377-2583/21-20 від 14.07.2020 та іншими наданими клієнтом документами, що стосуються предмету договору не дає змоги визначити об'єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, та кількість витраченого часу на кожен вид робіт, при цьому даний вид послуг, може бути складовою витрат понесених під час складання позову, відповіді на відзив, тощо.
Також, з вказаного опису неможливо встановити час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт за договором про надання правової допомоги, зокрема, складання позову та відповіді на відзив. При цьому судом враховано, що сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому суд, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 300 грн за складання позовної заяви та відповіді на відзив, та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 840,80 грн, сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 11.12.2020.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.06.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради Роменського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради Роменського району Сумської області, та за результатами її розгляду, прийняти рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 840,80 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 300 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал