16 лютого 2021 року м. Рівне № 460/5919/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/5919/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (далі - відповідач), про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року та з 1 січня по 2 серпня 2014 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, а також зобов'язання відповідача провести нарахування та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у розмірі, що дорівнює 30 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року та з 1 січня по 2 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, який розташований та території зони радіоактивного забруднення, а тому вона має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ). Разом з тим, позивач стверджує, що нарахування та виплату вказаної вище грошової допомоги відповідач здійснював в менших розмірах, аніж було передбачено чинним законодавством. Зокрема, позивач звертає увагу на те, що положення законів України, якими обмежувалася дія норми статті 37 Закону № 796 у періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року та з 1 січня по 2 серпня 2014 року, були визнані неконституційними. З огляду на вказане, в спірні періоди відповідач мав нарахувати та виплачувати позивачу щомісячну грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, в розмірі, передбаченому безпосередньо нормою статті 37 Закону № 796, а не встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали позивач подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що Закон № 796 не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а відтак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Більше того, суд роз'яснює, що грошова допомога, передбачена статтею 37 Закону № 796, спрямована компенсувати громадянам втрати, які ті зазнали у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, вказана грошова допомога не відноситься до соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування.
З огляду на вказане вище, при вирішенні даного спору не можуть застосовуватися строки звернення до суду, передбаченні чинним законодавством для вирішення спорів пов'язаних з отриманням соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, як от заробітна плата, пенсія та інші.
За правилами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з даним позовом в серпні 2020 року засобами поштового зв'язку.
При цьому, позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року та з 1 січня по 2 серпня 2014 року заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивач покликається на те, що лише у лютому 2020 року з листа відповідача йому стало відомо про отримання спірної грошової допомоги у періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року та з 1 січня по 2 серпня 2014 року в неналежному розмірі. Позивач вказує, що Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 прямо зазначив про неможливість обмеження будь-яким строком звернення особи до суду з позовом щодо стягнення, окрім іншого, усіх виплат, на які особа має право відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством. Також позивача звертає увагу на те, що несвоєчасне звернення до суду з даним позовом було зумовлене обмеженнями, встановленими у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суд наголошує, що строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства необхідно обчислювати з дати, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, набранням чинності (прийняттям) яких позивач обґрунтовує відновлення свого права на отримання спірної допомоги в розмірах, передбачених безпосередньо статтею 37 Закону № 796, були офіційно оприлюднені в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття таких Закону та Рішення позивач повинна була дізнатися та, відповідно, з дати набрання ними чинності (їх прийняття) розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.
Також наведені позивачем обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Тотожні положення були закріпленні в статті 6 КАС України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважала, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні її права чи законні інтереси, то відповідно до презумпції знання законодавства вона мала знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Окрім того, суд критично оцінює покликання позивача на впровадження карантинних обмежень як на причину пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено доказами яким чином такі обмеження унеможливили його своєчасне звернення до суду з даним позовом.
Більше того, суд звертає увагу на те, що карантин у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений на усій території України з 12 березня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Натомість, строк звернення до суду з даним позовом був пропущений позивачем в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати спірної грошової допомоги за періоди до 02 серпня 2014 року.
Суд роз'яснює, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Також інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи викладене, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з вимогами, що стосуються нарахування та виплати спірної грошової допомоги за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року та з 1 січня по 2 серпня 2014 року, не можуть вважатися поважними.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 227/2015/17.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року та з 1 січня по 2 серпня 2014 року, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогам позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.
Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 в адміністративній справі № 460/5919/20, - залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.О. Комшелюк