16 лютого 2021 року м. Рівне №460/8154/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненського зонального відділу Військової служби правопорядку
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку, в якому просить:
- визнати протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.04.2018 в повному обсязі та застосування січня 2016 року та квітня 2016 року, як місяців з яких починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
- зобов'язати Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.04.2018 в сумі 88 865,66 грн., із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 15.04.2018 з урахуванням абз.4 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №460/4217/19 зобов'язано Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.04.2018. Вказує про те, що визначення базового місяця, а також розрахунку індексації грошового забезпечення було віднесено до дискреційних повноважень відповідача. Відповідно до розрахунку від 12.05.2020 №1633 відповідачем було використано базові місці для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2016 року та квітень 2016 року, а з березня 2018 року не враховано абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 №1078, що призвело до невірно розрахованої величини приросту індексу споживчих цін, а також розміру суми індексації. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу суду від 07.12.2020 отримано відповідачем 11.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.41).
26.01.2021 відповідачем, у встановленні судом строки, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що наказом начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) №83 від 13.04.2018 позивача звільнено з військової служби та з 15.04.2018 знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу зонального відділу. Вказує про те, що на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 18.02.2020, зроблено розрахунок та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день звільнення позивача з лав ЗСУ здійснювалося за встановленим порядком з чітким дотриманням вимог нормативних документів. Проте, права на виплату, у зв'язку з звільненням у квітні 2018 року з лав Збройних Сил України позивач не набув. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
03.02.2021 позивачем через ВДЗ (канцелярію) суду подано відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.65-71).
12.02.2021 відповідачем подано до суду заперечення (а.с.72-75).
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Як вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" ОСОБА_1 вже звертався до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 року по лютий 2018 року та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення з урахуванням абз. 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 за період з 01.01.2016 по лютий 2018 року (а.с.76-81).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №460/4217/19 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 15.04.2018 індексації грошового забезпечення. Зобов'язано Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.04.2018 (а.с.82-84).
Як зазначає позивач у позовній заяві та відповідач у відзиві на позовну заяву, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №460/4217/19 відповідачем зроблено розрахунок та виплачено індексацію за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Судом встановлено, що відповідно до розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку від 12.05.2020 №1633 базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення були січень 2016 року та квітень 2016 року (а.с.15).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обрання для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення базових місяців січень та квітень 2016 року позивач звернуся до суду з даним позовом.
Тобто, на думку позивача, предметом спору у даній справі є невиконання (неналежне виконання) рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №460/4217/19.
Відповідно до ч. ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами ст.373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII.
Суд зазначає, що відповідачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №460/4217/19 виконувалося добровільно, однак позивач фактично не погоджується із способом його виконання, та як наслідок звертається до суду із іншим позовом.
Однак, позивачем не враховано, що у межах позовного провадження у цій справі не можна зобов'язати відповідача виконувати чинне судове рішення у бажаний для позивача спосіб. Виконання судового рішення у справі №460/4217/19 є завершальною стадією судового провадження саме у справі №460/4217/19.
Суд зазначає, що якщо позивач не погоджується із станом виконання прийнятого на його користь судового рішення, то він вправі ініціювати процедуру його примусового виконання.
Суд також звертає увагу позивача, на недопустимість зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення із конкретизацією способу та порядку виконання рішення у справі №460/4217/19 (встановлення базового місяця для виплати індексації).
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на наведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на відповідача, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, питання бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 15.04.2018 було предметом судового розгляду по адміністративній справі №460/4217/19.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту - визнати протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.04.2018 в повному обсязі та застосування січня 2016 року та квітня 2016 року, як місяців з яких починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) є одним з способів виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/4217/19 від 16.01.2020.
З огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №460/4217/19, яке набрало законної сили, та яке постановлене у тотожному спорі із загальним предметом - відшкодування індексації грошового забезпечення за відповідний період, що і даний спір, то суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.04.2018 в повному обсязі та застосування січня 2016 року та квітня 2016 року, як місяців з яких починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та відповідно про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.04.2018 в сумі 88 865,66 грн., із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 15.04.2018 з урахуванням абз.4 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 - відмовити.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату Рівненськими зональним відділом Військової служби правопорядку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ст.1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 1-4 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).
Відповідно до ст.1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п.4 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №825/1832/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при прийняті рішення.
Суд зазначає, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Судом встановлено, що відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2015 рік позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалася та відповідно до виплачувалася (а.с.11).
Визначення розміру посадових окладів військовослужбовців, на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалося відповідно до постанови Кабміну Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.
Вказана постанова набрала чинності з 01.01.2008 (п.13).
Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабміну Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01.03.2018.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації - не відбувалося.
Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині визначення базового місяця для проведення індексації січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення в фіксованій сумі, суд зазначає наступне.
З аналізу норм Закону №1282-XII та Порядку №1078 слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Оскільки на час розгляду даної справи та прийняття рішення у ній нарахування та виплата на користь позивача за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 індексації грошового забезпечення відповідачем, як роботодавцем позивача не здійснені, суд вважає, що за таких обставин та встановленого правового регулювання відсутні порушення прав позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем розміру індексації грошового забезпечення.
Що стосується посилання представника відповідача на відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення у зазначений період, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень частково не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
У силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку ( вул. Коцюбинського, 1, м. Рівне, 33000, ЄДРПОУ 09589046 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 з встановленням базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язати Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 з встановленням базового місяця січень 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 16 лютого 2021 року.
Суддя Л.А. Жуковська