18 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа №440/7109/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2020 №0011103-0418-1601 про визнання суми податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 18388,32 грн та №0011104-0418-1601 про визнання суми податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 18724,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що податковим органом без належних на те правових підстав визначено зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належні йому на праві приватної власності об'єкти нежитлової нерухомості (пташник, цех по переробці сільськогосподарської продукції та виробництву круп) використовуються у сільськогосподарській діяльності, а тому не є об'єктом оподаткування в силу положень підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 81-83/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні, вжитому у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому належні йому будівлі є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі; на підставі приписів частини другої, пункту 6 частини шостої статті 12, статей 257, 260, 262 КАС України розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Справу розглянуто з урахуванням перебування судді у щорічній відпустці з 20 січня по 12 лютого 2021 року.
Обставини справи
Залученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 15.01.2008, від 31.06.2008, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.02.2008 №17609169, від 26.05.2008 №18958306 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.11.2020 №232524145 підтверджено, що позивач є власником нежитлових будівель: цеху по переробці сільськогосподарської продукції та виробництву круп площею 881,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та пташника площею 897,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 10-17/ .
17.09.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України сформовано податкові повідомлення-рішення:
№0011103-0418-1601 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у розмірі 18388,32 грн /а.с. 7, 86/;
№0011104-0418-1601 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у розмірі 18724,25 грн /а.с. 8, 86/.
Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII, чинній з 01.01.2019, визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.09.2020 №№ 0011103-0418-1601, 0011104-0418-1601, а саме - правомірності донарахування податковим органом ОСОБА_1 податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що віднесене до будівель сільськогосподарського призначення, та можливості застосування у спірних відносин положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо звільнення цього майна від оподаткування.
Частиною другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність оспорюваних індивідуальних актів наведеним вище положенням частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з таких міркувань.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи : 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать будівлі цеху по переробці сільськогосподарської продукції та виробництву круп площею 881,3 кв.м. та пташника площею 897,4 кв.м.
Зі змісту залученої до матеріалів справи копії технічного висновку від 21.11.2020 слідує, що згадана будівля цеху по переробці сільськогосподарської продукції та виробництву круп відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", перебуває у доброму технічному стані та може безпечно експлуатуватись /а.с. 35-40/.
Тобто, за технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля цеху по переробці сільськогосподарської продукції та виробництву круп підпадає під визначення об'єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Відповідач наведені обставини не заперечує.
Натомість спірним у цій справі є питання того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін “сільськогосподарський товаровиробник” має інше змістовне навантаження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.
Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
Слід зауважити, що встановлена підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Залученими до матеріалів справи інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та копією Статуту підтверджено, що позивач є учасником (членом) Селянського (фермерського) господарства "Благодать" (ідентифікаційний код 31728846), видами діяльності якого за КВЕД-2010 з-поміж іншого є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11); виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (10.61) /а.с. 54-71/.
Довідкою виконкому Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20.11.2020 №2583 підтверджено, що будівля цеху по переробці сільськогосподарської продукції та виробництву круп використовується за призначенням /а.с. 41/.
Таким чином, позивач є виробником сільськогосподарської продукції як член фермерського господарства.
Суд враховує, що підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не передбачено застережень щодо правової форми здійснення особою сільськогосподарського товаровиробництва виключно шляхом реєстрації фізичної особи як підприємця.
З цих підстав суд визнає помилковими доводи представника відповідача про те, що до видів діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не відноситься такий її вид, як вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).
При цьому суд також зауважує, що закон не забороняє позивачу буди одночасно і членом фермерського господарства, й вести підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд визнає, що нежитлова будівля, цех по переробці сільськогосподарської продукції та виробництву круп, площею 881,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.
А тому, нерухомість за цією адресою не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 04.12.2018 у справі №649/593/16-а та від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, у яких Верховним Судом застосовано підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у подібних правовідносинах.
Наведені Верховним Судом у постанові від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18 висновки щодо застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України стосувались редакції зазначеної норми, що втратила чинність з 01.01.2019, отже не є релевантними спірним відносинам у цій справі.
Також до матеріалів справи залучено копію довідки Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20.11.2020 вих.№2581, у якій зазначено, що розташована по АДРЕСА_2 , знаходиться у аварійному стані та не придатна для подальшого використання /а.с. 42/.
При цьому суд зауважує, що за своїм функціональним призначенням пташник відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства".
Тобто, за технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля пташника підпадає під визначення об'єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Суд зауважує, що згадана норма не містить вимог щодо безпосереднього використання об'єкта нерухомості у звітному (податковому) періоду у процесі ведення сільськогосподарського товаровиробництва, визначаючи підставами, які виключають можливість звільнення такого об'єкта нерухомості від оподаткування лише факти здачі майна в оренду, лізинг, позичку.
За вищенаведеним висновком суду позивач є сільськогосподарським товаровиробником, докази здачі ОСОБА_1 приміщення пташника у 2019 році в оренду, лізинг, позичку у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, належний позивачу на праві приватної власності об'єкт нежитлової нерухомості - пташник площею 897,4 кв.м. у 2019 році звільнений від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з цього податку - відсутні.
Інші доводи учасників справи на вирішення спору по суті не впливають.
Оскільки позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірні податкове повідомлення-рішення належить визнати протиправними та скасувати, а позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено залученою до матеріалів справи квитанцією від 02.12.2020 №02-8904488/С /а.с. 74/. Відповідна сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 75/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відтак, сплачений ОСОБА_1 судовий збір належить стягнути у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17 вересня 2020 року №№ 0011103-0418-1601, 0011104-0418-1601.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.О. Кукоба