15 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/161/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
11 січня 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №5 від 11.12.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 07.12.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 №02/903/2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяців 17 днів у зв'язку з відсутністю правових підстав; зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/903/2020 від 28.02.2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяців 17 днів та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 04.05.1982 по 15.06.1984 позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР, а з 14.12.1988 по 23.06.1992 працював на посадах юрисконсульта та юриста виробничого агропромислового об'єднання Решетилівського району Полтавської області, з 23.06.1992 по 21.01.1993 - на посаді спеціаліста 1 категорії - юриста Управління сільського господарства Решетилівської районної державної адміністрації, а з 27.01.1993 обраний суддею Решетилівського районного народного суду. Посилаючись на те, що відповідно до пункту 34 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), вважає, що має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді двох років за юридичною спеціальністю та періоду проходження військової служби , який складає 2 роки 1 місяць 12 днів. Позивач акцентував увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, при цьому статтею 8 Закону СРСР від 04.08.1989 №328-І "Про статус суддів в СРСР", який був чинний на момент призначення позивача на посаду судді, було передбачено, що народним суддею може бути громадянин СРСР, який має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше 2 років. Також, виходячи із ч. 2 статті 1 Указу Президента від 10.07.1995 № 584/95 та п. 3-1 Постанови КМУ від 03.09.2005 № 865, до стажу роботи судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання зараховується період проходження строкової військової служби, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років. Отже, з урахуванням викладеного, позивач вважає, що має загальний стаж роботи на посаді судді - 29 років 3 місяців 17 днів, а саме: 1) робота на посаді судді - 25 років 2 місяці 5 днів; 2) робота за юридичною спеціальністю - 2 роки; 3) період проходження строкової військової служби - 2 роки 1 місяць 12 днів. Натомість рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №5 від 11.12.2020 безпідставно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного стажу.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
02.02.2021 на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.32-33/, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що статтею 137 Закону №1402-VIII чітко визначено роботу, яка підлягає зарахуванню до стажу роботи судді, що дає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому зарахування інших видів діяльності, окрім наведених у статті 137 Закону №1402-VIII, не передбачено та суперечить вимогам чинного законодавства.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР з 04.05.1982 по 15.06.1984, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 /а.с.7-8/.
З 14.12.1988 по 23.06.1992 позивач працював на посадах провідного юрисконсульта та юриста виробничого агропромислового об'єднання Решетилівського району Полтавської області, а з 23.06.1992 по 21.01.1993 - на посаді спеціаліста 1 категорії - юриста Управління сільського господарства Решетилівської районної державної адміністрації, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача /а.с.9-13/.
21.01.1993 ОСОБА_1 обраний народним суддею Решетилівського районного народного суду, що підтверджується рішенням 11 сесії 21 скликання Полтавської обласної Ради народних депутатів від 21.01.1993 /а.с.14/ та записом у трудовій книжці позивача /а.с.9-13/. На підставі рішення 11 сесії 21 скликання Полтавської обласної Ради народних депутатів від 21.01.1993, наказом №9 по управлінню юстиції Полтавської обласної державної адміністрації від 21.01.1993 ОСОБА_1 з 22.01.1993 зараховано на посаду народного судді Решетилівського районного суду /а.с.15/.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 27.03.2018 №897/о/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Решетилівського районного суду Полтавської області у відставку" звільнено ОСОБА_1 з посади судді Решетилівського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку /а.с.17/.
Рішенням Решетилівського ОУПФУ №1604050000148 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 28.03.2018 у розмірі 90 % суми суддівської винагороди з урахуванням страхового стажу 38 років 9 місяців 23 днів, у тому числі стажу на посаді судді - 25 років 1 місяць 9 днів /а.с.35-36/.
28.02.2020 Територіальним управлінням ДСА України в Полтавській області №02/903/2020, на підставі рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020, видано ОСОБА_1 довідку №02/903/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 113508,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 44142,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) - 6306,00 грн.; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402-VIII - 0,00 грн /а.с.53/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №440/4141/20, що набрало законної сили 10.11.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення сектору з питань перерахунків пенсій №6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №1 від 05 березня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання гр. ОСОБА_1 на підставі заяви №319 від 04 березня 2020 року та довідки про розмір суддівської винагороди від 28 лютого 2020 року №02/903/2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 28 лютого 2020 року №02/903/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 61 - 65/.
01.12.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №440/4141/20 ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 у розмірі 60 % суми суддівської винагороди з урахуванням страхового стажу 38 років 9 місяців 23 днів, у тому числі стажу на посаді судді - 25 років 1 місяць 9 днів /а.с.54-55/.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.12.2020, в якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління ДСА України в Полтавській області №02/903/2020 від 28.02.2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 17 днів та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 /а.с.56-58/.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №5 від 11.12.2020 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з відсутністю правових підстав, оскільки зарахування до стажу роботи на посадах судді періоду проходження військової служби та періоду роботи за юридичною спеціальністю Законом №1402 не передбачено /а.с. 21/.
ОСОБА_1 , вважаючи рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №5 від 11.12.2020 протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
На час виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Закон не зазначає, що ця робота має обов'язково передувати призначенню на посаді судді.
У силу частин першої - третьої статті 142 Закону України №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Водночас відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №9901/302/19.
Так, на дату обрання позивача на посаду народного судді (21.01.1993) діяв Закон СРСР від 04.08.1989 № 328-1 "Про статус суддів в СРСР", частиною 1 статті 8 якого передбачалося, що народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен. Закон СРСР від 04.08.1989 № 328-1 "Про статус суддів в СРСР" не регламентував порядок визначення стажу роботи на посаді судді.
10.02.1993 введено в дію Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" згідно з постановою Верховної Ради України від 15.12.1992 № 2863-ХІІ.
Частиною 1 статті 43 вказаного Закону (втратив чинність 01.01.2012) визначалося, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ, доповненим згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94, передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Спір у цій справі стосується наявності підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді періоду роботи за юридичною спеціальністю (2 роки) та періоду проходження військової служби з 04.05.1982 по 15.06.1984.
Аналіз норм Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Суд враховує, що позивач призначений на посаду народного судді 21.01.1993, тобто на час дії Закону СРСР від 04.08.1989 № 328-1 "Про статус суддів в СРСР", частиною 1 статті 8 якого передбачалося, що народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 14.12.1988 по 23.06.1992 працював на посадах провідного юрисконсульта та юриста виробничого агропромислового об'єднання Решетилівського району Полтавської області, з 23.06.1992 по 21.01.1993 - на посаді спеціаліста 1 категорії - юриста Управління сільського господарства Решетилівської районної державної адміністрації.
Отже, зважаючи на те, що Законом №1402-VIII передбачена можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу, вимога щодо якого визначена законом та який надає право для призначення на посаду судді, і частина 1 статті 8 Закону СРСР від 04.08.1989 № 328-1 "Про статус суддів в СРСР", яка була чинна на момент обрання позивача народним суддею, вимагала наявності стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи за юридичною спеціальністю - 2 роки 0 місяців 0 днів.
Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.01.2021 у справі № 560/499/19.
Стосовно наявності права на зарахування до стажу роботи суді періоду проходження строкової військової служби, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", чинними на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку, періоду проходження строкової військової служби, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років.
Судом встановлено, що з 04.05.1982 по 15.06.1984 позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 559/443/17.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової військової служби, що було передбачено законодавством, яке діяло на час здійснення суддею відповідних повноважень, є неправомірним та не узгоджується із принципом правової визначеності.
Отже, позивач має право для зарахування до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 04.05.1982 по 15.06.1984, тобто 2 роки 1 місяць 12 днів.
Беручи до уваги викладені обставини, позивач має загальний стаж роботи на посаді судді - 29 років 3 місяці 17 днів, а саме: 1) робота на посаді судді - 25 років 2 місяці 5 днів; 2) робота за юридичною спеціальністю - 2 роки; 3) період проходження строкової військової служби - 2 роки 1 місяць 12 днів.
Відповідач, відмовивши здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді ОСОБА_1 з урахуванням при обчисленні відповідного стажу роботи на посаді судді періоду роботи за юридичною спеціальністю та періоду проходження строкової військової служби з 04.05.1982 по 15.06.1984, діяв всупереч вимогам Закону №1402-VIII, іншим актам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Отже, рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №5 від 11.12.2020 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне з метою повного захисту права позивача, керуючись вимогами частини 2 статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді 2 роки 0 місяців 0 днів роботи за юридичною спеціальністю, період проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 04.05.1982 по 15.06.1984 та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/903/2020 від 28.02.2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяців 17 днів та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи те, що позивачем у заяві до ГУ ПФУ в Полтавській області від 07.12.2020, за результатами розгляду якої прийнято спірне рішення, не порушувалося питання про відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання, натомість ставилося питання про перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 17 днів, при цьому у позовній заяві позивачем також не обґрунтовувалася неправомірність застосування відповідачем відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання, суд дійшов висновку про відсутність спору між сторонами із вказаного питання. Водночас суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу).
За змістом частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 911 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №Р24А844803495А06949 від 11.01.2021 /а.с.25/, при цьому ставка судового збору за подання позову немайнового характеру складає 908 грн, у зв'язку з чим позивачем зайво сплачено судовий збір у сумі 3 грн.
Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за можливе покласти на відповідача судові витрати повністю у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності,66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №5 від 11.12.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 №02/903/2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 17 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності,66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на посаді судді 2 роки 0 місяців 0 днів роботи за юридичною спеціальністю, період проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 04.05.1982 по 15.06.1984 та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/903/2020 від 28.02.2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 17 днів та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності,66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол