Справа № 420/13828/20
18 лютого 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Приватне підприємство «АГРОГРУП-БРВ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 про:
визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №214202 від 31 серпня 2020 року, якою на ПП «Агрогруп-БРВ» накладено штраф у розмірі 1700,00 гривень.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
Приватне підприємство «АГРОГРУП-БРВ» зазначило, що у липні 2020 року не надавало жодних послуг з перевезення вантажу. Натомість, належні підприємству транспортні засоби з водіями надавалися у користування іншим господарюючим суб'єктам, зокрема, ФОП ОСОБА_1 .
Позивачем наголошувалося, що у статусі автоперевізника не перебувало, а відтак, це виключає відповідальність за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 року.
Крім того, Приватне підприємство «АГРОГРУП-БРВ» звертало увагу, що жодних повідомлень про розгляд справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 року чи будь-якого іншого нормативно-правового акту у сфері автомобільного транспорту - не отримувало, а тому, оскаржувана постанова була прийнята протиправно, без участі уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Ухвала про відкриття провадження по справі була надіслана на офіційні електронні адреси Державної служби України з безпеки на транспорті та Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та була отримана суб'єктами владних повноважень - 26 грудня 2020 року, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа наявними у матеріалах справи (а.с.34 - 35).
Однак, у встановлений судом строк (п'ятнадцятиденний) відповідачами відзиву на позовну заяву до суду не подано.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 , жодних пояснень, клопотань по справі - не надходило.
Станом на 18 лютого 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
Приватне підприємство «АГРОГРУП-БРВ» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстроване 20.01.2015 року за номером 15461020000000351 (а.с.20, 63).
До основного виду діяльності Приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» згідно код КВЕД відноситься 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Приватне підприємство «АГРОГРУП-БРВ» є власником транспортних засобів: автомобіля DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_1 (а.с.13) та автомобіля DAF FX державний номер НОМЕР_2 (а.с.17-18).
14.07.2020 року, працівниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено перевірку транспортних засобів належних Приватному підприємству «АГРОГРУП-БРВ», за результатами якої складено Акт №231322.
23.07.2020 року, постановою в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №214202 на Приватне підприємство «АГРОГРУП-БРВ» накладено штраф у розмірі 1700,00 гривень за правопорушення передбачене абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 року - за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
03.03.2020 року, між Приватним підприємством «АГРОГРУП-БРВ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с.19) укладено договір суборенди транспортного засобу (а.с.8-10).
Згідно актів приймання-передачі транспортних засобів до договору суборенди 03/03-2020 від 03.03.2020 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв: автомобіль DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_3 , автомобіль DAF FX державний номер НОМЕР_2 , напівпричіп марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_4 (а.с.11-12).
Власником напівпричіпа марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_3 та напівпричіпа марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_4 є Державне Публічне Акціонерне Товариство «УКРАГРОЛІЗИНГ» (а.с.14-17).
Не погоджуючись з винесенням штрафу, вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу - протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 та 2 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» №3353-XII від 30.06.1993 року (далі - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Пунктом 15 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок №1567) встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно- правових актів.
Частиною 2 ст.18 Закону №2344-III визначено, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Згідно статті 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що штрафи накладаються виключно на автомобільного перевізника.
Судом встановлено, що автомобіль DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_3 , автомобіль DAF FX державний номер НОМЕР_2 , напівпричіп марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_4 , було передано відповідно до договору суборенди 03/03-2020 від 03.03.2020 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , та на момент перевірки вказаний договір був чинний.
Суд зазначає, що суборенда - це угода про передачу орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі (П(С)БО 14, пп. 3.3), тобто це відносини, які виникають у зв'язку з переуступкою прав користування предметом оренди третій особі.
Як свідчать матеріали справи, ПП «АГРОГРУП-БРВ», відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 є власником автомобілів DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_2 та DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_1 відповідно.
Однак, як вже зазначалося судом, власником напівпричіпа марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_3 та напівпричіпа марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_4 є Державне Публічне Акціонерне Товариство «УКРАГРОЛІЗИНГ» (а.с.14-17).
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність протиправності дій ПП «АГРОГРУП-БРВ», щодо укладення з ФОП ОСОБА_1 договору суборенди транспортних засобів, а не оренди (як власник, а не орендар), враховуючи належність напівпричепів на праві власності Державному Публічному Акціонерному Товариству «УКРАГРОЛІЗИНГ».
Таким чином, у суду відсутні підстави не прийняти договір суборенди 03/03-2020 від 03.03.2020 року та вважати ПП «АГРОГРУП-БРВ» автомобільним перевізником у розумінні абз. 18 ч. 1 ст. 1 Закону №2344-III у спірних правовідносинах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що ПП «АГРОГРУП-БРВ» є автомобільним перевізником у розумінні абз. 18 ч. 1 ст. 1 Закону №2344-III у спірних правовідносинах, що виключає можливість накладення на нього штрафу за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-III.
Доказів, що 14.07.2020 року, під час проведення перевірки працівниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області транспортних засобів належних Приватному підприємству «АГРОГРУП-БРВ» водій транспортного засобу перебував у трудових відносинах з позивачем, матеріали справи не містять, відповідачем не надані.
Суд зазначає, що у контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час судового розгляду справи, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність застосування штрафу до ПП «АГРОГРУП-БРВ».
Крім того, як вже зазначалося судом, ухвала про відкриття провадження по справі отримана Державною службою України з безпеки на транспорті та Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки та була отримана суб'єктами владних повноважень - 26 грудня 2020 року, що підтверджується повідомленнями про доставку електронних листів наявними у матеріалах справи (а.с.34 зворотній бік, 35).
Однак, ані у визначений судом строк, ані станом на дату вирішення даної адміністративної справи, відзиви на позовну заяву від Державної служби України з безпеки на транспорті та Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на адресу суду не надходили.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви Приватним підприємством «АГРОГРУП-БРВ» сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» (66200, смт. Саврань, вул. Миру 167, код ЄДРПОУ 39591762) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 39816845), Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська 4), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №214202 від 31 серпня 2020 року, якою на ПП «Агрогруп-БРВ» накладено штраф у розмірі 1700,00 гривень - задовольнити.
Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №214202 від 31 серпня 2020 року, якою на Приватне підприємство «Агрогруп-БРВ» накладено штраф у розмірі 1700,00 гривень - визнати протиправною та скасувати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» (код ЄДРПОУ 39591762) понесені судові витрати у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто два) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.
.