Справа № 420/2255/20
17 лютого 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко O.A.,
секретар судового засідання Іщенко С.О.,
за участю:
представника відповідача - Барабанової Т.О. (за довіреністю),
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу,-
16 березня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26.02.2020, винесене державним виконавцем Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілаковою Н.М.;
2. Зобов'язати Кілійський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6286/19 від 06 лютого 2020 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року судом даний позов залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
06 квітня 2020 року за вх.№14838/20 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків з належним чином оформленою позовною заявою (у 2-х примірниках), докази сплати 2102,00 грн. судового збору та доказів на підтвердження повноважень Опаріна А.С. на представництво ним інтересів Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області у Одеському окружному адміністративному суді.
Ухвалою суду від 21 квітня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вх.№14838/20), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6286/19 від 16 грудня 2019 року задоволено позов ГУ ДСНС України в Одеській області та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення роботи дошкільного навчального закладу ясла-садок «Берізка» села Фурманівка Кіліського району Одеської області. 19.02.2020 за вих. №03/891/09 Головним управлінням ДСНС України в Одеській області було подано виконавчий документ та заяву про примусове виконання рішення по справі №420/6286/19 від 16.12.2019 до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), однак 26.02.2020 відповідачем прийнято рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі п.7 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». У повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26.02.2020 зазначено, що виконавчий документ не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Головне управління вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийнята до виконання.
Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву на 10 робочих днів та зупинено провадження по справі.
30 квітня 2020 року за вх. №ЕП/6284/20 та 08 травня 2020 року за вх. №18054/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач вказує, що правові підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26.02.2020 року за виконавчим листом № 420/6286/19 від 16.12.2019 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом про застосування до дошкільного навчального закладу ясла-садок «Берізка» заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівель дошкільного навчального закладу ясла-садок «Берізка» шляхом відключення вищевказаних будівель від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання і установок), обмеження до них доступу, за винятком проведення робіт з усунення недоліків, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, вказаних в Акті перевірки № 109 від 13.08.2019 року за номерами: 1-12,14-16, відсутні. Вказує, що виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Управління ДСНС. У правовідносинах, які виникають у зв'язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-УІІІ.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
17 лютого 2021 року ухвалою суду поновлено провадження у справі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував.
Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6286/19 від 16 грудня 2019 року, яке набрало законної сили 28 січня 2020 року, адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задоволено. Застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до дошкільного навчального закладу ясла-садок «Берізка» села Фурманівка Кілійського району Одеської області (ДНЗ ясла-садок «Берізка»), ЄДРПОУ: 36264319, юридична адреса: 68321, Одеська обл., Кілійський район, село Фурманівка, вулиця Першотравнева, будинок 21; - у спосіб: у вигляді повного зупинення експлуатації будівель дошкільного навчального закладу ясла-садок «Берізка» села Фурманівка Кілійського району Одеської області, який розташований за адресою: 68321, Одеська обл., Кілійський район, село Фурманівка, вулиця Першотравнева, будинок 21, - у порядок: шляхом відключення вищевказаних будівель дошкільного навчального закладу ясла-садок «Берізка» села Фурманівка Кілійського району Одеської області від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання, установок), обмеження до них доступу, за винятком проведення робіт з усунення недоліків наданих в акті перевірки №109 від 13.08.2019, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров'ю людей, зазначених в акті перевірки № 109 від 13.08.2019 за номерами: 1-12, 14-16 (а.с.10-13).
06 лютого 2020 року Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/6286/19 видано виконавчий лист, де стягувач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, боржник - дошкільний навчальний заклад ясла-садок «Берізка» села Фурманівка Кілійського району Одеської області щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до дошкільного навчального закладу ясла-садок «Берізка» села Фурманівка Кілійського району Одеської області (а.с.16).
Відповідно до ч.2 ст.191 КАС України та як роз'яснено судом у вищевказаній ухвалі, ухвала про затвердження умов примирення є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Судом встановлено, що Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 19 лютого 2020 року до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було подано заяву №03/891/09 про примусове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року по справі №420/6286/19 з доданим оригіналом виконавчого листа №420/6286/19 від 06 лютого 2020 року.
26 лютого 2020 року відповідачем прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с.15), у якому посилається на пункт 7 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що виконавчий лист не містить примусового виконання виконавчих документів, встановлених статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», які вчиняють державні виконавці.
Не погоджуючись із вищевказаним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Зі змісту ст.4 Закону № 1404-VIII вбачається, що встановлення вимог до виконавчого документа повинно перш за все сприяти державному виконавцю у своєчасному та належному виконанні, у тому числі, й рішення суду, а судовий захист має відповідати вимогам ефективності та не носити лише декларативний характер.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина 6 статті 26 Закону № 1404-VIII).
Згідно зі ст. 66 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Відповідно до пунктів 1, 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить:
1) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу;
12) звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
За частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту населення України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Таким чином, застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.
Звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 Кодексу цивільного захисту України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб'єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов'язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб'єктів господарювання суб'єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об'єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.
Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. У правовідносинах, які виникають у зв'язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII.
Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб'єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб'єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування.
Між тим, у цих правовідносинах Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб'єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №809/421/17, провадження № К/9901/23622/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В даному випадку, рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/6286/19 застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівель дошкільного навчального закладу ясла-садок «Берізка» села Фурманівка Кілійського району Одеської області до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров'ю людей.
У даній справі спір виник у зв'язку з відмовою державного виконавця у примусовому виконанні виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, яким задоволено позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.
При цьому суд зазначає, що правова позиція Верховного Суду в такій категорії справ залишається сталою та не зазнавала змін, зокрема правовий висновок про те, що у цих спірних правовідносинах позивач діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб'єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з відповідних питань, - є чинним та є обов'язковим до врахування при вирішенні таких спорів.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області слід відмовити.
Керуючись ст.ст.7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26.02.2020, винесене державним виконавцем Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілаковою Н.М. та зобов'язання Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6286/19 від 06 лютого 2020 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул.Прохорівська, 6, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 38643633).
Відповідач - Кілійський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.Миру, 77, м.Кілія, Кілійський р-н., Одеська обл., 67600код ЄДРПОУ: 34637998).
Суддя О.А. Вовченко