справа№380/9086/20
12 лютого 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач - ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Галицької митниці Держмитслужби (Відповідач), в якому просить:
- відкрити провадження у справі;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби № 93/7.4-19/20900 від 07 вересня 2020 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ із ввезених на територію України товарів фізичними особами на загальну суму 55019,45 грн., з яких 44015,56 грн. за податковим зобов'язанням та 11003,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби № 92/7.4-19/209000 від 07 вересня 2020 року про збільшення суми грошового зобов'язання з мита на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами на загальну суму 31908,78 грн., з яких 25527,02 грн. за податковим зобов'язанням та 6381,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- судові витрати у справі покласти на Відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 листопада 2018 року ввіз на територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС автомобіль марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, фактурною вартістю 5500,00 євро, що за курсом НБУ на час переміщення товару складало 175443,37 грн. Цей автомобіль є таким, що походить з країн ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках угоди про асоціацію.
Митне оформлення вищевказаного автомобіля проведено посадовою особою митного органу за митною декларацією № UA205040/2018/033358 від 29 листопада 2018 року на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 та рахунку-фактури № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року. Визначення митної вартості товару здійснено за 6 (резервним) методом (графа 43 митної декларації). Рішення про коригування митної вартості митний орган на приймав. Вартість товару, з якої розраховано та сплачено митні платежі становить 224886,50 грн. Загальна сума сплачених митних платежів за митне оформлення товару складає 70328,00 грн. Після завершення процедури митного оформлення автомобіль був випущений у вільний обіг на митній території України.
Позивач вказує, що 22 червня 2020 року посадовою особою митного органу щодо нього було складено протокол про порушення митних правил № 0576/20500/20 відповідно до якого він перемістив автомобіль через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу, як підстав для переміщення товару документа, одержаного незаконним шляхом, а саме рахунку-фактури № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року, що містить неправдиві дані щодо країни походження та фактурної вартості, необхідної для визначення митної вартості товару. Однак, постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року провадження у справі № 163/2184/20 закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.
У подальшому Галицька митниця Держмитслужби з 30 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року провела документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем законодавства з питань митної справи за митною декларацією № UA205040/2018/033358 від 29 листопада 2018 року, за наслідками якої складно відповідний акт № 46.7.4/19/ НОМЕР_3 від 11 серпня 2020 року. Згідно цього акта на підставі листа уповноваженого органу Республіки Литва від 15 січня 2020 року № (15.7/22)3В-324 митний орган встановив, що для автомобіля марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5 не підтверджене преференційне походження, а тому зменшені ставки ввізного мита згідно Угоди про асоціацію за митною декларацією № UA205040/2018/033358 від 29 листопада 2018 року не підлягають застосуванню. 07 вересня 2020 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 92/7.4-19/20900 та № 93/7.4-19/20900, які позивач уважає протиправними та такими, що їх належить скасувати з огляду на таке:
- самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами у цій справі, а відповідач не обґрунтував підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки тим, що подані до митного оформлення митному органу;
- наданий при митному оформленні рахунок-фактура № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року на фактурну вартість автомобіля 5500,00 євро містить підписи обох сторін договору купівлі-продажу і поданий в оригіналі, а також містить підпис представника та відбиток печатки компанії «UAB Gelgotos Transportas» та не має жодних ознак підробки. Митними органами ні під час складення протоколу про порушення митних правил, ні під час проведення перевірки не здійснено перевірку законності рахунку-фактури № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року, а висновки про його недійсність ґрунтуються виключно на даних листів митних органів Литовської Республіки;
- отримана від литовських митних органів копія рахунку-фактури № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року не підписана позивачем і до моменту ознайомлення з матеріалами справи № 163/2184/20, яка розглядалася Любомльським районним судом Волинської області позивач не був з нею обізнаний. При цьому, з листа Митного відділу Міністерства фінансів Литовської Республіки також не вбачається, що ним проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що наданий позивачем рахунок-фактура № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року отриманий незаконно. У листі лише констатовано, що ціни товару у цих рахунках відрізняються. Проте, жодних висновків щодо незаконності рахунку-фактури на фактурну вартість 5500,00 євро цей лист не містить. Митними органами України така перевірка також не проводилась, а тому можна дійти висновку, що твердження про незаконність рахунку-фактури № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року на фактурну вартість 5500,00 євро є лише припущенням;
- відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України встановлена постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 163/2184/20. Отже, доведеним є той факт що позивач не допустив переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю документів про дійсну митну вартість імпортованого автомобіля;
- митна декларація № UA205040/2018/033358 від 29 листопада 2018 року містить усі необхідні відомості, оскільки декларування товару на її підставі завершено і такий товар випущений митним органом у вільний обіг на митній території України;
- під час проведення перевірки, що передувала прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, митний орган використав документи, отримані від органу іноземної держави, які не були легалізовані в установленому законом порядку. Так, лист уповноваженого органу Республіки Литва від 15 січня 2020 року № (15.7/22)3В-324 не легалізований (відсутній апостиль), що унеможливлює підтвердження автентичності такого документа на предмет ідентифікації органу, що його видав та посадової особи, яка його підписала. Отже, відповідач призначив документальну невиїзну перевірку на підставі документа органу іноземної держави, не легалізованого в установлений законом спосіб, що свідчить про незаконність як самої перевірки так і її наслідків (прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що твердження позивача про те, що ним під час здійснення митного оформлення товару були подані усі документи та сплачені нарахованим митним органом податки і збори не відповідають дійсності, оскільки при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару громадянином України ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларуванні транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5», номер кузова НОМЕР_1 занижено його митну вартість на суму 194550,76 грн., чим порушено вимоги пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України. А позивач самостійно розрахував митні платежі та обрав шостий резервний метод визначення митної вартості товарів.
Відповідач зауважує, що у листі уповноваженого органу Республіки Литви від 15 січня 2020 року № (15.7/22)3В-324 зазначено, що декларація походження на інвойсі від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167 експортером «Gelgotos Transportas» не надавалась, отже не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у документах про походження товару з Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1. Враховуючи те, що для увезеного позивачем на митну територію України товару преференційне походження є визначальним, а інформація про його походження у декларації походження та інвойсі від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167 виявилася не підтвердженою, зменшені ставки ввізного мита згідно з Угодою про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, за митною декларацією № UA205040/2018/033358 від 29 листопада 2018 року не підлягають застосуванню.
Щодо твердження позивача про те, що посадові особи митного органу не обумовили підстав надання переваги в доказовій силі документів Литовської Республіки відповідач звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 352 Митного кодексу України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
Щодо доводів позивача про те, що використані Галицькою митницею Держмитслужби документи для призначення та проведення перевірки, у тому числі лист уповноваженого органу Республіки Литви від 15 січня 2020 року № (15.7/22)3В-324 не легалізовані (відсутній апостиль) відповідач зауважує таке. Твердження позивача про відсутність апостиля є безпідставними, оскільки це питання врегульоване Гаазькою Конвенцією від 05 жовтня 1961 року «Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Так, згідно з частиною 2 статті 3 цієї Конвенції дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися державами-учасницями Конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують цю процедуру або звільняють сам документ від легалізації. Відтак, на думку відповідача, засвідчені копії документів у цій справі, складені на іноземній мові, відповідають вимогам частини 8 статті 94 КАС України та визнаються письмовими доказами без їх легалізації. Їх використання не заборонено іншими нормативно-правовими актами, в тому числі й для органу, який притягує особу до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, відповідач уважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом підставно, обґрунтовано, у межах його повноважень, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування, відсутні.
У зв'язку з вищенаведеним просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 27 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у Галицької митниці Держмитслужби належним чином засвідчені та перекладені державною мовою копії: документів, що були використані під час проведення перевірки позивача; митної декларації № UA205040/2018/033358 від 29 листопада 2018 року; документів, які слугували підставою для митного оформлення товару: рахунку-фактури від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167; декларацію про походження, складену на інвойсі від 31 жовтня 2018 року № 2018-02/67; інформацію, надіслану листом Волинської митниці Держмитслужби від 07 квітня 2020 року № 3024-7.3-15, листом ДФС України від 01 квітня 2020 року № 16-3/16-01-01/7/659, листом митних органів Республіки Литва від 15 січня 2020 року № 15.7/22/ЗВ-324.
В судовому засіданні, яке відбулося 02 лютого 2021 року, суд заслухав усні пояснення позивача та представника відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити.
У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені статтею 258 КАС України, для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Згідно митної декларації форми МД-2 від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358 (а.с.85) громадянин України ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб - легковий автомобіль марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 9, призначений для використання по дорогах загального користування, тип двигуна - СААС, пасажирський, тип палива - дизель, робочий об'єм циліндрів - 1968 см. куб., потужністю 103 КВт, колісна формула - 4х2, тип кузова - легковий універсальний. Вартість автомобіля становить 5500,00 євро (224886,50 грн. за курсом НБУ).
Позивач обрав 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару та визначив преференцію з кодом 410309000.
Рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу митний орган не приймав. Транспортний засіб випущений у вільний обіг на митній території України.
З 30 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року Галицька митниця Держмитслужби відповідно до наказу від 15 липня 2020 року № 341 «Про проведення документальної невиїзної перевірки громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )» та повідомлення від 15 липня 2020 року № 57 провела документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358, за результатами проведення якої складно акт № 46/7.4-19/ НОМЕР_3 від 11 серпня 2020 року (а.с.73-81).
Цією перевіркою встановлено порушення позивачем:
- підпункту (b) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, частини 2 статті 48, пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358 на загальну суму 25527,02 гривень;
- підпункту в) пункту 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358 на загальну суму 44015,56 гривень.
25 серпня 2020 року позивач подав до Галицької митниці Держмитслужби заперечення на акт перевірки № 46/7.4-19/ НОМЕР_3 від 11 серпня 2020 року, у якому зазначив про відсутність підстав для донарахування митних платежів за митною декларацією від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358 (а.с.71-72).
Листом від 03 вересня 2020 року № 74-1/19/13/22766 «Щодо розгляду заперечення» Галицька митниця Держмитслужби повідомила позивача про те, що «Галицькою митницею Держмитслужби правомірно складено акт від 11.08.2020 № 46/7.4-19/ НОМЕР_4 « 2502019550 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 29.11.2018 № UA205040/2018/033358» та визначена громадянину України ОСОБА_1 сума податкових зобов'язань у розмірі 69542,58 грн., в тому числі: ввізне мито - 25527,02 грн.; податок на додану вартість - 44015,56 гривень» (а.с.64-70).
07 вересня 2020 року Галицька митниця Держмитслужби прийняла:
- податкове повідомлення-рішення № 92/7.4-19/209000, яким на підставі акта № 46/7.4-19/ НОМЕР_3 від 11 серпня 2020 року встановлено порушення громадянином України ОСОБА_1 підпункту (b) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, частини 2 статті 48, пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України, у зв'язку з чим згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами на загальну суму 31908,78 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 25527,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 6381,76 грн. (а.с.27);
- податкове повідомлення-рішення № 93/7.4-19/209000, яким на підставі акта № 46/7.4-19/ НОМЕР_3 від 11 серпня 2020 року встановлено порушення громадянином України ОСОБА_1 підпункту в) пункту 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів фізичними особами на загальну суму 55019,45 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 44015,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 11003,89 грн. (а.с.26).
Не погоджуючись із прийнятими Галицькою митницею Держмитслужби податковими повідомленнями-рішеннями від 07 вересня 2020 року № 92/7.4-19/209000 та № 93/7.4-19/209000, уважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності прийнятих Галицькою митницею Держмитслужби податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2020 року № 92/7.4-19/209000 та № 93/7.4-19/209000.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом пунктів 1, 4 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 статті 51 МК України).
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 МК України).
Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Статтею 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (частини 1, 5, 8 статті 264 МК України).
За змістом частини 1 статті 266 МК України декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Частиною першою статті 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів (пункт 1 частина 1 статті 279 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Згідно з підпунктом 3 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.
Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України (підпункт «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України).
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).
Базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 ПК України).
Як встановив суд вище, 29 листопада 2018 року позивач ввіз на митну територію України транспортний засіб - легковий автомобіль марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 9, призначений для використання по дорогах загального користування, тип двигуна - СААС, пасажирський, тип палива - дизель, робочий об'єм циліндрів - 1968 см. куб., потужністю 103 КВт, колісна формула - 4х2, тип кузова - легковий універсальний.
Згідно митної декларації форми МД-2 від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358 фактурна вартість увезеного транспортного засобу становить 5500,00 євро (224886,50 грн. за курсом НБУ). Позивач обрав 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару та визначив преференцію з кодом 410309000.
До бюджету за ввезеним транспортним засобом позивач нарахував (сплатив) митні платежі на загальну суму 70327,26 грн., а саме: мито - 16416,71 грн.; акцизний податок - 4708,26 грн.; податок на додану вартість - 49202,29 грн.
Також суд встановив, а сторони у справі не заперечили, що рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу митний орган не приймав. Транспортний засіб випущений у вільний обіг на митній території України.
Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина 6 статті 345 МК України).
За змістом статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України (стаття 352 МК України).
Відповідно до частин першої, дванадцятої статті 354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.
Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах (пункт 54.4 статті 54 ПК України).
Як слідує зі змісту акта документальної невиїзної перевірки № 46/7.4-19/ НОМЕР_3 від 11 серпня 2020 року Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 33 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VIII, на звернення Волинської митниці ДФС направила на перевірку до уповноваженого органу Республіки Литва декларацію інвойс № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року. Листом уповноваженого органу Республіки Литви від 15 січня 2020 року № (15.7/22) 3В-324 (доведений листом Держмитслужби України від 01 квітня 2020 року № 16-3/16-01-01/7659) повідомлено про те, що декларація походження на інвойсі № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року експортером «Gelgotos Transportas» не надавалась, отже не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у вищевказаних документах про походження товару з Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1.
Також у акті зазначено, що відповідно до наданої митними органами Республіки Литви копії інвойсу від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167, литовською компанією UAB «Gelgotos Transportas» автомобіль марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 було продано громадянину ОСОБА_1 за ціною 13149 євро, що згідно курсу НБУ станом на 29 листопада 2018 року становить 419437,26 гривень. Таким чином, встановлено, що при переміщенні через митний кордон України громадянином України ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларуванні транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 занижено митну вартість на суму 194550,76 грн., чим порушено вимоги пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України.
Отже, як свідчить акт № 46/7.4-19/ НОМЕР_3 від 11 серпня 2020 року, фактично підставою для проведення документальної невиїзної перевірки позивача стала інформація та відомості, викладені в листі уповноваженого органу Литовської Республіки від 15 січня 2020 року № (15.7/22) 3В-324, а також наданій митними органами Республіки Литви копії інвойсу від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167.
Проте, на переконання суду, указані вище докази, а саме лист уповноваженого органу Литовської Республіки від 15 січня 2020 року № (15.7/22) 3В-324 та надана митними органами Республіки Литви копія інвойсу від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167, які взяті до уваги Галицькою митницею Держмитслужби при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача, є неналежними доказами, зважаючи на відсутність їх офіційного перекладу на момент проведення такої перевірки.
Так, у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву представники відповідача не заперечили та не спростували ту обставину, що зазначені вище лист уповноваженого органу Литовської Республіки від 15 січня 2020 року № (15.7/22) 3В-324 та надана митними органами Республіки Литви копія інвойсу від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167 не були перекладені українською мовою та не легалізовані в установлений законом спосіб на момент проведення документальної невиїзної перевірки позивача та визначення податкових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
З цього приводу суд зауважує, що переклад листа уповноваженого органу Литовської Республіки від 15 січня 2020 року № (15.7/22) 3В-324 українською мовою здійснений лише 10 листопада 2020 року (а.с.91) та долучений відповідачем до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву.
У той же час переклад українською мовою наданої митними органами Республіки Литви копії інвойсу від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167 згідно з якою (як зазначено в акті перевірки) литовською компанією UAB «Gelgotos Transportas» автомобіль марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 було продано громадянину ОСОБА_1 за ціною 13149 євро, у матеріалах справи відсутній.
Суд відзначає, що особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 351 Митного кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення перевірок.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документально підтверджена інформація отримана від уповноважених органів іноземних держав повинна бути легалізована у спосіб передбачений чинним законодавством України, в цьому випадку проставлянням апостилю.
З метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів законодавством встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання під час проведення перевірки може бути належною підставою для прийняття суб'єктом владних повноважень законного і обґрунтованого рішення.
Разом з тим, порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документів органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів також отриманих від органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.
Взяті до уваги податковим органом документи, складені іноземною мовою на підтвердження правомірності висновків акту перевірки щодо порушення позивачем норм законодавства не є допустимими, достовірними та належними, оскільки такі не перекладені українською мовою та не легалізовані в установлений законом спосіб, а відтак не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем митних правил.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №821/2067/17.
За таких обставин суд уважає, що контролюючий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача та при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв з порушенням чинних норм законодавства України.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про те, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами у цій справі. Більше того, як уже було зазначено вище, такі документи не були перекладені на державну мову та не легалізовані в установлений законодавством спосіб на час проведення перевірки позивача, що позбавляло контролюючий орган можливості надати оцінку їх змісту на момент проведення такої перевірки, а відтак наведене, переконує суд у неналежності таких документів, як доказів у цій справі.
Крім того, в акті перевірки жодним чином не обумовлено підстав надання відповідачем переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, ніж тим, що подані позивачем до митного оформлення на митниці.
Водночас, відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року (набрала законної сили 30 вересня 2020 року), закрито провадження у справі № 163/2184/20 на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України.
Так, цією постановою встановлено, що «з наданих митними органами Литовської Республіки документів встановлено, що вартість транспортного засобу «Фольксваген» 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , митне оформлення якого здійснено за митною декларацією ІМ40ДЕ № UA205040/2018/033358 від 29.11.2018 становить 13149,00 євро, що не відповідає відомостям товаросупровідних документів, на підставі яких автомобіль переміщено через митний кордон України, та стало підставою для складення протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 . При цьому, рахунок-фактура від 31.10.2018 № 2018-02167 на фактурну вартість 5500 євро містить підписи обох сторін договору купівлі-продажу і поданий в оригіналі, містить підпис представника та відбиток печатки компанії «Gelgotаs Transportas» і не має жодних ознак підробки, тому не зрозуміло, з яких підстав митні органи дійшли висновку, що зазначений рахунок-фактура одержаний незаконним шляхом та містить неправдиві відомості щодо країни походження та фактурної вартості транспортного засобу».
Отже, встановлені постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 163/2184/20 обставини також доводять безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом під час вирішення цього спору.
Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи та, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість увезеного ним транспортного засобу і сплачено суми обов'язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов'язання під час здійснення митних процедур.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження під час розгляду справи обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої доводи про порушення позивачем вимог підпункту (b) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, частини 2 статті 48, пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України, підпункту «в» пункту 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є підставним та обґрунтованим, та підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених правових положень, суд доходить висновку, що відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не дотримано приписи пунктів 1, 3, 5, 6 частини 2 статті 2 КАС України, у зв'язку з чим такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 870,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1870401575.1 від 15 жовтня 2020 року, а відтак, враховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 належить стягнути 870,00 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Галицької митниці Держмитслужби ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 07 вересня 2020 року № 92/7.4-19/209000 та від 07 вересня 2020 року № 93/7.4-19/209000.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 870,00 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції № 0.0.1870401575.1 від 15 жовтня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 17 лютого 2021 року.
Суддя Клименко О.М.