18 лютого 2021 року Справа № 160/17035/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
21.12.2010р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати нарахованої пенсії за період за жовтень 2019р. у розмірі 12988,64 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період за жовтень 2019р. у розмірі 12988,64 грн., із нарахуванням компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку зі зміною місця проживання позивача, його електронну пенсійну справу було переведено з м. Павлограда Дніпропетровської області до Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян. За даними електронної пенсійної справи, за попереднім місцем проживання пенсія виплачена по 30.09.2019р. Пенсійну справу позивача взято на облік з 01.10.2019р. у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Чечелівський район, м.Дніпро). З 01.11.2019р. пенсія перераховується на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», проте, пенсія за жовтень 2019р. залишається не виплаченою. У відповідь на звернення позивача з питання невиплати пенсії за жовтень 2019р., відповідач обгрунтовує свої дії положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2017 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщенним особам» та умовами окремого порядку для виплати пенсії.
22.12.2020р.ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
У зв'язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 22.12.2020р. недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову. Також, данною ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
На виконання вимог ухвали суду від 13.01.2021р на адресу суду 27.01.2021р. надійшли витребувані судом копії матеріалів пенсійної справи позивача та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив,що пенсія за жовтень 2019р. яка обліковується в Пенсійному фонді України буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач перебуваєна обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Чечелівський район, м. Дніпро), як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся з заявою до Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян про переведення електронної пенсійної справи з м. Павлограда Дніпропетровської області, у зв'язку зі зміною місця проживання. Пенсійну справу позивача взято на облік з 01.10.2019р. у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Чечелівський район, м.Дніпро).
За даними електронної пенсійної справи, за попереднім місцем проживання пенсія позивачу була виплачена по 30.09.2019р.
З 01.11.2019р. пенсія перераховувалась на поточний рахунок позивача, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк», проте, пенсія за жовтень 2019р. залишається не виплаченою.
25.11.2019р. позивач звернувся до відповідача з заявою щодо виплати позивачу пенсії за жовтень 2019р. Однак, відповідно до листа від 09.12.2020р. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про розгляд звернення, відповідачем було повідомлено позивача про те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Враховуючи вищезазначене, пенсія за жовтень 2019 року, яка обліковується в Пенсійному фонді України буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Позивач вважає невиплату йому пенсії за жовтень 2019р Головним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області протиправною, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.
Так, відповідно до статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Стаття 7 Закону визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.
Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Відповідність позивача вказаним вимогам відповідачем не заперечувалась.
Суд зазначає, що припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому Порядок № 365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з пунктом 15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії з жовтня 2019 року.
Відмовляючи у виплаті пенсії позивачу за жовтень 2019 року, відповідач у листі від 09.12.2019 року та у наданому суду відзиві на позовну заяву посилається на той факт, що суми соціальних виплат, які не виплачено за минулий період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Проте, суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих пенсійних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Управління від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних йому сум пенсійних виплат.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання даної соціальної допомоги. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Суд зазначає, що постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим, при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку - Законом №1058-IV.
Відтак, відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсії за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Крім цього, при ухваленні рішення у справі, суд бере до уваги, що ця адміністративна справа є типовою справою, а тому судом, у відповідності до ч. 3 ст. 291 КАС України, враховуються правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 03.05.2018 р. за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.
Таким чином, суд доходить висновку про визнання протипраною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка виразилась у невиплаті нарахованої пенсії позивачу за жовтень 2019р.
Отже, враховуючи вищевикладене, у відповідача були відсутні правові підстави для невиплати позивачу заборгованості з пенсії за жовтень 2019 року, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити позивачу заборгованість по виплаті пенсії за жовтень 2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно з законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, від 24 січня 2019 року по справі №159/1651/17 висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, оскільки пенсія не була виплачена у встановлені терміни з вини відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію, у зв'язку з втратою частини доходів.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Про наявність підстав для негайного виконання рішення суду у цій категорії справ, звернув увагу Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 р. за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.
Таким чином, рішення суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити виплату позивачу суми неотриманої пенсії у частині стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 29524090 від 19.11.2020 р.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати нарахованої пенсії за жовтень 2019 року у розмірі 12988,64 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за жовтень 2019 року у розмірі 12988,64 грн., із нарахуванням компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Рішення суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми неотриманої пенсії в частині стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді І.В.Калита
18.02.2021
Рішення не набрало законної сили 18 лютого 2021 р.
Помічник судді І.В.Калита