18 лютого 2021 року Справа № 160/16345/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
08.12.2020р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги прапорщику в запасі ОСОБА_1 , яке викладене у витягу з протоколу засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 125 від 03.09.2020 р. і затвердженого Міністром оборони України Іваном Руснаком 03.09.2020 р.; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в порядку та в розмірах, що передбачені статтями 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є колишнім військовослужбовцем, проходила військову службу з березня 1992 року по 21.09.2018 року. При проходженні військової служби, позивач набула хронічне захворювання, внаслідок якого втратила 10% професійної працездатності, а саме 30.08.2018 р. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової допомоги з наступним висновком: «виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов'язків військової служби)».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2020р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
На виконання вимог ухвали суду від 15.12.2020р. на адресу суду 04.01.2021р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що позивача звільнено з військової служби 24.09.2018р., а 20.07.2020 р. встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, що є порушенням п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач проходила військову службу з березня 1992 року по 21.09.2018 р. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 223 від 21.09.2018р. ОСОБА_1 звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 45-РС від 21.09.2018р. за підпунктом «к» пункту 2 частини 5статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» вважати такою, що справи та посаду здала та вибула на військовий облік до Саксаганського РВК м. Кривий Ріг. З 24.09.2018р. виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
30.08.2018р. ВЛК в/ч НОМЕР_2 проведено медичний огляд позивача з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Так, відповіднодо свідоцтва про хворобу від 20.09.2018р. № 881 встановлено, що позивача визнано обмежено придатною до військової служби.
Згідно з довідкою АГ № 0000567 від 20.07.2020р. обласною МСЕК № 2 позивачу було встановлено 10% втрати працездатності внаслідок захворювання, що пов'язані з проходженням військової служби.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги. Проте, позивача було повідомлено про те, що Міністром оборони України затверджено протокол засідання Комісії Міністерства оборони України № 125 від 03.09.2020р., яким відмовлено позивачу в призначені одноразової грошової допомоги, зазначивши при цьому, що згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузій, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби. Виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконання обов'язків військової служби).
Позивач вважає протиправною вказану відмову, оформлену протоколом № 125 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.09.2020р., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ст.1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст. 12 Закону № 2011).
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Суд зазначає, що згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011 (в редакції Закону № 2522-VIII від 06.09.2018 р.) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Отже, з аналізу вищезазначених положень вбачається, що законодавець обмежив строк на звернення для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а саме не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби.
Відповідно до ч.9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 975 (чинного на момент отримання довідки МСЕК та звернення з заявою про призначення одноразової грошової допомоги) визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Так, відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної придатності у відсотках серії АГ №0000567, виданої на підставі акту огляду МСЕК №1067 від 20.07.2020р., встановлено ступінь втрати позивачем професійної працездатності у відсотках: десять (10%).
Отже, у довідці медико-соціальної експертної комісії серії АГ №0000567 зазначена дата 20.07.2020р., яка в розумінні пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, вважається днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі його виникнення.
У відповідності до пункту 7 Порядку № 975, у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Таким чином, отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство пов'язує з часом встановлення особі ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги. При цьому, отримання особою одноразової грошової допомоги на підставі даної статті Закону пов'язується із часом встановлення відсотка втрати працездатності, що впливає на розмір такої допомоги.
Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 223 від 21.09.2018р. ОСОБА_1 звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 45-РС від 21.09.2018р. за підпунктом «к» пункту 2 частини 5статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» вважати такою, що справи та посаду здала та вибула на військовий облік до Саксаганського РВК м. Кривий Ріг. Тобто, 21.09.2018р. позивач звільнена з військової служби.
Отже, враховуючи вищенаведене та відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» можливість призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги обмежена строком не пізніше ніж 21.12.2018р., оскільки законом встановлений строк призначення і виплати одноразової грошової допомоги - не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби для особи, звільненої з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин.
Суд зазначає, що оскільки, у довідці медико-соціальної експертної комісії серії АГ №0000567 зазначена дата 20.07.2020р., тобто пізніше ніж через три місяці після звільнення позивача з військової служби, то враховуючи вимоги пункту 3 Порядку №975, у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбачене п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих доказів, суд доходить висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 03.09.2020р. № 125, прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, а отже, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді І.В. Калита
18.02.2021
Рішення не набрало законної сили 18 лютого 2021 р.
Помічник судді І.В.Калита