Постанова від 18.02.2021 по справі 902/172/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Справа №902/172/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

позивача: Заборський О.В. адвокат

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 (суддя Яремчук Ю.О., м.Вінниця, повний текст складено 26.10.2020 року)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл"

до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський"

про стягнення 1944139,21 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення 584 452,00 грн. - суми основного боргу; 592010,96 грн. - пені; 576195,73 грн. - штрафу; 191 480,52 грн. - інфляційних втрат.

2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" задоволено частково. Закрито провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору в частині вимоги про стягнення 488 910,80 грн. боргу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" 95541,20 грн. боргу, пеня 100000,00 грн., штраф в розмірі 300 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 57 782,07 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 15 893,82 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 562,49 грн. В решті позову відмовлено.

3. Рішення господарського суду мотивоване тим, що сума основного боргу в сумі 488 910,80 грн. була погашена відповідачем після відкриття провадження у справі. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 488 910,80 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в даній сумі. Судом першої інстанції перевірено за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" розрахунок, пені, штрафу та інфляційних втрат, а також, надавши власну оцінку наявним у справі доказам, дослідивши фактичні обставини, дійшов висновку, що в даному випадку сума пені, штрафу за несвоєчасну оплату за поставлений товар є неспіврозмірно великими в порівнянні із наявною сумою заборгованості, тому суд першої інстанції скориставшись своїм правом зменшення розміру штрафних санкцій до стягнення, дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню в наступних сумах: 100 000,00 грн пені, 300 000,00 грн штрафу. Таким чином, з врахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 95541,20 грн сума основного боргу, 100000,00 грн пені, штраф в розмірі 300000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 57782,07 грн., в решті позову слід відмовити.

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

4. Не погоджуючись з рішення господарського суду, ТОВ «Синтезоіл» звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року по справі №902/172/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Синтезоіл» та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Синтезоіл» про стягнення 1 455 228,41 грн. в повному обсязі.

5. Вважає, що суд першої інстанції на свій розсуд вирішив питання щодо черговості погашення зобов'язання, чим порушено право позивача вільно розпоряджатися своїм майном (коштами).

6. З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що відповідач, укладаючи договір усвідомлював та погодив всі істотні умови договору, в тому числі строки оплати та штрафні санкції, проте порушив строки виконання зобов'язань з оплати товару та не ініціював укладення додаткової угоди до договору щодо перенесення строків оплати, вважаємо, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

7. Позивач звертає увагу суду, що відповідачем факт прострочення виконання зобов'язання з оплати за поставлений товар та наявність заборгованості не заперечується, крім того, заявляючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та пені, Відповідач не подав суду будь-яких доказів існування (наявності) тих обставин, якими він обґрунтовував зазначене клопотання. Натомість, в матеріалах справи наявний річний звіт ПРАТ «Птахокомбінат «Бершадський» за 2019 рік - який підтверджує, що ПРАТ «Птахокомбінат «Бершадський» на протязі 2017-2020 років отримував прибуток, розвивався, та умисно не виконував умови договору, що призвело до виникнення боргу та нарахування штрафних санкцій. По розрахунку до позову та платіжним дорученням можна побачити, що Відповідач систематично порушував умови договору, та розраховувався з затримкою, чим завдавав шкоду підприємству Позивача, хоча у Відповідача не було вагомих підстав для прострочення, або непогашення платежів по договору.

8. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог у справі №902/172/20 та розгляд апеляційної скарги призначено на 21 січня 2021 року.

9. Не погоджуючись з рішення господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 16 жовтня 2020 року у справі № 902/172/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТзОВ «Синтезоіл» до ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» - відмовити.

10. Вважає, що відповідач згідно долучених у матеріали справи № 902/172/20 належним чином засвідчених платіжних доручень після відкриття провадження Господарським судом Вінницької області у справі здійснив оплату (погашення) суми основного боргу за Договором поставки № 10/05/1-2017 від 10 травня 2017 року з подальшими змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 11 вересня 2017 року. Однак, Господарський суд Вінницької області неправильно дослідив цю обставину, не перевірив підстави заявленої позивачем суму основного боргу згідно наданих позивачем видаткових накладних зокрема співставивши їх суми з сумами сплаченими відповідно до платіжних доручень наданих у встановленому ГПК України порядку відповідачем. Таким чином в частині вирішення судом щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 95 541,20грн рішення є необґрунтованим, оскільки докази для такого висновку суду у матеріалах справи відсутні

11. Зазначає також, що згідно наданого позивачем суду «Розрахунку заборгованості, пені та штрафу» позивач нараховує штрафні санкції відповідачу на підставі прострочення відповідачем оплати Специфікації № 6 від 14.09.2017 року та подальших вказаних у згаданому розрахунку починаючи з 06.10.2017 по 17.10.2018 року. Однак, під час перевірки періоду за який нараховується пеня суд мав би виходити з періоду визначеного частиною 6 статті 232 ГК України. Суд першої інстанції дослідивши позовну вимогу ТзОВ «Синтезоіл» на підставі наявних у справі доказів дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у сумі 100000 грн, однак без урахування того, що позивач невірно обрахував суму пені, а суд перевіряючи обґрунтування суми пені доказами не взяв до уваги факт повної оплати відповідачем суми основного боргу та, напевно виходив з наявності непогашеного відповідачем залишку у сумі 95541,20 грн. яку і присудив у подальшому до стягнення. Таким чином в частині стягнення пені у сумі 100000грн. рішення суду є необґрунтованим, оскільки відсутні докази необхідні для такого висновку та відповідно рішення у справі.

12. Щодо рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача 300000 грн. штрафу не скаржник не погоджується з ним та вважає таке рішення суду необґрунтованим, оскільки ні у позовній заяві, ні у доданих до неї доказах позивачем не згадувалися понесені збитки. Під час судового розгляду відповідач наголошував суду на цю обставину. Однак без наявності належним чином підтверджених доказами збитків у позивача, без врахування положень статті 233 ГК України від 16 січня 2003 року № 436-IV Господарський суд Вінницької області вирішив стягнути з відповідача 300000 грн. штрафу з чим апелянт не погоджується. Поряд з цим істотним є те, що відповідач повністю сплатив борг тобто ця обставина у статті 233 ГК України означена як ступінь виконання зобов'язання боржником. Однак суд першої інстанції необґрунтовано залишив це поза увагою не надавши цій істотній обставині оцінки. Тому з таким висновком суду відповідач не погоджується з наведених вище мотивів та вважає штраф у 300000 грн. таким, що з огляду на відсутність буд-яких збитків у позивача, повну сплату боргу відповідачем - надмірно великим.

13. Щодо рішення суду стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 57782,07 грн. відповідач не погоджується з ним, оскільки для правильного розрахунку судом суми інфляційних втрат позивача згідно Договору поставки № 10/05/1-2017 від 10 травня 2017 року з подальшими змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 11 вересня 2017 року суд мав би виходити з факту повного (а не часткового) погашення відповідачем суми основного боргу, про що у цій апеляційній скарзі згадувалося вище.

14. Щодо рішення суду про стягнення з відповідача судового збору у сумі 15893,82 грн. вважаю необґрунтованим з огляду на те, що постановлена сума визначена судом виходячи з пропорційності задоволення ним позовних вимог ТзОВ «Синтезоіл» які відповідач оспорює у цій апеляційній скарзі з обґрунтувань і ній наведених. Оскільки суми і штрафу, і основного боргу, і інфляційних втрат відповідачем вважаються необґрунтованими, відтак це впливає і на оспорювання відповідачем остаточної суми судового збору яка підлягає стягненню з нього.

15. Щодо витрат на професійну правничу допомогу яку задовольнив суд у розмірі 14562,49 грн, таке поряд з іншим теж оскаржується відповідачем з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи належних доказів понесених позивачем як заявлених ним так і задоволених судом витрат немає. У відзиві на позовну заяву відповідачем зверталася увагу суду на те, що договір про надання правової допомоги від 23 січня 2020 року передбачає 50% передплати вартості наданих послуг які мали б сплатитися клієнтом протягом трьох днів починаючи з 23 січня 2020 року. Однак цього не вбачається з наявних у справі письмових доказів. Тому суд задовольнив таку вимогу (знову ж таки пропорційно задоволенню інших позовних вимог) необґрунтовано, без достатніх письмових доказів. Поряд з цим сума гонорару є неспіврозмірною з об'ємом наданих послуг та є надмірною і про це теж зазначалося у відзиві. Нових обставин які підлягають встановленню та нових доказів, які підлягають дослідженню чи оцінці, неподання до суду першої інстанції немає. Доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення немає.

16. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 у справі №902/172/20. Об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" та Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 у справі №902/172/20 в одне апеляційне провадження та розгляд апеляційних скарг призначено на 21 січня 2021 року.

17. Розпорядженням керівника апарату Північно-Західного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 року №01-04/733 відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунку 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, здійснено передачу судової справи №902/172/20 раніше визначеному складу суду.

18. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 року визначений наступний склад колегії: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г.

19. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 року прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 у справі №902/172/20 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. Об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" та Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" та Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" призначено на 21 січня 2021 року.

ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

20. 06 січня 2021 року від ТОВ «Синтезоіл» на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" в якому просить суд апеляційну скаргу ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський» на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 залишити без задоволення.

21. В судовому засіданні 21.01.2020 року адвокат Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та надав відповідні пояснення. Апеляційну скаргу відповідача заперечив з підстав викладених у відзиві.

22. Адвокат Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" в судовому засіданні 21.01.2020 року підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та надав відповідні пояснення. Вимоги викладені в апеляційній скарзі позивача, заперечив.

23. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №902/172/20 до 10:00 год. 18 лютого 2021 року.

24. В судовому засідання 18.02.2021 року адвокат Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі. Апеляційну скаргу відповідача заперечив. Просив суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року по справі №902/172/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Синтезоіл» та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Синтезоіл» про стягнення 1 455 228,41 грн. в повному обсязі. Апеляційну скаргу ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський» на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 залишити без задоволення.

25. В судове засідання 18.02.2021 року яке відбувалось в режимі відеоконференції з Вінницьким апеляційним судом ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський» свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

26. Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

27. Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

28. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

29. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський».

30. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ІV. Мотивувальна частина постанови.

31. Заслухавши пояснення адвокатів учасників справи в судовому засіданні 21.01.2020 року та 18.02.2021 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 в частині стягнення пені 100000,00 грн., штрафу в розмірі 300000,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 57782,07 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" залишити без задоволення, виходячи з наступного.

32. Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Синтезоіл”(постачальник) та Публічним акціонерним Товариством “Птахокомбінат “Бершадський” (покупець) укладено договір поставки №10/05/1-2017 (а.с.16-17 т.1)(далі за текстом -договір поставки).

33. Відповідно до пункту 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язався закуповувати та поставляти узгодженими партіями, на протязі дії даного договору у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його, за умовами, цього договору.

34. Специфікація (Додаток №1) - невід'ємна частина даного договору, має дату, порядковий номер і підтверджує узгодження сторонами асортименту, номенклатури, ціни, вартості партії, строків поставки партії товару, що поставляється по даному договору та інших відомостей. специфікація оформлюється та погоджується сторонами на кожну окрему партію товару(п.1.1.1 договору поставки).

35. Згідно пунктів 2.1, 2.3 договору поставки, ціна одиниці виміру товару погоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору є орієнтовною та становить 2 000 000,00 грн з урахуванням ПДВ, без транспортних витрат. Остаточна загальна сума договору визначається сторонами на підставі даних зазначених у видаткових накладних по накопичувальній системі.

36. Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору поставки, розрахунки за кожну окрему партію товару, здійснюються покупцем наступним чином: покупець сплачує постачальникові часткову або повну передплату вартості партії товару, у строк 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника; покупець оплачує постачальникові, повну вартість партії товару, у строк не більш ніж 1 (однин) календарний день з моменту поставки такої партії товару(факт поставки), на підставі видаткового документу постачальника. Вказані в п.3.1. умови розрахунків сторони узгоджують в специфікаціях на кожну окрему партію товару. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або окремо вказаний постачальником у відповідному рахунку- фактурі. Моментом оплати партії товару - вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника

37. Моментом поставки товару вважається момент передачі партії товару перевізнику. Право власності і ризики втрати й/або ушкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту поставки товару. Документом, що підтверджує передачу (факт поставки) товару на умовах даного договору, є - видаткова накладна (або акт прийому-передачі)(п.5.1 договору поставки).

38. Згідно пунктів 6.3, 6.6, 6.10 договору поставки, у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. По даному договору відповідальність за порушення грошового зобов'язання, щодо оплати товару за п.2 ст.625 ЦК України, встановлюється у розмірі 24 % річних від простроченої суми невиконаного зобов'язання. При наявності у покупця заборгованості, незалежно від причин і підстав її виникнення, грошові кошти, що надходять від покупця, зараховуються в черговості, визначеної постачальником, насамперед у погашення наявної заборгованості й сум неустойки й/або штрафів(пені), нарахованої внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань. При цьому призначення платежу, зазначене в платіжному документі, постачальником в увагу не береться.

39. Згідно з додатковою угодою № 1 від 11.09.2017 року до Договору від 10.05.2017 року №10/05/1-2017 у зв'язку із продовженням співпраці «Постачальник» та «Покупець» дійшли згоди внести зміни до Договору поставки № 10/05/1-2017 від « 10» травня 2017 року: Змінити п. 2.3. Договору та викласти його в наступній редакції: « 2.3. Загальна сума Договору є орієнтовною та становить 10 000 000,00 (десять мільйонів) гривень з урахуванням ПДВ, без урахування транспортних витрат. Остаточна загальна сума Договору визначається Сторонами на підставі даних, зазначених у видаткових накладних по накопичувальної системі на протязі дії договору.». Змінити п. 8.1. Договору та викласти його в наступній редакції: «п. 8.1. Даний Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до “31” грудня 2018 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного Договору.» (а.с. 18 т.1).

40. Так, на виконання вимог п.3.2 договору поставки, сторонами оформлено специфікації на поставку палива рідкого код УКТЗЕД 2707999900 на загальну суму 7 733 452 грн.64 коп., а саме №1 від 19.05.2017 року на суму 281600,00 грн.(а.с. 41 т.1); №2 від 09.06.2017 року на суму 336180,00 грн.(а.с. 50 т.1); №3 від 14.07.2017 року на суму 380952,00 грн.(а.с.58 т.1); №4 від 02.08.2017 року на суму 342540,00 грн.(а.с.67 т.1); №5 від 18.08.2017 року на суму 306240,00 грн.(а.с.77 т.1); №6 від 14.09.2017 року на суму 350448,00 грн.(а.с.89 т.1); №7 від 28.09.2017 року на суму 399081,60 грн. (а.с.102 т.1); № 8 від 30.10.2017 року на суму 487878,00 грн.(а.с.112 т.1); №9 від 16.11.2017 року на суму 338315,40 грн.(а.с.125 т.1); №10 від 29.11.2017 року на суму 466368,00 грн.(а.с.137 т.1); №11 від 18.12.2017 року на суму, 405140,54 грн.(а.с.147 т.1); №12 від 09.01.2018 року на суму 410978,30 грн.(а.с.155 т.1); №13 від 15.01.2018 року на суму 410978,30 грн.(а.с.166 т.1); №14 від 02.02.2018 року на суму 474318,00 грн.(а.с.173 т.1); №15 від 20.02.2018 року на суму 551850,00 грн.(а.с.180 т.1); №16 від 23.02.2018 року на суму 108420,00 грн.(а.с. 192 т.1); №17 від 07.03.2018 року на суму 566553,00 грн.(а.с.197 т.1); №18 від 30.03.2018 року на суму 566553,00 грн. (а.с.207 т.1); №19 від 30.04.2018 року на суму 401346,00 грн.(а.с. 212 т.1); №20/1 від 09.10.2018 року на суму 147712,50 грн. (а.с.224 т.1).

41. Відповідно до умов вказаних специфікацій покупець сплачує постачальникові 100% передплату (або відстрочка платежу) вартості партії товару й компенсації вартості її транспортування, у строк 15 (п'ятнадцять) банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника.

42. Позивачем стверджується, що на виконання умов договору на підставі зазначених специфікацій до договору, ТОВ “Синтезоіл” поставлено ПАТ “Птахокомбінат “Бершадський” товар, а саме, паливо рідке на загальну суму 7 733 452,64 грн., що підтверджуються наступними видатковими накладними: №0190517 від 19.05.2017 року на суму 281600,00 грн.(а.с. 40 т.1); №0090617 від 09.06.2017 року на суму 336180,00 грн.(а.с.49 т.1); №0140717 від 14.07.2017 року на суму 380952,00 грн.(а.с.57 т.1); №00208 від 02.08.2017 року на суму 342540,00 грн.(а.с.66 т.1); №02208 від 22.08.2017 року на суму 306240,00 грн.(а.с. 76 т.1); №01809 від 18.09.2017 року на суму 350448,00 грн.(а.с.88 т.1); №002102 від 02.10.2017 року на суму 399081,60 грн. (а.с.101 т.1); №00211 від 02.11.2017 року на суму 487878,00 грн.(а.с.111 т.1); №01711 від 17.11.2017 року на суму 338315,40 грн. (а.с.124 т.1); №00112 від 01.12.2017 року на суму 466368,00 грн.(а.с.136 т.1); №02012 від 20.12.2017 року на суму 405140,54 грн.(а.с.146 т.1); №01201 від 12.01.2018 року на суму 410978,30 грн.(а.с.154 т.1); №01801 від 18.01.2018 року на суму 410978,30 грн.(а.с.165 т.1); №00602 від 06.02.2018 року на суму 474318,00 грн.(а.с.172 т.1); №02302 від 23.02.2018 року на суму 551850,00 грн.(а.с.179 т.1); №02602 від 26.02.2018 року на суму 108420,00 грн.(а.с. 191 т.1); №01203 від 12.03.2018 року на суму 566553,00 грн.(а.с. 196 т.1); №00204 від 02.04.2018 року на суму 566553,00 грн.(а.с.206 т.1); №00405 від 04.05.2018 року на суму 401346,00 грн.(а.с.211 т.1); №01010 від 10.10.2018 року на суму 147712,50 грн.(а.с. 223 т.1) в строки визначені специфікаціями.

43. На виконання умов договору ТОВ “Синтезоіл” було виставлено ПАТ “Птахокомбінат “Бершадський” рахунки на оплату за поставлений товар, а саме: №0170517 від 17.05.2017 року на суму 281600,00 грн.(а.с. 43 т.1); №001062017 від 01.06.2017 року на суму 390000,00 грн. (а.с. 52 т.1); №140717 від 14.07.2017 року на суму 380952,00 грн.(а.с. 59 зворотня сторінка); №23 від 02.08.2017 року на суму 342540,00 грн.(а.с. 69 т.1); №01808 від 18.08.2017 року на суму 306240,00 грн.(а.с. 79 т.1); №01809 від 18.09.2017 року на суму 350448,00 грн.(а.с. 91 т.1); №2102 від 02.10.2017 року на суму 399081,60 грн. (а.с. 104 т.1); №00211 від 02.11.2017 року на суму 487878,00 грн.(а.с. 114 т.1); №01711 від 17.11. 2017 року на суму 338315,40 грн. (а.с.127 т.1); №00112 від 01.12.2017 року на суму 466368,00 грн. (а.с. 139 т.1); №02012 від 20.12.2017 року на суму 405140,54 грн. (а.с.149 т.1); №01201 від 12.01.2018 року на суму 410978,30 грн.(а.с.157 т.1); №1801 від 18.01.2018 року на суму 410978,30 грн.(а.с. 168 т.1); №602 від 06.02.2018 року (а.с. 175 т.1); №02302 від 23.02.2018 року на суму 551850,00 грн. (а.с. 183 т.1); №02602 від 26.02.2018 року на суму 108420,00 грн.(а.с. 194 т.1); №01203 від 12.03.2018 року на суму 566553,00 грн. (а.с. 199 т.1); №0204 від 02.04.2018 року на суму 566553,00 грн. (а.с. 209 т.1); №00405 від 04.05.2018 року на суму 401346,00 грн. (а.с. 214 т.1); №0101 від 10.10.2018 року на суму 147712,50 грн.(а.с. 226 т.1).

44. ТОВ “Синтезоіл” зазначає, що станом на дату звернення до суду ПАТ “Птахокомбінат “Бершадський” було сплачено лише частина вартості поставленого товару за договором поставки від 10.05.2017 №10/05/1-17 у сумі 7 149 000, 64 грн., що підтверджуються банківськими виписками(а.с. 45-48, 54-56, 62-65, 71-75, 81-87, 93-100, 105-110, 116-123, 129-135, 140-145, 150-153, 158-164, 169-171, 176-178, 184-190, 195, 200-205, 215-222, 228 т.1) в результаті чого за відповідачем наявна заборгованість за поставлений товар в розмірі 584452,00 грн..

45. Крім того, ТОВ “Синтезоіл” стверджує, що ПАТ “Птахокомбінат “Бершадський” належним чином не виконувались умови договору поставки від 10.05.2017 року №10/05/1-2017 р., а саме: покупець прострочив оплату за поставлені партії товару за накладними №002102 від 02.10.2017 року; №00211 від 02.11.2017 року; №01711 від 17.11.2017 року; №00112 від 01.12.2017 року; №02012 від 20.12.2017 року; №01201 від 12.01.2018 року; №01801 від 18.01.2018 року; №00602 від 06.02.2018 року; №02302 від 23.02.2018 року; №02602 від 26.02.2018 року; №01203 від 12.03.2018 року; №00204 від 02.04.2018 року; №00405 від 04.05.2018 року; №01010 від 10.10.2018 року, а тому позивач нарахував до стягнення 592010,96 грн. - пені; 576195,73 грн. - штрафу; 191 480,52 грн. - інфляційних втрат.

46. Враховуючи вищевикладене, ТОВ “Синтезоіл” звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ПАТ “Птахокомбінат “Бершадський” про стягнення 584 452,00 грн. - суми основного боргу; 592010,96 грн. - пені; 576195,73 грн. - штрафу; 191 480,52 грн. - інфляційних втрат.

47. Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що представником позивача 31.07.2020 року подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній зазначає, що в період з 28.02.2020 року по 04.06.2020 року позивачем на рахунок ТОВ “Синтезоїл” було перераховано в рахунок погашення штрафних санкцій, а саме 488 910,80 грн, що підтверджується випискою банку, за період з 28.02.2020 року по 28.07.2020 року. В рахунок погашення штрафних санкцій (пені) було зараховано позивачем на підставі п. 6.10 Договору поставки №10/05/1-2017 де зазначено, що при наявності у покупця заборгованості, незалежно від причин і підстав її виникнення, грошові кошти, що надходять від Покупця зараховуються в черговості, визначеної Постачальником, насамперед у погашені наявної заборгованості і сум неустойки й/або штрафів, пені, нарахованої в наслідок неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань. При цьому призначення платежу зазначене в платіжному дорученні Постачальником в увагу не береться. В зв'язку з чим позивач зазначає, що виникла необхідність у зменшені позивних вимог. На підставі нових розрахунків сума заборгованості становить 1 455 228, 41 грн. а саме: 584452,00 грн. - сума основного боргу; 592010,96 - 488910,8 = 103100,16 грн. - сума пені; 576 195,73 грн. сума штрафу; 191 480, 52 грн. - сума інфляційних втрат з врахуванням індексу інфляції за період прострочення виконання зобов'язань(а.с.246-247 т.2).

48. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" задоволено частково. Закрито провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору в частині вимоги про стягнення 488 910,80 грн. боргу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" 95541,20 грн. боргу, пеня 100000,00 грн., штраф в розмірі 300000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 57782,07 грн. В решті позову відмовлено.

49. Однак, колегією суддів встановлено, що вищезазначені висновки Господарського суду Вінницької області не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляду на наступне.

50. Колегія суддів відзначає, що основні моменти, що стосуються договору поставки, регулюються ст. 265-271 ГК України і ст. 712 ЦК України. До питань, не врегульованих цими нормами, можуть застосовуватися положення гл. 54 ЦК України про договір купівлі-продажу.

51. За договором поставки постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк покупцю товар, а покупець - прийняти цей товар і сплатити за нього певну суму (ст. 265 ГК України).

52. Відповідно до пункту 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язався закуповувати та поставляти узгодженими партіями, на протязі дії даного договору у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його, за умовами, цього договору.

53. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що укладення договору поставки має свої особливості, які допомагають відрізнити його від інших господарських договорів. Зокрема: за договором поставки товар придбавається для використання в господарській діяльності. А якщо суб'єкт господарювання вирішить реалізувати товари не суб'єкт господарювання, то здійснити це він повинен за правилами, установленими для договорів купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України); звичайно моменти укладання договору та його виконання не збігаються; для договору поставки характерні тривалість відносин і періодичність замовлень. Так, договір може бути укладений на рік, на строк більше року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо строк дії в договорі не визначено, він уважається укладеним на рік (ч. 1 ст. 267 ГК України); договором може бути передбачена як поставка товару партіями в певні періоди (обумовлені строки), так і одноразова поставка (обумовлений строк) (ч. 4 ст. 267 ГК України); за угодою сторін у договорі може бути встановлений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту (ч. 5 ст. 267 ГК України).

54. Сторонами договору поставки виступають постачальник (продавець) і покупець, які є суб'єктами господарювання - юридичними особами або фізичними особами-підприємцями.

55. Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору поставки №10/05/1-2017 від 10.05.2017 року є постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Синтезоіл” та покупець - Публічне акціонерне товариство “Птахокомбінат “Бершадський”.

56. Договір поставки укладається в простій письмовій формі, але за бажанням сторін може бути нотаріально засвідчений (ст. 208 ЦК України). Договір уважається укладеним із моменту його підписання сторонами, а якщо сторони вирішать засвідчити його нотаріально - тоді з моменту такого засвідчення.

57. Враховуючи приписи ст.208 ЦК України договір поставки №10/05/1-2017 від 10.05.2017 року укладені у відповідні для даного договору формі.

58. При укладенні договору поставки сторони зобов'язані узгодити його істотні умови (ч. 3 ст. 180 ГК України): предмет договору; ціну договору; строки та порядок поставки; якість товару (ст. 268 ГК України); гарантія якості товару та порядок пред'явлення претензій у зв'язку з недоліками поставленого товару; комплектність товару, що поставляється.

59. За угодою сторін у договорі поставки можуть бути встановлені й інші умови.

60. Предметом договору поставки може бути товар, який є в продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, отриманий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). Це може бути товар, визначений як родовими, так і індивідуальними ознаками.

61. Предмет поставки визначається шляхом відображення в договорі найменування, кількості та асортименту (номенклатури) товару.

62. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх пайове співвідношення (асортименти, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами та розмірами вказується зі згоди сторін (ч. 2 ст. 266 ГК України).

63. Пунктом 1.1.1 договору поставки сторони передбачили, що Специфікація (Додаток №1) - невід'ємна частина даного договору, має дату, порядковий номер і підтверджує узгодження сторонами асортименту, номенклатури, ціни, вартості партії, строків поставки партії товару, що поставляється по даному договору та інших відомостей. специфікація оформлюється та погоджується сторонами на кожну окрему партію товару

64. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін(ст. 632 ЦК України).

65. Згідно пункту 2.1 договору поставки, ціна одиниці виміру товару погоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

66. Порядок розрахунків за товар сторони передбачили в розділі 3. «Порядок розрахунків за договором» договору поставки №10/05/1-2017 від 10.05.2017 року.

67. Згідно п.8.1 договору поставки, даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до “31” грудня 2018 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору..

68. Частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

69. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

70. Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

71. За приписами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

72. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

73. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами оформлено Специфікації на поставку палива рідкого код УКТЗЕД 2707999900 на загальну суму 7 733 452,64 грн, а саме: №1 від 19.05.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 281 600,00 грн в тому рахунку ПДВ; №2 від 09.06.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 336 180,00 грн в тому рахунку ПДВ; №3 від 14.07.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 380 952,00 грн в тому рахунку ПДВ; №4 від 02.08.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 342 540,00 грн в тому рахунку ПДВ; № 5 від 18.08.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 306 240,00 грн в тому рахунку ПДВ; №6 від 14.09.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 350 448,00 грн в тому рахунку ПДВ; №7 від 28.09.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 399 081,0 грн в тому рахунку ПДВ; № 8 від 30.10.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 487 878,000 грн в тому рахунку ПДВ; №9 від 16.11.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 338 315,40 грн в тому рахунку ПДВ; №10 від 29.11.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 466 368,00 грн в тому рахунку ПДВ; №11 від 18.12.2017 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 405 140,54 грн в тому рахунку ПДВ; №12 від 09.01.2018 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 410 978,30 грн в тому рахунку ПДВ; №13 від 15.01.2018 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 410 978,30 грн в тому рахунку ПДВ; №14 від 02.02.2018 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 474 318,00 грн в тому рахунку ПДВ; №15 від 20.02.2018 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 551 850,00 грн в тому рахунку ПДВ; №16 від 23.02.2018 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 108 420,00 грн в тому рахунку ПДВ; №17 від 07.03.2018 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 566 553,00 грн в тому рахунку ПДВ; №18 від 30.03.2018 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 410 978,30 грн в тому рахунку ПДВ; №19 від 30.04.18, №20/1 від 09.10.2018 р. на постачання товару (паливо рідке УКТЗЕД 2707999900) на загальну вартість 401 346,00 грн в тому рахунку ПДВ.

74. На підставі вказаних специфікацій позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7 733 452, 64 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: № 0190517 від 19.05.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 281 600,00 грн в тому рахунку ПДВ; №0090617 від 09.06.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 336 180,00 грн в тому рахунку ПДВ; № 0140717 від 14.07.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 380 952,00 грн в тому рахунку ПДВ; №00208 від 02.08.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 342 540,00 грн в тому рахунку ПДВ; №02208 від 22.08.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 306 240,00 грн в тому рахунку ПДВ; № 01809 від 18.09.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 350 448,00 грн в тому рахунку ПДВ; №002102 від 02.10.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 399 081,60 грн в тому рахунку ПДВ; №00211 від 02.11.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 487 878,00 грн в тому рахунку ПДВ; №01711 від 17.11.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 338 315,40 грн в тому рахунку ПДВ; №00112 від 01.12.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 466 368,00 грн в тому рахунку ПДВ; №02012 від 20.12.2017 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 405 140,54 грн в тому рахунку ПДВ; №01201 від 12.01.2018 р. р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 410 978,30 грн в тому рахунку ПДВ; №01801 від 18.01.2018 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 410 978,30 грн в тому рахунку ПДВ; №00602 від 06.02.2018 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 474 318,00 грн в тому рахунку ПДВ;№02302 від 23.02.2018 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 55 850,00 грн в тому рахунку ПДВ; №02602 від 26.02.2018 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 108 420,00 грн в тому рахунку ПДВ; №01203 від 12.03.2018 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 566 553,00 грн в тому рахунку ПДВ; №00204 від 02.04.2018 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 566553,00 грн в тому рахунку ПДВ; №00405 від 04.05.2018 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 401 346,00 грн в тому рахунку ПДВ; №01010 від 10.10.2018 р. відповідно до якої було поставлено товар на загальну суму 147 712,50 грн в тому рахунку ПДВ;

75. Дослідивши наявні в матеріалах справи вищевказані видаткові накладні, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу товар, а відповідач отримав цей товар.

76. Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу).

77. Жодних зауважень або претензій щодо якості та кількості від відповідача не надходило, в матеріалах справи відсутні відповідні докази.

78. Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

79. Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

80. Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

81. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

82. Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

83. Відповідно до умов вищевказаних Специфікацій покупець сплачує постачальникові 100% передплату (або відстрочка платежу) вартості партії Товару й компенсації вартості її транспортування, у строк 15 (п'ятнадцять) банківських днів з моменту отримання рахунку від Постачальника.

84. Позивач зазначає, що відповідно до виписок банку, які наявні в матеріалах справи відповідачем умови договору та Специфікацій в частині оплати за поставлений товар виконано частково, а саме останнім сплачено 7 149 000,64 грн, внаслідок чого за останнім рахується борг в сумі 584 452,00 грн, станом на момент звернення з позовом до суду.

85. Поряд з цим, у відзиві поданого до суду першої інстанції (а.с. 241-245 т.1) відповідач визнав наявність договірних зобов'язань згідно договору поставки №10/05/1-2017 від 10.05.2017 року на суму 494452,00 грн., оскільки після постановлення ухвали Господарського суду Вінницької області від 25.02.2020 року у справі №902/172/20 відповідачем згідно платіжних доручень №15704 від 11.03.2020 року на суму 50000,00 грн., №15445 від 03.03.2020 року на суму 30000,00 грн., №15384 від 28.02.2020 року на суму 10000,00 грн. погашено частину заборгованості в сумі 90000,00 грн.(а.с.248-250т.1).

86. З матеріалів справи також вбачається, що 17.06.2020 року відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання в якому просив суду долучити докази погашення основної заборгованості згідно договору поставки №10/05/1-2017 від 10.05.2017 року на суму 478910,80 грн. на підтвердження вказаного додано наступні платіжні доручення: №17329 від 27.05.2020 року на суму 20000,00 грн(а.с.88 т.2); №15445 від 03.03.2020 року на суму 30000,00 грн.(а.с. 89 т.2); №17440 від 02.06.2020 року на суму 20000,00 грн.(а.с. 90 т.2); №17493 від 04.06.2020 року на суму 33910,80 грн.(а.с. 91 т.2); №15704 від 11.03.2020 року на суму 50000,00 грн.(а.с. 92 т.2); №15770 від 13.03.2020 року на суму 20000,00 грн.(а.с. 93 т.2); №15896 від 17.03.2020 року на суму 15000,00 грн.(а.с. 94 т.2); №16301 від 13.04.2020 року на суму 20000,00 грн.(а.с. 95 т.2); №16626 від 04.05.2020 року на суму 50000,00 грн.(а.с. 96 т.2); №16707 від 06.05.2020 року на суму 50000,00 грн.(а.с. 97 т.2); №16787 від 08.05.2020 року на суму 20000,00 грн.(а.с. 98 т.2); №16849 від 12.05.2020 року на суму 30000,00 грн.(а.с. 99 т.2); №16894 від 13.05.2020 року на суму 20000,00 грн.(а.с. 100 т.2); №16925 від 14.05.2020 року на суму 30000,00 грн.(а.с.101 т.2); №17045 від 18.05.2020 року на суму 20000,00 грн.(а.с. 102 т.2); №17242 від 25.05.2020 року на суму 50000,00 грн.(а.с.103 т.2).

87. Таким чином, відповідачем надано суду першої інстанції докази погашення основної заборгованості за договором поставки №10/05/1-2017 від 10.05.2017 року на суму 488910,80 грн.

88. Поряд з цим, 31.07.2020 року на адресу суду першої інстанції від ТОВ Синтезоіл» надійшла заява про зменшення позовних вимог(а.с. 246-248 т.2) на суму 488910,80 грн. Вказані кошти позивач зарахував в погашення штрафних санкцій - пені та просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1455228,41 грн., яка складається з 584452,00 грн. - суми основного боргу, 103100,16 грн. - пені, 576195,73 грн. - штрафу, 191480,52 грн. інфляційних втрат.

89. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу суду на те, що згідно положень п.6.10 договору поставки, при наявності у покупця заборгованості, незалежно від причин і підстав її виникнення, грошові кошти, що надходять від покупця, зараховуються в черговості, визначеної постачальником, насамперед у погашення наявної заборгованості й сум неустойки й/або штрафів(пені), нарахованої внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань. При цьому призначення платежу, зазначене в платіжному документі, постачальником в увагу не береться.

90. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами було погоджено, що при надходженні коштів відносно сплати наявної заборгованості, першочергово погашається сума основної заборгованості, а потім інші наявні нарахування.

91. Однак, як зазначив позивач у апеляційній скарзі, позивач керувався п.6.10 договору поставки, де зазначено, що «грошові кошти, що надходять від покупця, зараховуються в черговості, визначеної постачальником». Таким чином, враховуючи, що сплачені відповідачем кошти в розмірі 488910,80 грн. пішли на погашення пені, сума основного боргу, в цій частині, на думку позивача, залишається не оплаченою. В зв'язку з цим і виникла різниця між заявленою сумою основного боргу та фактичною сумою боргу.

92. Проте, судова колегія зазначає, що за правилами статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

93. Між тим, слід зазначити, що можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного документу, яким відповідач здійснював платіж позивачу на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник здійснює переказ коштів з чітким призначенням платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України, застосовуватися не може.

94. Відповідний порядок встановлено в п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.04 № 22, та п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.95, згідно якого отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 року у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 року у справі №911/2630/18.

95. Таким чином, враховуючи, положення п. 6.10 договору поставки №10/05/1-2017 від 10.05.2017 року та те, що згідно банківської виписки доданої позивачем до заяви про зменшення позовних вимог(а.с.248 т.2) та поданих відповідачем платіжних доручень на суму 488910,80 грн. чітко вказано призначення платежу, а саме товар за який перераховуються кошти - «оплата за паливо рідке», колегія суддів дійшла висновку, що зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів в розмірі 488910,80 грн. на погашення пені є необґрунтованим.

96. Отже, враховуючи вищевикладене, сума основного боргу становить 95 541,20 грн, яка вирахувана наступним чином 584 452,00 грн. - сума основного боргу заявлена позивачем - 488 910,80 грн. сума сплати боргу після подання позову до суду, що становить 95 541,20 грн., та яка підлягає до задоволення.

97. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сума основного боргу в сумі 488 910,80 грн була погашена відповідачем після відкриття провадження у справі.

98. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

99. Апеляційний господарський суд відзначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

100. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині стягнення 488 910,80 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в даній сумі.

101. Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання відповідача на те, що останній здійснив повну оплату (погашення) суми основного боргу за Договором поставки № 10/05/1-2017 від 10 травня 2017 року з подальшими змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 11 вересня 2017 року, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи на дату подання позову в даній справі відсутні докази сплати залишку основної заборгованості по рахунку №01203 від 12.03.2018 року на суму 66553,00 грн., по рахунку №0204 від 02.04.2018 року на суму 566553,00 грн., по рахунку №0405 від 04.05.2018 року в сумі 1346,00 грн., що разом становить 634452,00 грн.

102. Однак, оскільки суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення заборгованості основного боргу в сумі 584 452,00 грн. з урахуванням 488 910,80 грн. суми сплати боргу після подання позову до суду, підлягає задоволенню у розмірі - 95 541,20 грн.

103. Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 592010,96 грн. та 576195,73 грн. - штрафу.

104. Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

105. Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

106. Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

107. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

108. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

109. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

110. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

111. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

112. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

113. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

114. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

115. Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

116. Відповідно до п. 6.3 договору поставки, у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.

117. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

118. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

119. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

120. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату за поставлений товар, натомість відповідачем не виконані належним чином умови договору поставки від 10.05.2017 року №10/05/1-2017 р., а саме: покупець прострочив оплату за поставлені партії товару за видатковими накладними №002102 від 02.10.2017 року; №00211 від 02.11.2017 року; №01711 від 17.11.2017 року; №00112 від 01.12.2017 року; №02012 від 20.12.2017 року; №01201 від 12.01.2018 року; №01801 від 18.01.2018 року; №00602 від 06.02.2018 року; №02302 від 23.02.2018 року; №02602 від 26.02.2018 року; №01203 від 12.03.2018 року; №00204 від 02.04.2018 року; №00405 від 04.05.2018 року; №01010 від 10.10.2018 року.

121. Відповідно до умов специфікацій покупець сплачує постачальникові 100% передоплату (або відстрочка платежу) вартості партії товару й компенсації вартості її транспортування, у строк 15 (п'ятнадцять) банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника.

122. Згідно п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

123. З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

124. Перевіривши розрахунок пені, у межах заявлених позивачем періодів, з врахуванням наведених вище законодавчих положень та обставин справи, колегією суддів встановлено наступне.

125. Щодо розміру пені за рахунком №2102 від 02.10.2017 року, колегія суддів зазначає наступне:

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №2102 від 02.10.2017 року на суму 399081,60 грн. починається з 25.10.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 69081,60 грн.(сума платежів від 13.10.2017 року в сумі 29081,60 грн.; від 23.10.2017 року в сумі 20000,00 грн.; 24.10.2017 року в сумі 20000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 25.10.2017 становила 330000,00 грн.

Починаючи з 25.10.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 02.11.2017 року в сумі 150000,00 грн., який прострочений на 8 днів з 25.10.2017 - 26.10.2017 - 12,50 (облікова ставка НБУ), 330 000,00 (Сума боргу) x (2 x 12,50 : 365) x 2 днів (прострочення) : 100 = 452,05 грн. 27.10.2017 - 01.11.2017 - 13,50 (облікова ставка НБУ) 330 000,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 6 днів (прострочення) : 100 = 1 464,66 грн. що в разом становить 1 916,71 грн.;

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 03.11.2017 року в сумі 150000,00 грн. Таким чином заборгованість на 04.11.2017 року становила 30000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 07.11.2017 року в сумі 30000,00 грн., який прострочений на 3 дні з 04.11.2017 - 06.11.2017 - 13,50 (облікова ставка НБУ), 30 000,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 3 днів (прострочення) : 100 = 66,58 грн..

Отже, розмір пені за рахунком №2102 від 02.10.2017 року в загальному розмірі становить - 1983,29 грн..

126. Щодо розміру пені за рахунком №00211 від 02.11.2017 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №00211 від 02.11.2017 року на суму 487878,00 грн. починається з 24.11.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 93636,56 грн.(сума платежів від 14.11.2017 року в сумі 33636,56 грн.; 16.11.2017 року в сумі 30000,00 грн.; 21.11.2017 року в сумі 30000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 24.11.2017 року становила 394241,44 грн.

Починаючи з 24.11.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 27.11.2017 року в сумі 34241,44 грн., який прострочений на 3 дні з 24.11.2017 - 26.11.2017 - 13,50 (облікова ставка НБУ); 394 241,44 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 3 днів (прострочення) : 100 = 874,89 грн.,

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 28.11.2017 року на суму 60000,00 грн., 29.11.2017 року на суму 50000,00 грн., 30.11.2017 року здійснено два платіжа на загальну суму 200000,00 грн. Таким чином, заборгованість на 01.12.2017 року становила 50000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 08.12.2017 на суму 50000,00 грн., який прострочений на 7 днів з 01.12.2017 - 07.12.2017 - 13,50 (облікова ставка НБУ) 50 000,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 7 днів (прострочення) : 100 = 258,90 грн.

Отже, розмір пені за рахунком №00211 від 02.11.2017 року в загальному розмірі становить - 1133,79 грн..

127. Щодо розміру пені за рахунком №01711 від 17.11.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок №01711 від 17.11.2017 року надісланий позивачем засобами електронного зв'язку на електронну адресу відповідача 24.11.2017 року(а.с. 128 т.1). Отже, враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01711 від 17.11.2017 року на суму 338315,40 грн. починається з 18.12.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 200315,40 грн. (сума платежів від 12.12.2017 року в сумі 50315,40 грн., 13.12.2017 року в сумі 50000,00 грн., 14.12.2017 року в сумі 50000,00 грн., 15.12.2017 року в суму 50000,00 грн.). Враховуючи викладене заборгованість станом на 16.12.2017 року становила 138000,00 грн.

Починаючи з 16.12.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 18.12.2017 року в сумі 40000,00 грн., який прострочений на 2 дні з 16.12.2017 - 17.12.2017 - 14,50 (облікова ставка НБУ), 138 000,00 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 2 днів (прострочення) : 100 = 219,29 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 19.12.2017 року в сумі 48000,00 грн. Таким чином, заборгованість на 20.12.2017 року становила 50000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 05.01.2018 року в сумі 50000,00 грн., який прострочений на 16 днів з 20.12.2017 - 04.01.2018 - 14,50 (облікова ставка НБУ) - 50 000,00 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 16 днів (прострочення) : 100 = 635,62 грн..

Отже, розмір пені за рахунком №01711 від 17.11.2017 року в загальному розмірі становить - 854,91 грн.

128. Щодо розміру пені за рахунком №00112 від 01.12.2017 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №00112 від 01.12.2017 року на суму 466368,00 грн. починається з 23.12.2017 року.

Починаючи з 23.12.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем 17.01.2018 року здійснено два платіжа на загальну суму 100000,00 грн., який прострочений на 25 днів з 23.12.2017 - 16.01.2018 - 14,50 (облікова ставка НБУ) - 466 368,00 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 25 днів (прострочення) : 100 = 9 263,47 грн.,

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 18.01.2018 року на суму 50000,00 грн., 19.01.2018 року на суму 50000,00 грн. Таким чином, заборгованість на 20.01.2018 року становила 266368,00 грн.

Відповідачем здійснено два платіжа 23.01.2018 року на загальну суму 166368,00 грн., які прострочені на 3 дні з 20.01.2018 - 22.01.2018 - 14,50 (облікова ставка НБУ) - 266 368,00 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 3 днів (прострочення) : 100 = 634,90 грн. Таким чином, заборгованість на 24.01.2018 року становила 100000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 25.01.2018 року на суму 50000,00 грн., 26.01.2018 року на суму 50000,00 грн., що в загальному становить 100000,00 грн. Отже пеня за період 24.01.2018 - 24.01.2018 - 14,50 (облікова ставка НБУ) - 100 000,00 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 1 днів (прострочення) : 100 = 79,45 грн.

Отже, розмір пені за рахунком №00112 від 01.12.2017 року в загальному розмірі становить - 9977,82 грн.

129. Щодо розміру пені за рахунком №02012 від 20.12.2017 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №02012 від 20.12.2017 року на суму 405140,54 грн. починається з 13.01.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 300000,00 грн. (сума платежів від 09.01.2018 року в сумі 100000,00 грн., 10.01.2018 року в сумі 100000,00 грн., 11.01.2018 року в сумі 100000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 13.01.2018 року становила 105140,54 грн.

Починаючи з 13.01.2018 року відповідачем здійснено платіж спрямований на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 15.01.2018 року на суму 105140,54 грн., який прострочений на 2 дні з 13.01.2018 року - 14.01.2018 року - 13.01.2018 - 14.01.2018 - 14,50 (облікова ставка НБУ) - 105 140,54 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 2 днів (прострочення) : 100 = 167,07 грн..

Отже, розмір пені за рахунком №02012 від 20.12.2017 року в загальному розмірі становить - 167,07 грн.

130. Щодо розміру пені за рахунком №01201 від 12.01.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01201 від 12.01.2018 року на суму 410978,30 грн. починається з 03.02.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 270000,00 грн. (сума платежів від 30.01.2018 року в сумі 100000,00 грн., 31.01.2018 року в сумі 50000,00 грн., 31.01.2018 року в сумі 20000,00 грн., 02.02.2018 року в сумі 100000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 03.02.2018 року становила 140978,30 грн.

Починаючи з 03.02.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 06.02.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 3 дні з 03.02.2018 - 05.02.2018 - 16,00 (облікова ставка НБУ) - 140 978,30 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 3 днів (прострочення) : 100 = 370,79 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 08.02.2018 року на суму 30978,30 грн., 09.02.2018 року на суму 30000,00 грн. Отже пеня за період 07.02.2018 - 07.02.2018 - 16,00 (облікова ставка НБУ) - 90 978,30 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 1 днів (прострочення) : 100 = 79,76 грн.

Таким чином, заборгованість станом на 10.02.2018 року становила 30000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 12.02.2018 року на суму 100000,00 грн., однак як встановлено судом сума заборгованості становила 30000,00 грн. Отже, прострочення заборгованості у розмірі 30000,00 грн. становило 2 дні - 10.02.2018 - 11.02.2018 - 16,00 (облікова ставка НБУ) - 30 000,00 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 2 днів (прострочення) : 100 = 52,60 грн..

Отже, розмір пені за рахунком №01201 від 12.01.2018 року в загальному розмірі становить - 503,15 грн.

140. Щодо розміру пені за рахунком №1801 від 18.01.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №1801 від 18.01.2018 року на суму 410978,30 грн. починається з 09.02.2018 року. Як встановлено судом, відповідачем при оплаті заборгованості за рахунком №01201 від 12.01.2018 року здійснено переплату на 70000,00 грн. Вказана сума врахована як оплата по рахунку №1801 від 18.01.2018 року, враховуючи наступне.

Таким чином, заборгованість станом на 09.02.2018 року становила 340978,30 грн.

Починаючи з 09.02.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 13.02.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 4 дні з 09.02.2018 - 12.02.2018 - 16,00 (облікова ставка НБУ) - 340 978,30 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 4 днів (прострочення) : 100 = 1 195,76 грн.

Отже, заборгованість станом на 14.02.2018 року становила 290978,30 грн.

Відповідачем здійснено платіж 22.02.2018 року на суму 100000,00 грн., який прострочений на 8 днів з 14.02.2018 - 21.02.2018 - 16,00 (облікова ставка НБУ) -290 978,30 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 8 днів (прострочення) : 100 = 2 040,83 грн..

Таким чином, заборгованість станом на 23.02.2018 року становила 190978,30 грн.

Відповідачем 03.03.2018 року здійснено два платіжа на загальну суму 190978,30 грн., які прострочені на 8 днів з 23.02.2018 - 01.03.2018 - 16,00 (облікова ставка НБУ) - 190 978,30 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 7 днів (прострочення) : 100 = 1 172,03 грн. та з 02.03.2018 - 02.03.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 190 978,30 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 1 днів (прострочення) : 100 = 177,90 грн., що в разом становить 1 349,93 грн..

Отже, розмір пені за рахунком №1801 від 18.01.2018 року в загальному розмірі становить - 4586,52 грн.

141. Щодо розміру пені за рахунком №602 від 06.02.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №602 від 06.02.2018 року на суму 474318,00 грн. починається з 28.02.2018 року.

Починаючи з 28.02.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 07.03.2018 року на суму 40000,00 грн., який прострочений на 7 днів з 28.02.2018 - 01.03.2018 - 16,00 (облікова ставка НБУ) - 474 318,00 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 2 днів (прострочення) : 100 = 831,68 грн. та 02.03.2018 - 06.03.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 474 318,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 5 днів (прострочення) : 100 = 2 209,15 грн., що разом становить 3 040,83 грн..

Таким чином, заборгованість станом на 08.03.2018 року становила 434318,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 12.03.2018 року на суму 300000,00 грн., який прострочений на 4 дні з 08.03.2018 - 11.03.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 434 318,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 4 днів (прострочення) : 100 = 1 618,28 грн.;

Отже, заборгованість станом на 13.03.2018 року становила 134318,00 грн.

Відповідачем 13.03.2018 року здійснено платіж на суму 134318,00 грн..

Враховуючи викладене, розмір пені за рахунком №602 від 06.02.2018 року в загальному розмірі становить - 4659,11 грн.

142. Щодо розміру пені за рахунком №02302 від 23.02.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №02302 від 23.02.2018 року на суму 551850,00 грн. починається з 20.03.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 253430,00 грн. (сума платежів від 13.03.2018 року в сумі 61850,00 грн., 15.03.2018 року в сумі 100000,00 грн., 15.03.2018 року в сумі 91580,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 20.03.2018 року становила 298420,00 грн.

Починаючи з 20.03.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 21.03.2018 року на суму 98420,00 грн., який прострочений на 1 день з 20.03.2018 - 20.03.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 298 420,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 1 днів (прострочення) : 100 = 277,98 грн.,

Відповідачем здійснено платіж 27.03.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 5 днів з 22.03.2018 - 26.03.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 200 000,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 5 днів (прострочення) : 100 = 931,51 грн.

Відповідачем здійснено платіж 02.04.2018 року на суму 50000,00 грн., 03.04.2018 року на суму 50000,00 грн., 04.04.2018 року на суму 50000,00 грн. Отже пеня за період з 28.03.2018 - 01.04.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 150 000,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 5 днів (прострочення) : 100 = 698,63 грн.,

Таким чином, розмір пені за рахунком №02302 від 23.02.2018 року в загальному розмірі становить - 1908,12 грн.

143. Щодо розміру пені за рахунком №02602 від 26.02.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №02602 від 26.02.2018 року на суму 108420,00 грн. починається з 21.03.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено 15.03.2018 року платіж в розмірі 108420,00 грн.(а.с. 195 т.1).

Отже, пеня за рахунком №02602 від 26.02.2018 року не нараховується.

144. Щодо розміру пені за рахунком №01203 від 12.03.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01203 від 12.03.2018 року на суму 566553,00 грн. починається з 03.04.2018 року.

Починаючи з 03.04.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 25.04.2018 року на суму 150000,00 грн., який прострочений на 23 дня з 03.04.2018 - 25.04.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 566 553,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100 = 12 138,20 грн.

Відповідачем здійснено платіж 10.05.2018 року на суму 50000,00 грн., 11.05.2018 року на суму 50000,00 грн. Отже, пеня за період з 26.04.2018 - 09.05.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 416 553,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 14 днів (прострочення) : 100 = 5 432,31 грн.

Відповідачем здійснено платіж 14.05.2018 року на суму 100000,00 грн., 15.05.2018 року на суму 50000,00 грн., 16.05.2018 року на суму 100000,00 грн. Отже, пеня за період з 12.05.2018 - 13.05.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 316 553,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 2 днів (прострочення) : 100 = 589,74 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи на дату подання позову в даній справі відсутні докази сплати залишку заборгованості по рахунку №01203 від 12.03.2018 року в сумі 66553,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 договору поставки, у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.

Водночас, колегія суддів звертає увагу що в п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 66553,00 грн. припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в даному випадку 03.10.2018 року в силу приписів ч.6 ст.232 ГК України. Отже, пеня за період з 17.05.2018 - 12.07.2018 -17,00 (облікова ставка НБУ) - 66 553,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 57 днів (прострочення) : 100 = 3 533,69 грн., 13.07.2018 - 06.09.2018 - 17,50 (облікова ставка НБУ) - 66 553,00 (Сума боргу) x (2 x 17,50 : 365) x 56 днів (прострочення) : 100 = 3 573,80 грн., 07.09.2018 - 03.10.2018 - 18,00 (облікова ставка НБУ) - 66 553,00 (Сума боргу) x (2 x 18,00 : 365) x 27 днів (прострочення) : 100 = 1 772,32 грн., що разом становить 8 879,81 грн.

Отже, розмір пені за рахунком №01203 від 12.03.2018 року в загальному розмірі становить - 27040,06 грн.

145. Щодо розміру пені за рахунком №0204 від 02.04.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №0204 від 02.04.2018 року на суму 566553,00 грн. починається з 25.04.2018 року.

Разом з тим, сторонами не надано суду докази сплати відповідачем заборгованості 566553,00 грн. за рахунком №0204 від 02.04.2018 року на день подання позову у даній справі. Отже, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня за вказаною заборгованістю з 25.04.2018 - 12.07.2018 : 17,00 (облікова ставка НБУ) - 566 553,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 79 днів (прострочення) : 100 = 41 692,09 грн., 13.07.2018 - 06.09.2018 - 17,50 (облікова ставка НБУ) - 566 553,00 (Сума боргу) x (2 x 17,50 : 365) x 56 днів (прострочення) : 100 = 30 423,12 грн., 07.09.2018 - 25.10.2018 - 18,00 (облікова ставка НБУ) - 566 553,00 (Сума боргу) x (2 x 18,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100 = 27 380,81 грн., що разом становить 99 496,02 грн.

Отже, розмір пені за рахунком №0204 від 02.04.2018 року становить - 99 496,02 грн.

146. Щодо розміру пені за рахунком №0405 від 04.05.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №0405 від 04.05.2018 року на суму 401346,00 грн. починається з 30.05.2018 року.

Починаючи з 30.05.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 10.07.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 41 день з 30.05.2018 - 09.07.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 401 346,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 41 днів (прострочення) : 100 = 15 328,12 грн.

Відповідачем здійснено платіж 12.07.2018 року на суму 50000,00 грн., 13.07.2018 року на суму 50000,00 грн., Отже, пеня за період з 11.07.2018 - 11.07.2018 - 17,00 (облікова ставка НБУ) - 351 346,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 1 днів (прострочення) : 100 = 327,28 грн.

Відповідачем здійснено платіж 27.07.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 13 днів з 14.07.2018 - 26.07.2018 - 17,50 (облікова ставка НБУ) - 251 346,00 (Сума боргу) x (2 x 17,50 : 365) x 13 днів (прострочення) : 100 = 3 133,22 грн.

Відповідачем здійснено платіж 30.07.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 4 дні з 26.07.2018 - 29.07.2018 - 17,50 (облікова ставка НБУ) - 201 346,00 (Сума боргу) x (2 x 17,50 : 365) x 4 днів (прострочення) : 100 = 772,29 грн.

Відповідачем здійснено платіж 01.08.2018 року на суму 50000,00 грн. Отже, пеня за період з 31.07.2018 - 31.07.2018 - 17,50 (облікова ставка НБУ) - 151 346,00 (Сума боргу) x (2 x 17,50 : 365) x 1 днів (прострочення) : 100 = 145,13 грн.

Відповідачем здійснено платіж 04.09.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 33 дні з 02.08.2018 - 03.09.2018 - 17,50 (облікова ставка НБУ) - 101 346,00 (Сума боргу) x (2 x 17,50 : 365) x 33 днів (прострочення) : 100 = 3 206,98 грн.

Відповідачем здійснено платіж 04.10.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 29 днів з 05.09.2018 - 06.09.2018 - 17,50 (облікова ставка НБУ) - 51 346,00 (Сума боргу) x (2 x 17,50 : 365) x 2 днів (прострочення) : 100 = 98,47 грн. та з 07.09.2018 - 03.10.2018 - 18,00 (облікова ставка НБУ) - 51 346,00 (Сума боргу) x (2 x 18,00 : 365) x 27 днів (прострочення) : 100 = 1 367,35 грн., що разом становить 1 465,82 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи на дату подання позову в даній справі відсутні докази сплати залишку заборгованості по рахунку №0405 від 04.05.2018 року в сумі 1346,00 грн.

Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1346,00 грн. припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в даному випадку 30.11.2018 року в силу приписів ч.6 ст.232 ГК України. Отже, пеня за період з 05.10.2018 - 30.11.2018 - 18,00 (облікова ставка НБУ) - 1 346,00 (Сума боргу) x (2 x 18,00 : 365) x 57 днів (прострочення) : 100 = 75,67 грн.

Отже, розмір пені за рахунком №0405 від 04.05.2018 року в загальному розмірі становить - 24454,51 грн.

147. Щодо розміру пені за рахунком №01010 від 10.10.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01010 від 10.10.2018 року на суму 147712,50 грн. починається з 07.11.2018 року, оскільки як вбачається з наявних доказів в матеріалах справи вказаний рахунок надісланий відповідачу на електронну пошту - 16 жовтня 2018 року 10:34 (а.с.227 т.1). З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено 17.10.2018 року платіж в розмірі 147712,50 грн.(а.с. 228 т.1).

Отже, пеня за рахунком №01010 від 10.10.2018 року не нараховується.

148. Таким чином, враховуючи зазначені обставини, викладені норми закону та пункти договору, суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок пені за прострочення сплати відповідачем заборгованості за договором поставки №10/051-2017 від 10.05.2017 року, а саме по кожному рахунку на оплату з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, проплат відповідача із зарахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України та дійшов висновку, що сума пені становить - 176764,37 грн.

149. Щодо посилань відповідача про те, що до нарахувань позивачем пені необхідно застосувати до позовну давність в один рік згідно приписів ст.258 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

150. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

151. В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

152. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

153. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

154. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони у договорі поставки №10/051-2017 від 10.05.2017 року збільшили позовну давність до вимог про стягнення пені, а саме у п.9.6 договору встановили, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафів, пені), відшкодування збитків - становить 5 (п'ять) років.

155. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтезоіл» звернулось до суду з вказаним позовом в частині стягнення з відповідача пені в межах строку позовної давності, визначеного сторонами у договорі поставки №10/051-2017 від 10.05.2017 року, а тому посилання відповідача про застосування строків спеціальної позовної давності в один рік є безпідставним.

156. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 592010,96 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 176764,37 грн. відповідно до здійсненого в даній постанові розрахунку. В частині стягнення пені в сумі 415246,59 грн. слід відмовити.

157. Щодо позовних вимог про стягнення 576195,73 грн. - штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

158. Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

159. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

160. Пунктом 6.6 договору поставки №10/051-2017 від 10.05.2017 року передбачено, що по даному договору відповідальність за порушення грошового зобов'язання, щодо оплати товару за п.2 ч.625 ЦК України, встановлюється у розмірі 24% річних від простроченої суми невиконаного зобов'язання.

161. Отже, сплата 24% річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

162. На підставі вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в загальному розмірі 576195,73 грн.

163. Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок штрафу та встановлено наступне.

164. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату за поставлений товар, проте відповідачем не виконані належним чином умови договору поставки від 10.05.2017 року №10/05/1-2017 р., а саме: покупець прострочив оплату за поставлені партії товару за видатковими накладними №002102 від 02.10.2017 року; №00211 від 02.11.2017 року; №01711 від 17.11.2017 року; №00112 від 01.12.2017 року; №02012 від 20.12.2017 року; №01201 від 12.01.2018 року; №01801 від 18.01.2018 року; №00602 від 06.02.2018 року; №02302 від 23.02.2018 року; №02602 від 26.02.2018 року; №01203 від 12.03.2018 року; №00204 від 02.04.2018 року; №00405 від 04.05.2018 року; №01010 від 10.10.2018 року.

165. Щодо розміру штрафу за рахунком №2102 від 02.10.2017 року, колегія суддів зазначає наступне:

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №2102 від 02.10.2017 року на суму 399081,60 грн. починається з 25.10.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 69081,60 грн.(сума платежів від 13.10.2017 року в сумі 29081,60 грн. та від 23.10.2017 року в сумі 20000,00 грн., 24.10.2017 року в сумі 20000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 25.10.2017 становила 330000,00 грн.

Починаючи з 25.10.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 02.11.2017 року в сумі 150000,00 грн., який прострочений на 8 днів з 25/10/2017 до 01/11/2017 - 330 000,00 x 24 % x 8 : 365 : 100 = 1 735,89 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 03.11.2017 року в сумі 150000,00 грн. Таким чином заборгованість на 04.11.2017 року становила 30000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 07.11.2017 року в сумі 30000,00 грн., який прострочений на 3 дні з 04/11/2017 до 06/11/2017 - 30 000,00 x 24 % x 3 : 365 : 100 = 59,18 грн.

Отже, розмір штрафу за рахунком №2102 від 02.10.2017 року в загальному розмірі становить - 1795,07 грн..

166. Щодо розміру штрафу за рахунком №00211 від 02.11.2017 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №00211 від 02.11.2017 року на суму 487878,00 грн. починається з 24.11.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 93636,56 грн.(сума платежів від 14.11.2017 року в сумі 33636,56 грн., 16.11.2017 року в сумі 30000,00 грн., 21.11.2017 року в сумі 30000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 24.11.2017 року становила 394241,44 грн.

Починаючи з 24.11.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 27.11.2017 року в сумі 34241,44 грн., який прострочений на 3 дні з 24/11/2017 до 26/11/2017 - 394 241,44 x 24 % x 3 : 365 : 100 = 777,68 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 28.11.2017 року на суму 60000,00 грн., 29.11.2017 року на суму 50000,00 грн., 30.11.2017 року здійснено два платіжа на загальну суму 200000,00 грн. Таким чином заборгованість на 01.12.2017 року становила 50000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 08.12.2017 на суму 50000,00 грн., якій прострочений на 7 днів з 01/12/2017 до 07/12/2017 - 50 000,00 x 24 % x 7 : 365 : 100 = 230,14 грн.

Отже, розмір штрафу за рахунком №00211 від 02.11.2017 року в загальному розмірі становить - 1007,82 грн..

167. Щодо розміру штрафу за рахунком №01711 від 17.11.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок №01711 від 17.11.2017 року надісланий позивачем засобами електронного зв'язку на електронну адресу відповідача 24.11.2017 року(а.с. 128 т.1). Отже, враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01711 від 17.11.2017 року на суму 338315,40 грн. починається з 18.12.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 200315,40 грн. (сума платежів від 12.12.2017 року в сумі 50315,40 грн., 13.12.2017 року в сумі 50000,00 грн., 14.12.2017 року в сумі 50000,00 грн., 15.12.2017 року в суму 50000,00 грн.). Отже, враховуючи викладене заборгованість станом на 16.12.2017 року становила 138000,00 грн.

Починаючи з 16.12.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 18.12.2017 року в сумі 40000,00 грн., який прострочений на 2 дні з 16/12/2017 до 17/12/2017 - 138 000,00 x 24 % x 2 : 365 : 100 = 181,48 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 19.12.2017 року в сумі 48000,00 грн. Таким чином, заборгованість на 20.12.2017 року становила 50000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 05.01.2018 року в сумі 50000,00 грн., який прострочений на 16 днів з 20/12/2017 до 04/01/2018 - 50 000,00 x 24 % x 16 : 365 : 100 = 526,03 грн..

Отже, розмір штрафу за рахунком №01711 від 17.11.2017 року в загальному розмірі становить - 707,51 грн.

168. Щодо розміру штрафу за рахунком №00112 від 01.12.2017 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №00112 від 01.12.2017 року на суму 466368,00 грн. починається з 23.12.2017 року.

Починаючи з 23.12.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем 17.01.2018 року здійснено два платіжа на загальну суму 100000,00 грн., який прострочений на 25 днів з 23/12/2017 до 16/01/2018 - 466 368,00 x 24 % x 25 : 365 : 100 = 7 666,32 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 18.01.2018 року на суму 50000,00 грн., 19.01.2018 року на суму 50000,00 грн. Таким чином, заборгованість на 20.01.2018 року становила 266368,00 грн.

Відповідачем здійснено два платіжа 23.01.2018 року на загальну суму 166368,00 грн., які прострочені на 3 дні з 20/01/2018 до 22/01/2018 - 266 368,00 x 24 % x 3 : 365 : 100 = 525,44 грн.

Таким чином, заборгованість на 24.01.2018 року становила 100000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 25.01.2018 року на суму 50000,00 грн., 26.01.2018 року на суму 50000,00 грн., що в загальному становить 100000,00 грн. Отже, штраф за період з 24/01/2018 до 24/01/2018 - 100 000,00 x 24 % x 1 : 365 : 100 = 65,75 грн.

Отже, розмір штрафу за рахунком №00112 від 01.12.2017 року в загальному розмірі становить - 8257,51 грн.

169. Щодо розміру штрафу за рахунком №02012 від 20.12.2017 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №02012 від 20.12.2017 року на суму 405140,54 грн. починається з 13.01.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 300000,00 грн. (сума платежів від 09.01.2018 року в сумі 100000,00 грн., 10.01.2018 року в сумі 100000,00 грн., 11.01.2018 року в сумі 100000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 13.01.2018 року становила 105140,54 грн.

Починаючи з 13.01.2018 року відповідачем здійснено платіж спрямований на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 15.01.2018 року на суму 105140,54 грн., який прострочений на 2 дні з 13/01/2018 до 14/01/2018 - 105 140,54 x 24 % x 2 : 365 : 100 = 138,27 грн.

Отже, розмір штрафу за рахунком №02012 від 20.12.2017 року в загальному розмірі становить - 138,27 грн.

170. Щодо розміру штрафу за рахунком №01201 від 12.01.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01201 від 12.01.2018 року на суму 410978,30 грн. починається з 03.02.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 270000,00 грн. (сума платежів від 30.01.2018 року в сумі 100000,00 грн., 31.01.2018 року в сумі 50000,00 грн., 31.01.2018 року в сумі 20000,00 грн., 02.02.2018 року в сумі 100000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 03.02.2018 року становила 140978,30 грн.

Починаючи з 03.02.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 06.02.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 3 дні з 03/02/2018 до 05/02/2018 - 140 978,30 x 24 % x 3 : 365 : 100 = 278,09 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 08.02.2018 року на суму 30978,30 грн., 09.02.2018 року на суму 30000,00 грн. Отже, штраф за період з 07/02/2018 до 07/02/2018 - 90 978,30 x 24 % x 1 : 365 : 100 = 59,82 грн.

Таким чином, заборгованість станом на 10.02.2018 року становила 30000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 12.02.2018 року на суму 100000,00 грн., однак як встановлено судом сума заборгованості становила 30000,00 грн. Отже, прострочення заборгованості у розмірі 30000,00 грн. становило 2 дні - з 10/02/2018 до 11/02/2018 - 30 000,00 x 24 % x 2 : 365 : 100 = 39,45 грн.

Отже, розмір штрафу за рахунком №01201 від 12.01.2018 року в загальному розмірі становить - 377,36 грн.

171. Щодо розміру штрафу за рахунком №1801 від 18.01.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №1801 від 18.01.2018 року на суму 410978,30 грн. починається з 09.02.2018 року. Як встановлено судом, відповідачем при оплаті заборгованості за рахунком №01201 від 12.01.2018 року здійснено переплату на 70000,00 грн. Вказана сума врахована як оплата по рахунку №1801 від 18.01.2018 року, враховуючи наступне.

Таким чином, заборгованість станом на 09.02.2018 року становила 340978,30 грн.

Починаючи з 09.02.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 13.02.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 4 дні з 09/02/2018 до 12/02/2018 - 340 978,30 x 24 % x 4 : 365 : 100 = 896,82 грн.

Отже, заборгованість станом на 14.02.2018 року становила 290978,30 грн.

Відповідачем здійснено платіж 22.02.2018 року на суму 100000,00 грн., який прострочений на 8 днів з 14/02/2018 до 21/02/2018 - 290 978,30 x 24 % x 8 : 365 : 100 = 1 530,63 грн..

Таким чином, заборгованість станом на 23.02.2018 року становила 190978,30 грн.

Відповідачем 03.03.2018 року здійснено два платіжа на загальну суму 190978,30 грн., які прострочені на 8 днів з 23/02/2018 до 02/03/2018 - 190 978,30 x 24 % x 8 : 365 : 100 = 1 004,60 грн..

Отже, розмір штрафу за рахунком №1801 від 18.01.2018 року в загальному розмірі становить - 3432,05 грн.

172. Щодо розміру штрафу за рахунком №602 від 06.02.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №602 від 06.02.2018 року на суму 474318,00 грн. починається з 28.02.2018 року.

Починаючи з 28.02.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 07.03.2018 року на суму 40000,00 грн., який прострочений на 7 днів з 28/02/2018 до 06/03/2018 - 474 318,00 x 24 % x 7 : 365 : 100 = 2 183,16 грн..

Таким чином, заборгованість станом на 08.03.2018 року становила 434318,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 12.03.2018 року на суму 300000,00 грн., який прострочений на 4 дні з 08/03/2018 до 11/03/2018 - 434 318,00 x 24 % x 4 : 365 : 100 = 1 142,32 грн.

Отже, заборгованість станом на 13.03.2018 року становила 134318,00 грн.

Відповідачем 13.03.2018 року здійснено платіж на суму 134318,00 грн..

Враховуючи викладене, розмір штрафу за рахунком №602 від 06.02.2018 року в загальному розмірі становить - 3325,48 грн.

173. Щодо розміру штрафу за рахунком №02302 від 23.02.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №02302 від 23.02.2018 року на суму 551850,00 грн. починається з 20.03.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 253430,00 грн. (сума платежів від 13.03.2018 року в сумі 61850,00 грн., 15.03.2018 року в сумі 100000,00 грн., 15.03.2018 року в сумі 91580,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 20.03.2018 року становила 298420,00 грн.

Починаючи з 20.03.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 21.03.2018 року на суму 98420,00 грн., який прострочений на 1 день з 20/03/2018 до 20/03/2018 - 298 420,00 x 24 % x 1 : 365 : 100 = 196,22 грн.

Відповідачем здійснено платіж 27.03.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 5 днів з 22/03/2018 до 26/03/2018 - 200 000,00 x 24 % x 5 : 365 : 100 = 657,53 грн.

Відповідачем здійснено платіж 02.04.2018 року на суму 50000,00 грн., 03.04.2018 року на суму 50000,00 грн., 04.04.2018 року на суму 50000,00 грн. Отже штраф за період з 28/03/2018 до 01/04/2018 - 150 000,00 x 24 % x 5 : 365 : 100 = 493,15 грн.

Таким чином, розмір штрафу за рахунком №02302 від 23.02.2018 року в загальному розмірі становить - 1346,90 грн.

174. Щодо розміру штрафу за рахунком №02602 від 26.02.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №02602 від 26.02.2018 року на суму 108420,00 грн. починається з 21.03.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено 15.03.2018 року платіж в розмірі 108420,00 грн.(а.с. 195 т.1).

Отже, штраф за рахунком №02602 від 26.02.2018 року не нараховується.

175. Щодо розміру штрафу за рахунком №01203 від 12.03.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01203 від 12.03.2018 року на суму 566553,00 грн. починається з 03.04.2018 року.

Починаючи з 03.04.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 25.04.2018 року на суму 150000,00 грн., який прострочений на 23 дня з 03/04/2018 до 25/04/2018 - 566 553,00 x 24 % x 23 : 365 : 100 = 8 568,14 грн.

Відповідачем здійснено платіж 10.05.2018 року на суму 50000,00 грн., 11.05.2018 року на суму 50000,00 грн. Отже, штраф за період з 26/04/2018 до 09/05/2018 - 416 553,00 x 24 % x 14 : 365 : 100 = 3 834,57 грн.

Відповідачем здійснено платіж 14.05.2018 року на суму 100000,00 грн., 15.05.2018 року на суму 50000,00 грн., 16.05.2018 року на суму 100000,00 грн. Отже, штраф за період з 12/05/2018 до 13/05/2018 - 316 553,00 x 24 % x 2 : 365 : 100 = 416,29 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи на дату подання позову в даній справі відсутні докази сплати залишку заборгованості по рахунку №01203 від 12.03.2018 року в сумі 66553,00 грн.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, в даному випадку 24% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

У пункті 34 постанови від 30.07.2019 у справі № 905/306/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що нарахування підставі статті 625 Цивільного кодексу України входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання.

У своїй постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, нарахування штрафу згідно за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 66553,00 грн. враховуючи правові висновки Верховного Суду та приписи пункту 6.6 договору поставки №10/051-2017 від 10.05.2017 року та ч. 2 ст. 625 ЦК України починається з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову в даній справі, тобто в даному випадку - 19.02.2020 року (а.с. 235 т.1). Отже, штраф за період з 17/05/2018 до 31/12/2019 - 66 553,00 x 24 % x 594 : 365 : 100 = 25 993,96 грн. та з 01/01/2020 до 19/02/2020 - 66 553,00 x 24 % x 50 : 366 : 100 = 2 182,07 грн., що разом становить - 28176,03 грн..

Отже, розмір штрафу за рахунком №01203 від 12.03.2018 року в загальному розмірі становить - 40995,03 грн.

176. Щодо розміру штрафу за рахунком №0204 від 02.04.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №0204 від 02.04.2018 року на суму 566553,00 грн. починається з 25.04.2018 року.

Разом з тим, сторонами не надано суду докази сплати відповідачем заборгованості 566553,00 грн. за рахунком №0204 від 02.04.2018 року на день подання позову у даній справі. Отже, штраф за вказаною заборгованістю з 25/04/2018 до 31/12/2019 - 566 553,00 x 24 % x 616 : 365 : 100 = 229 477,25 грн. та з 01/01/2020 до 19/02/2020 - 566 553,00 x 24 % x 50 : 366 : 100 = 18 575,51 грн., що разом становить 248052,76 грн..

Отже, розмір штрафу за рахунком №0204 від 02.04.2018 року становить - 248052,76 грн.

177. Щодо розміру штрафу за рахунком №0405 від 04.05.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №0405 від 04.05.2018 року на суму 401346,00 грн. починається з 30.05.2018 року.

Починаючи з 30.05.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 10.07.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 41 день з 30/05/2018 до 09/07/2018 - 401 346,00 x 24 % x 41 : 365 : 100 = 10 819,85 грн.

Відповідачем здійснено платіж 12.07.2018 року на суму 50000,00 грн., 13.07.2018 року на суму 50000,00 грн., Отже, штраф за період з 11/07/2018 до 11/07/2018 - 351 346,00 x 24 % x 1 : 365 : 100 = 231,02 грн.

Відповідачем здійснено платіж 27.07.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 13 днів з 14/07/2018 до 26/07/2018 - 251 346,00 x 24 % x 13 : 365 : 100 = 2 148,49 грн.

Відповідачем здійснено платіж 30.07.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 4 дні з 26/07/2018 до 29/07/2018 - 201 346,00 x 24 % x 4 : 365 : 100 = 529,57 грн.

Відповідачем здійснено платіж 01.08.2018 року на суму 50000,00 грн. Отже, штраф за період з 31/07/2018 до 31/07/2018 - 151 346,00 x 24 % x 1 : 365 : 100 = 99,52 грн..

Відповідачем здійснено платіж 04.09.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 33 дні з 02/08/2018 до 03/09/2018 - 101 346,00 x 24 % x 33 : 365 : 100 = 2 199,07 грн.

Відповідачем здійснено платіж 04.10.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 29 днів з 05/09/2018 до 03/10/2018 - 51 346,00 x 24 % x 29 : 365 : 100 = 979,09 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи на дату подання позову в даній справі відсутні докази сплати залишку заборгованості по рахунку №0405 від 04.05.2018 року в сумі 1346,00 грн.

Таким чином, нарахування штрафу згідно за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1346,00 грн. враховуючи правові висновки Верховного Суду та приписи пункту 6.6 договору поставки №10/051-2017 від 10.05.2017 року та ч. 2 ст. 625 ЦК України починається з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову в даній справі, тобто в даному випадку - 19.02.2020 року. Отже, штраф за період з 05/10/2018 до 31/12/2019 - 1 346,00 x 24 % x 453 : 365 : 100 = 400,92 грн. та з 01/01/2020 до 19/02/2020 - 1 346,00 x 24 % x 50 : 366 : 100 = 44,13 грн., що разом становить - 445,05 грн.

Отже, розмір штрафу за рахунком №0405 від 04.05.2018 року в загальному розмірі становить - 17451,66 грн.

178. Щодо розміру штрафу за рахунком №01010 від 10.10.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01010 від 10.10.2018 року на суму 147712,50 грн. починається з 07.11.2018 року, оскільки як вбачається з наявних доказів в матеріалах справи вказаний рахунок надісланий відповідачу на електронну пошту - 16 жовтня 2018 року 10:34(а.с227 т.1). З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено 17.10.2018 року платіж в розмірі 147712,50 грн.(а.с. 228 т.1).

Отже, штраф за рахунком №01010 від 10.10.2018 року не нараховується.

179. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 № 340/385/17.

180. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем сума штрафу в розмірі 576195,73 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 326887,42 грн. відповідно до здійсненого в даній постанові розрахунку. В частині стягнення штрафу в сумі 249308,31 грн. слід відмовити.

181. Розглядаючи доводи позивача про стягнення з відповідача 191480,52 грн. інфляційних втрат, судова колегія апеляційного господарського суду, приймає до уваги наступне.

182. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

183. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

184. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

185. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

186. Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.

187. Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

188. Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

189. Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

190. З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

191. Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

192. Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

193. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

194. У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020 року у справі №905/21/19 роз'яснено, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

195. А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

196. У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

197. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

198. Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

199. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

200. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

201. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

202. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

203. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

204. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати на суму 191 480,52 грн. Дослідивши розрахунок інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

205. Так, щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №2102 від 02.10.2017 року, колегія суддів зазначає наступне:

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №2102 від 02.10.2017 року на суму 399081,60 грн. починається з 25.10.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 69081,60 грн.(сума платежів від 13.10.2017 року в сумі 29081,60 грн. та від 23.10.2017 року в сумі 20000,00 грн., 24.10.2017 року в сумі 20000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 25.10.2017 становила 330000,00 грн.

Починаючи з 25.10.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 02.11.2017 року в сумі 150000,00 грн., який прострочений на 8 днів з 25.10.2017 - 01.11.2017 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 330 000,00 x 1.00000000 - 330 000,00 = 0,00 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 03.11.2017 року в сумі 150000,00 грн. Таким чином заборгованість на 04.11.2017 року становила 30000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 07.11.2017 року в сумі 30000,00 грн., який прострочений на 3 дні з 04.11.2017 - 06.11.2017 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 30 000,00 x 1.00000000 - 30 000,00 = 0,00 грн..

Отже, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №2102 від 02.10.2017 року становлять - 0,00 грн..

206. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №00211 від 02.11.2017 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №00211 від 02.11.2017 року на суму 487878,00 грн. починається з 24.11.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 93636,56 грн.(сума платежів від 14.11.2017 року в сумі 33636,56 грн., 16.11.2017 року в сумі 30000,00 грн., 21.11.2017 року в сумі 30000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 24.11.2017 року становила 394241,44 грн.

Починаючи з 24.11.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 27.11.2017 року в сумі 34241,44 грн., який прострочений на 3 дні з 24.11.2017 - 26.11.2017 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 394 241,44 x 1.00000000 - 394 241,44 = 0,00 грн..

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 28.11.2017 року на суму 60000,00 грн., 29.11.2017 року на суму 50000,00 грн., 30.11.2017 року здійснено два платіжа на загальну суму 200000,00 грн. Таким чином заборгованість на 01.12.2017 року становила 50000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 08.12.2017 на суму 50000,00 грн., якій прострочений на 7 днів з 01.12.2017 - 07.12.2017 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 50 000,00 x 1.00000000 - 50 000,00 = 0,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №00211 від 02.11.2017 становлять - 0,00 грн.

207. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №01711 від 17.11.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок №01711 від 17.11.2017 року надісланий позивачем засобами електронного зв'язку на електронну адресу відповідача 24.11.2017 року(а.с. 128 т.1). Отже, враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01711 від 17.11.2017 року на суму 338315,40 грн. починається з 18.12.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 200315,40 грн. (сума платежів від 12.12.2017 року в сумі 50315,40 грн., 13.12.2017 року в сумі 50000,00 грн., 14.12.2017 року в сумі 50000,00 грн., 15.12.2017 року в суму 50000,00 грн.). Отже, враховуючи викладене заборгованість станом на 16.12.2017 року становила 138000,00 грн.

Починаючи з 16.12.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 18.12.2017 року в сумі 40000,00 грн., який прострочений на 2 дні з 16.12.2017 - 17.12.2017 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 138 000,00 x 1.00000000 - 138 000,00 = 0,00 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 19.12.2017 року в сумі 48000,00 грн. Таким чином, заборгованість на 20.12.2017 року становила 50000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 05.01.2018 року в сумі 50000,00 грн., який прострочений на 16 днів з 20.12.2017 - 04.01.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 50 000,00 x 1.00000000 - 50 000,00 = 0,00 грн..

Отже, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №01711 від 17.11.2017 року становлять - 0,00 грн.

208. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №00112 від 01.12.2017 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №00112 від 01.12.2017 року на суму 466368,00 грн. починається з 23.12.2017 року.

Починаючи з 23.12.2017 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем 17.01.2018 року здійснено два платіжа на загальну суму 100000,00 грн., який прострочений на 25 днів з 23.12.2017 - 16.01.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 466 368,00 x 1.01500000-466 368,00 = 6 995,52 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 18.01.2018 року на суму 50000,00 грн., 19.01.2018 року на суму 50000,00 грн. Таким чином, заборгованість з інфляційною складовою на 20.01.2018 року становила 273363,52 грн.

Відповідачем здійснено два платіжа 23.01.2018 року на загальну суму 166368,00 грн., які прострочені на 3 дні з 20.01.2018 - 22.01.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 273363,52 x 1.00000000 - 273363,52 = 0,00 грн. Таким чином, заборгованість на 24.01.2018 року становила 106995,52 грн.

Відповідачем здійснено платіж 25.01.2018 року на суму 50000,00 грн., 26.01.2018 року на суму 50000,00 грн., що в загальному становить 100000,00 грн. Отже, інфляційне збільшення за період 24.01.2018 - 24.01.2018 становить - 106995,52 x 1.00000000 - 106995,52 = 0,00 грн.

Отже, розмір інфляційних втрат за рахунком №00112 від 01.12.2017 року становить - 6 995,52 грн.

209. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №02012 від 20.12.2017 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №02012 від 20.12.2017 року на суму 405140,54 грн. починається з 13.01.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 300000,00 грн. (сума платежів від 09.01.2018 року в сумі 100000,00 грн., 10.01.2018 року в сумі 100000,00 грн., 11.01.2018 року в сумі 100000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 13.01.2018 року становила 105140,54 грн.

Починаючи з 13.01.2018 року відповідачем здійснено платіж спрямований на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 15.01.2018 року на суму 105140,54 грн., який прострочений на 2 дні з 13.01.2018 року - 14.01.2018 року та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 105 140,54 x 1.00000000 - 105 140,54 = 0,00 грн..

Отже, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №02012 від 20.12.2017 року становлять - 0,00 грн.

210. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №01201 від 12.01.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01201 від 12.01.2018 року на суму 410978,30 грн. починається з 03.02.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 270000,00 грн. (сума платежів від 30.01.2018 року в сумі 100000,00 грн., 31.01.2018 року в сумі 50000,00 грн., 31.01.2018 року в сумі 20000,00 грн., 02.02.2018 року в сумі 100000,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 03.02.2018 року становила 140978,30 грн.

Починаючи з 03.02.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 06.02.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 3 дні з 03.02.2018 - 05.02.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 140 978,30 x 1.00000000 - 140 978,30 = 0,00 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено платіж 08.02.2018 року на суму 30978,30 грн., 09.02.2018 року на суму 30000,00 грн. Отже, інфляційне збільшення за період 07.02.2018 - 07.02.2018 становить - 90 978,30 x 1.00000000 - 90 978,30 = 0,00 грн..

Таким чином, заборгованість станом на 10.02.2018 року становила 30000,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 12.02.2018 року на суму 100000,00 грн., однак як встановлено судом сума заборгованості становила 30000,00 грн. Отже, прострочення заборгованості у розмірі 30000,00 грн. становило 2 дні - 10.02.2018 - 11.02.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 30 000,00 x 1.00000000 - 30 000,00 = 0,00 грн..

Отже, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №01201 від 12.01.2018 року становлять - 0,00 грн.

211. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №1801 від 18.01.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №1801 від 18.01.2018 року на суму 410978,30 грн. починається з 09.02.2018 року. Як встановлено судом, відповідачем при оплаті заборгованості за рахунком №01201 від 12.01.2018 року здійснено переплату на 70000,00 грн. Вказана сума врахована як оплата по рахунку №1801 від 18.01.2018 року, враховуючи наступне.

Таким чином, заборгованість станом на 09.02.2018 року становила 340978,30 грн.

Починаючи з 09.02.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 13.02.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 4 дні з 09.02.2018 - 12.02.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 340 978,30 x 1.00000000 - 340 978,30 = 0,00 грн.

Отже, заборгованість станом на 14.02.2018 року становила 290978,30 грн.

Відповідачем здійснено платіж 22.02.2018 року на суму 100000,00 грн., який прострочений на 8 днів з 14.02.2018 - 21.02.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 290 978,30 x 1.00900000 - 290 978,30 = 2 618,80 грн.

Таким чином, заборгованість з інфляційною складовою станом на 23.02.2018 року становила 193597,10 грн.

Відповідачем 03.03.2018 року здійснено два платіжа на загальну суму 190978,30 грн., які прострочені на 8 днів з 23.02.2018 - 02.03.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 193 597,10 x 1.00000000 - 193 597,10 = 0,00 грн..

Таким чином, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №1801 від 18.01.2018 року становлять - 2 618,80 грн.

212. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №602 від 06.02.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №602 від 06.02.2018 року на суму 474318,00 грн. починається з 28.02.2018 року.

Починаючи з 28.02.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 07.03.2018 року на суму 40000,00 грн., який прострочений на 7 днів з 28.02.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 06.03.2018 - 474 318,00 x 1.00000000 - 474 318,00 = 0,00 грн.

Таким чином, заборгованість станом на 08.03.2018 року становила 434318,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 12.03.2018 року на суму 300000,00 грн., який прострочений на 4 дні з 08.03.2018 - 11.03.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 434 318,00 x 1.00000000 - 434 318,00 = 0,00 грн.

Отже, заборгованість станом на 13.03.2018 року становила 134318,00 грн.

Відповідачем 13.03.2018 року здійснено платіж на суму 134318,00 грн..

Враховуючи викладене, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №602 від 06.02.2018 року становлять - 0,00 грн..

213. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №02302 від 23.02.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №02302 від 23.02.2018 року на суму 551850,00 грн. починається з 20.03.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено платежі в розмірі 253430,00 грн. (сума платежів від 13.03.2018 року в сумі 61850,00 грн., 15.03.2018 року в сумі 100000,00 грн., 15.03.2018 року в сумі 91580,00 грн.). Таким чином, заборгованість станом на 20.03.2018 року становила 298420,00 грн.

Починаючи з 20.03.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 21.03.2018 року на суму 98420,00 грн., який прострочений на 1 день з 20.03.2018 - 20.03.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 298 420,00 x 1.00000000 - 298 420,00 = 0,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 27.03.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 5 днів з 22.03.2018 - 26.03.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 200 000,00 x 1.00000000 - 200 000,00 = 0,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 02.04.2018 року на суму 50000,00 грн., 03.04.2018 року на суму 50000,00 грн., 04.04.2018 року на суму 50000,00 грн. Отже, інфляційне збільшення за період з 28.03.2018 - 01.04.2018 становить - 150 000,00 x 1.00000000 - 150 000,00 = 0,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №02302 від 23.02.2018 року становлять - 0,00 грн.

214. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №02602 від 26.02.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №02602 від 26.02.2018 року на суму 108420,00 грн. починається з 21.03.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено 15.03.2018 року платіж в розмірі 108420,00 грн.(а.с. 195 т.1).

Отже, інфляційні втрати за рахунком №02602 від 26.02.2018 року не нараховуються.

215. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №01203 від 12.03.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01203 від 12.03.2018 року на суму 566553,00 грн. починається з 03.04.2018 року.

Починаючи з 03.04.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 25.04.2018 року на суму 150000,00 грн., який прострочений на 23 дня з 03.04.2018 - 25.04.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 566 553,00 x 1.00800000 - 566 553,00 = 4 532,42 грн.

Відповідачем здійснено платіж 10.05.2018 року на суму 50000,00 грн., 11.05.2018 року на суму 50000,00 грн. Отже, інфляційне збільшення з урахуванням заборгованості з інфляційною складовою за період з 26.04.2018 - 09.05.2018 становить 421 085,42 x 1.00000000 - 421 085,42 = 0,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 14.05.2018 року на суму 100000,00 грн., 15.05.2018 року на суму 50000,00 грн., 16.05.2018 року на суму 100000,00 грн. Отже, інфляційне збільшення з урахуванням заборгованості з інфляційною складовою за період з 12.05.2018 - 13.05.2018 - 321 085,42 x 1.00000000 - 321 085,42 = 0,00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи на дату подання позову в даній справі відсутні докази сплати залишку заборгованості з інфляційною складовою по рахунку №01203 від 12.03.2018 року в сумі 71085,42 грн.

Таким чином, інфляційне збільшення в силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України починається з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення, а саме за період з і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову в даній справі, тобто в даному випадку - 17.05.2018 - 19.02.2020 - 71 085,42 x (100,00 : 100) (99,30 : 100) (100,00 : 100) (101,90 : 100) (101,70 : 100) (101,40 : 100) (100,80 : 100) (101,00 : 100) (100,50 : 100) (100,90 : 100) (101,00 : 100) (100,70 : 100) (99,50 : 100) (99,40 : 100) (99,70 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (100,20 : 100) (99,70 : 100) =1.09336050 - 71 085,42 = 6 636,57 грн.

Отже, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №01203 від 12.03.2018 року становлять - 11168,99 грн.

216. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №0204 від 02.04.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №0204 від 02.04.2018 року на суму 566553,00 грн. починається з 25.04.2018 року.

Разом з тим, сторонами не надано суду докази сплати відповідачем заборгованості 566553,00 грн. за рахунком №0204 від 02.04.2018 року на день подання позову у даній справі. Отже, інфляційне збільшення в силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України починається з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову в даній справі, тобто в даному випадку - з 25.04.2018-19.02.2020 - 566 553,00 x (100,00 : 100) - 566553,00 = 0,00 грн. 566553,00 x (100,00 : 100) (99,30 : 100) (100,00 : 100) (101,90 : 100) (101,70 : 100) (101,40 : 100) (100,80 : 100) (101,00 : 100) (100,50 : 100) (100,90 : 100) (101,00 : 100) (100,70 : 100) (99,50 : 100) (99,40 : 100) (99,70 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (100,20 : 100) (99,70 : 100) = 1.09336050 - 566 553,00 = 52 893,67 грн.

Отже, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №0204 від 02.04.2018 року становлять - 52 893,67 грн.

217. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №0405 від 04.05.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №0405 від 04.05.2018 року на суму 401346,00 грн. починається з 30.05.2018 року.

Починаючи з 30.05.2018 року відповідачем здійснено ряд платежів спрямованих на погашення заборгованості, а саме: відповідачем здійснено платіж 10.07.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 41 день з 30.05.2018 - 09.07.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 401 346,00 x (100,00 : 100) = 1.00000000 - 401 346,00 = 0,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 12.07.2018 року на суму 50000,00 грн., 13.07.2018 року на суму 50000,00 грн., Отже, інфляційне збільшення за період з 11.07.2018 - 11.07.2018 - 351 346,00 x 1.00000000 - 351 346,00 становить - 0,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 27.07.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 13 днів з 14.07.2018 - 26.07.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 251 346,00 x 0.99300000 - 251 346,00 = -1 759,42 грн.

Відповідачем здійснено платіж 30.07.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 4 дні з 26.07.2018 - 29.07.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 199586,58 x 1.00000000 - 199586,58 = 0,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 01.08.2018 року на суму 50000,00 грн. Отже, пеня за період з 31.07.2018 - 31.07.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 149 586,85 x 1.00000000 - 149 586,85 = 0,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 04.09.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 33 дні з 02.08.2018 - 03.09.2018 та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 99 586,58 x (100,00 : 100) = 1.00000000 - 99 586,58 = 0,00 грн.

Відповідачем здійснено платіж 04.10.2018 року на суму 50000,00 грн., який прострочений на 29 днів з 05.09.2018 - 06.09.2018 - та інфляційне збільшення на вказаний період становить - 49 586,58 x (100,00 : 100) = 1.00000000 - 49 586,58 = 0,00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи на дату подання позову в даній справі відсутні докази сплати залишку заборгованості з урахуванням інфляційної складової по рахунку №0405 від 04.05.2018 року в сумі 413,42 грн.

Таким чином, інфляційне збільшення з урахуванням заборгованості з інфляційною складовою за період з 05.10.2018 - 19.02.2020 становить 413,42 x (101,70 : 100) (101,40 : 100) (100,80 : 100) (101,00 : 100) (100,50 : 100) (100,90 : 100) (101,00 : 100) (100,70 : 100) (99,50 : 100) (99,40 : 100) (99,70 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (100,20 : 100) (99,70 : 100) = 1.08053776 - 413,42 = 33,30 грн.

Отже, судом встановлено, що інфляційні втрати за рахунком №0405 від 04.05.2018 року становлять - 33,30 грн.

218. Щодо розміру інфляційних втрат за рахунком №01010 від 10.10.2018 року.

Враховуючи 15 банківських днів, з моменту отримання рахунку від постачальника, прострочення платежу за рахунком №01010 від 10.10.2018 року на суму 147712,50 грн. починається з 07.11.2018 року, оскільки як вбачається з наявних доказів в матеріалах справи вказаний рахунок надісланий відповідачу на електронну пошту - 16 жовтня 2018 року 10:34 (а.с227 т.1). З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в межах 15 банківських днів здійснено 17.10.2018 року платіж в розмірі 147712,50 грн.(а.с. 228 т.1).

Отже, інфляційні втрати за рахунком №01010 від 10.10.2018 року не нараховується.

219. Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі - 73710,28 грн. В частині стягнення з відповідача 117770,24 грн. інфляційних втрат, слід відмовити.

220. Щодо клопотання відповідача викладеного у відзиві, який поданий до суду першої інстанції, про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, оскільки останні є надмірно великими та неспіврозмірними, колегія суддів зазначає наступне.

221. Згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

222. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

223. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

224. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

225. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

226. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

227. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

228. Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.

229. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, судова колегія бере до уваги наступне.

230. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

231. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

232. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

233. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

234. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

235. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

236. Крім того, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

237. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

238. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

239. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

240. Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 з урахуванням обставин та доказів в даній справі.

241. Отже, як вбачається з матеріалів справи позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафних санкцій, які нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №910/9765/18.

242. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції будь-яких доказів існування (наявності) тих обставин, якими він обґрунтовував зазначене клопотання про зменшення штрафних санкцій.

243. Колегія суддів звертає увагу на те, що сума основного боргу за договором поставки № 10/05/1-2017, яка станом на момент звернення з позовом в даній справі становила 584452,00 грн. є більшою ніж загальний розмір встановлених судом апеляційної інстанції розміру штрафних санкцій, інфляційних втрат, а саме - 577 362, 07 грн., які нараховані за неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлене рідке паливо в період з лютого 2017 року по травень 2018 року, та жовтень 2018 року(п. 120 даної постанови). Окрім того, після відкриття провадження у справі відповідачем частково у 2020 році сплачено основний борг, який виник за період з лютого 2017 по травень, жовтень 2018 року(п.120 даної постанови).

Дані висновки, спростовують посилання відповідача на те, що розмір штрафних санкцій, інфляційних втрат є надмірно великими та неспіврозмірними, щодо суми основного боргу.

244. Таким чином, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, суд не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення розміру штрафних санкцій встановленого судом апеляційної інстанції.

245. За вказаних обставин у своїй сукупності, колегією суддів встановлено, що позов підлягає задоволенню судом частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" 95 541,20 грн. боргу, пені в розмірі 176 764,37 грн., штраф в розмірі 326 887,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 73 710,28 грн. В частині стягнення пені в сумі 415246,59 грн., штрафу в сумі 249308,31 грн., інфляційних втрат в сумі 117770,24 грн. слід відмовити з урахуванням обставин встановлених судом апеляційної інстанції.

246. Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

247. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

248. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

249. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

250. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

251. З аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

252. Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

253. У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

254. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги та на представлення інтересів від 23.01.2020 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Синтезоіл” та адвокатом Заборським Олександром Валентиновичем; розрахунком розміру винагороди, відповідно до якого останній становить 20 000,00 грн; актом № 1 приймання - передачі наданих послуг від 09.07.2020 р.; рахунком на оплату № 0907 від 09.07.2020 р.; виписка банку про сплату 20 000,00 грн згідно договору за надання правової допомоги.

255. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

256. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

257. Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

258. Відповідач в обґрунтування заперечення щодо розміру заявленого позивачем витрат на правову допомогу посилається на те, що сума гонорару є неспіврозмірною з об'ємом наданих послуг та є надмірною. Поряд з цим як передбачає договір про надання правової допомоги від 23.01.2020 р. 50% передплати вартості наданих послуг плануються клієнтом протягом трьох днів починаючи з 23.01.2020 р. чого не вбачається з письмових доказів.

260. Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

261. У свою чергу, сума судових витрат була визначена в позовній заяві (позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат), а тому відповідач скористався своїм правом та подав заяву щодо зменшення розміру таких витрат, яка зазначена у відзиві на позовну заяву, та яка прийнята судом до уваги.

262. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

263. Окрім того, у зазначеній постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду висловлено позицію, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

264. Беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача.

265. Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

266. Враховуючи викладене та рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог в даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на оплату професійної правничої допомоги, які здійснив позивач підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.у розмірі 6922,00 грн. (сума витрат позивача, безпосередньо пов'язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, до якої застосований коефіцієнт, обчислений пропорційно правомірно заявленим позовним вимогам).

267. Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

268. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

269. Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

270. Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

271. Таким чином, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 слід залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 в частині закриття провадження у справі №902/172/20 щодо стягнення основного боргу в сумі 488 910,80 грн., який сплачений після відкриття провадження у справі та в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 95 541,20 грн., залишити без змін. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 в частині стягнення пені в сумі 100 000,00 грн., штрафу (24%) в сумі 300 000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 57 782,07 грн. скасувати, в частині стягнення судових витрат змінити та прийняти в цій частині нове рішення.

272. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" в порядку ст. 129 ГПК України.

273. Витрати на судовий збір понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" в суді першої та апеляційної інстанції підлягають віднесенню на відповідача Приватне акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський" відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, розмір витрат по судовому збору за подання позовної заяви в суді першої інстанції, які підлягають віднесенню на відповідача становить 10 156,30 грн. (1944139,21 грн. розмір первісних позовних вимог - 100%, 672303,27 грн. розмір позовних вимог, які підлягають стягненню - х, 672303,27 грн. х 100% / 1944139,21 грн. = 34,61% розмір задоволених позовних вимог у відсотковому відношенні, 34,61% х 29 345,00 грн. розмір судового збору, який сплачений при поданні позовної заяви = 10 156,30 грн. розмір витрат по судовому збору, який підлягає стягненню з відповідача за результатами розгляду справи по суті). Розмір судових витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, який підлягає віднесенню на відповідача становить 6922,00 грн.(20000,00 грн. витрати позивача на правову допомоку х 34,61% розмір задоволених позовних вимог у відсотковому відношенні). Розмір витрат по судовому збору за подання апеляційної скарги, які підлягають віднесенню на відповідача становить 15 138, 18 грн. (901905,14 частина позовних вимог в задоволенні яких відмовлено судом першої інстанції і яку оскаржує позивач - 100%, 672 903,27 грн., розмір позовних вимог, які підлягають стягненню - х, 672 903,27 грн. х 100%/901905,14 = 74,6% розмір задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенню щодо частина позовних вимог в задоволенні яких відмовлено судом першої інстанції, 20292,87 грн. - судовий збір сплачений позивачем при поданні апелційної скарги - 100%, 74,6% - х, 20292,87 грн. х 74,6/100 = 15138,18 грн. розмір витрат по судовому збору за подання апеляційної скарги, який підлягає стягненню з відповідача за результатами розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 задовольнити частково.

3 Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 в частині закриття провадження у справі №902/172/20 щодо стягнення основного боргу в сумі 488 910,80 грн., який сплачений після відкриття провадження у справі та в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 95 541,20 грн., залишити без змін.

4. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 в частині стягнення пені в сумі 100 000,00 грн., штрафу (24%) в сумі 300 000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 57 782,07 грн. скасувати, в частині стягнення судових витрат змінити та прийняти в цій частині нове рішення.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 року у справі №902/172/20 в пунктах 1-4 викласти в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору в частині вимоги про стягнення 488 910,80 грн боргу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський " (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Бершадський р-н., Вінницький р-н., 24412, код ЄДРПОУ 04366719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49051, код ЄДРПОУ 41180388) 95 541,20 грн. боргу, пені в розмірі 176 764,37 грн., штраф в розмірі 326 887,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 73 710,28 грн., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 10 156,30 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6922,00 грн.

4. В решті позову відмовити.”

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський " (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Бершадський р-н., Вінницький р-н., 24412, код ЄДРПОУ 04366719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтезоіл" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49051, код ЄДРПОУ 41180388) - 15 138,18 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Вінницької області.

7. Справу №902/172/20 повернути Господарському суду Вінницької області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" лютого 2021 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.