вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" лютого 2021 р. Справа№ 911/1278/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Владимиренко С.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
представників сторін:
позивача: Каменський Д.Г.,
відповідача-1: Шевченко О.Б.,
відповідача-2: Макєєв Є.Ю.,
третьої особи: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"
на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 (повний текст складений 12.08.2020)
у справі № 911/1278/20 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт мобіл переробка плюс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр",
2. Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович,
про визнання права власності та зняття арешту,
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.07.2020 позов задоволено:
- визнано право власності Товариства обмеженою відповідальністю "Граніт мобіл переробка плюс" на екскаватор гусеничний Caterpillar 320 D, марка № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_10, держномер НОМЕР_2 та на екскаватор гусеничний Caterpillar 365 C, марка № НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_11, держномер НОМЕР_4 ;
- знято арешт, накладений приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем, з екскаватора гусеничного Caterpillar 320 D, марка № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_10, держномер НОМЕР_2 та з екскаватора гусеничного Caterpillar 365 C, марка № НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_11, держномер НОМЕР_4 ;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Граніт мобіл переробка плюс" 3.301,00 грн судового збору;
- стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, код 23697280) на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Граніт мобіл переробка плюс" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7/1, оф. 210, код 38866518) 3.301,00 грн судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Укргазбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 поновлено ПАТ АБ "Укргазбанк" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі №911/1278/20; зупинено виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі № 911/1278/20; розгляд справи призначено на 02.11.2020.
У судовому засіданні 02.11.2020 Північним апеляційним господарським судом у розгляді справи оголошено перерву до 23.11.2020.
Судове засідання, призначене на 23.11.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Євсікова О.О. у відпустці, пов'язаній із самоізоляцією через поширення епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 21.12.2020.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. (у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі №911/1278/20 до провадження у визначеному складі суду.
У судовому засіданні 21.12.2020 з урахуванням поданого позивачем клопотання від 21.12.2020 про відкладення розгляду справи (у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання) суд протокольно ухвалив відкласти розгляд справи на 20.01.2021.
У судовому засіданні 20.01.2021 суд протокольно ухвалив відкласти розгляд справи на 15.02.2021.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що:
- ПАТ АБ "Укргазбанк" мало бути залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не у якості співвідповідача;
- у позивача не виникло право власності на спірні екскаватори, оскільки таке право могло виникнути з моменту його державної реєстрації, однак, як вказує апелянт, доказів проведення державної реєстрації позивач не подав, у зв'язку із чим, на переконання відповідача, спірні екскаватори є власністю ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр";
- право власності на майно виникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту його передачі за договором купівлі-продажу, однак позивач не подав жодних документів та інформації про державну реєстрацію права власності на екскаватори, що вимагається чинним законодавством;
- в порушення ч. 1 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" та п. 6 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 06.01.2010 № 8, позивач не подав доказів проведення технічного огляду перед укладенням договору купівлі-продажу від 01.08.2016;
- посилання позивача на договір купівлі-продажу як на документ, який відповідно до Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 06.01.2010 № 8, підтверджує право власності, є безпідставним, оскільки вказаним порядком регулюється саме реєстрація та зняття з обліку транспортних засобів, а договір купівлі-продажу є одним із документів, які дають право на таку реєстрацію, після якої виникає право власності на транспортний засіб;
- доводи позивача стосовно того, що транспортні засоби зареєстровані за ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", враховуючи, що законом дозволена реєстрація таких засобів за місцем їх експлуатації за договором оренди, не підтверджені жодним доказом, а саме: позивач не надав жодного документу, який підтверджує факт того, що зазначена реєстрація була здійснена саме внаслідок укладеного договору оренди між ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" та позивачем;
- все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" перебувало під арештом з 2014 - 2015 років, що унеможливлювало будь-яке законне відчуження майна третім особам, та оскільки відповідні реєстраційні дії із дотриманням вимог Закону України "Про дорожній рух" позивач не провів, ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" залишається власником екскаваторів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.
У судовому засіданні 15.02.2021 представник відповідача-2 надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представник відповідача-1 надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представники третьої особи у судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 25.09.2019 постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорового Павла Володимировича в межах зведеного виконавчого провадження №60153847 про стягнення боргу з ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" накладений арешт, у тому числі на екскаватор гусеничний Caterpillar 365 C, 2005 р. в., ідентифікаційний № НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_12, д. н. з. НОМЕР_5 , та екскаватор гусеничний Caterpillar 320 D, 2005 р. в., ідентифікаційний № НОМЕР_1 , д. н. з. НОМЕР_6 .
30.09.2019 зазначене майно було описане та арештоване і 31.01.2020 на електронному майданчику ДП "Сетам" OpenMarket відбулися електронні торги вказаним вище майном. Наразі торги зупинені.
Посилаючись на те, що зазначені екскаватори належать на праві власності позивачу та передані ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" у користування на умовах оренди та оскільки приватний виконавець заперечення проти реалізації зазначених екваторів в рахунок боргу ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" до уваги не прийняв, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить визнати за ним право власності на екскаватори та зняти арешт, накладений приватним виконавцем Говоровим П.В.
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2016 ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" (продавець) та ТОВ "Граніт мобілпереробка плюс" (покупець) уклали договір купівлі-продажу технологічних транспортних засобів № ПК-01/08-16, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця технологічні транспортні засоби - гусеничні екскаватори, зазначені у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язався прийняти зазначені екскаватори і оплатити їх вартість відповідно до умов договору.
У п. 1.2 договору викладені характеристики екскаваторів та зазначено, що:
- Екскаватор-1: тип: екскаватор гусеничний; марка, модель: Caterpillar 320 D; рік випуску: 2005; ідентифікаційний № НОМЕР_1 ; двигун: № НОМЕР_13; державний номерний знак: НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_7 (п. 1.2.1 договору);
- Екскаватор-2: тип: екскаватор гусеничний; марка, модель: Caterpillar 365 C; рік випуску: 2005; ідентифікаційний № НОМЕР_3 ; двигун: № НОМЕР_8 ; державний номерний знак: НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_9 (п. 1.2.2 договору).
Відповідно до п. 3.5 договору право власності на екскаватор переходять від продавця до покупця після передачі екскаватора покупцю і його реєстрації в органах Держгірпромнагляду.
За змістом п. 4.1 договору загальна вартість екскаваторів всього становить 300.000,00 грн, в т.ч. ПДВ.
На підтвердження передачі екскаваторів на виконання умов договору №ПК-01/08-16 від 01.08.2016 31.08.2016 сторони склали та підписали видаткову накладну №ПК-000001 та цього ж дня сторони склали та підписали акт передачі технологічних транспортних засобів за договором купівлі-продажу від 01.08.2016 № ПК-01/08-16.
Згідно з вказаними документами продавець передав, а покупець прийняв у власність обумовлені договором купівлі-продажу від 01.08.2016 № ПК-01/08-16 технологічні транспортні засоби (екскаватори).
Платіжними дорученнями від 27.09.2016 № 812 на суму 100.000,00 грн, від 26.09.2016 № 793 на суму 100.000,00 грн та від 28.09.2016 № 813 на суму 100.000,00 грн підтверджується сплата позивачем на користь ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" купівельної ціни екскаваторів у розмірі, що відповідає умовам договору купівлі-продажу від 01.08.2016 № ПК-01/08-16.
01.09.2016 позивач та ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" уклали договір оренди вантажної техніки № ГМП-066/16, за яким позивач передав на користь відповідача-1 екскаватори: Caterpillar 320 D; рік випуску: 2005; ідентифікаційний № НОМЕР_1 ; двигун: № НОМЕР_13; державний номерний знак: НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_7 ; та Caterpillar 365 C; рік випуску: 2005; ідентифікаційний № НОМЕР_3 ; двигун: № НОМЕР_8 ; державний номерний знак: НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_9 у користування на умовах оренди.
На виконання умов зазначеного договору 01.09.2016 сторони склали та підписали акт приймання-передачі зазначеної у договорі оренди вантажної техніки.
Позивач стверджує, що оскільки він є власником екскаваторів, а використання їх ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" обумовлено лише фактом перебування цих екскаваторів у користуванні останнього на умовах оренди, накладення арешту на ці екскаватори та проведення торгів щодо їх реалізації в погашення заборгованості ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" перед ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" порушує його право власності на це майно, а тому звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить суд визнати за ним право власності на екскаватори та зняти з них арешт, що накладений приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем.
Заперечуючи проти позову, ПАТ "АБ "Укргазбанк" у відзиві на позовну заяву посилався на те, що у позивача не виникло право власності на спірні екскаватори, оскільки таке право могло виникнути з моменту їх державної реєстрації, яка проведена не була. Крім того ПАТ "АБ "Укргазбанк" посилався на те, що позивач та відповідач ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" є пов'язаними особами.
Приватний виконавець Говоров П.В. проти позову заперечував з тих мотивів, що все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" перебувало під арештом з 2014-2015 років, що унеможливлювало будь-яке законне відчуження майна третім особам та оскільки, відповідні реєстраційні дії із дотриманням вимог Закону України "Про дорожній рух" позивач не провів, ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" залишається власником екскаваторів.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, вирішуючи спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
З огляду на обставини цієї справи, враховуючи зміст ст. 129 Конституції України, ч. ч. 1-3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту заявником повинно бути доведено, зокрема, факт наявності права власності на майно, арешт на яке накладено в межах виконавчого провадження, боржником за яким є не власник відповідного майна.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 922/1110/18).
Частинами 1, 2 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до п. 3.5 договору купівлі-продажу технологічних транспортних засобів від 01.08.2016 № ПК-01/08-16 право власності на екскаватор переходить від продавця до покупця після передачі екскаватора покупцю і його реєстрації в органах Держгірпромнагляду.
Разом з тим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №1021-р функції Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки (Держгірпромнагляду), що припиняється, передано Державній службі з питань праці.
Колегія суддів критично сприймає висновок місцевого суду по те, що реалізація сторонами п. 3.5 договору фактично була нездійснена, оскільки орган, яким право власності позивача мало бути зареєстровано (за редакцією договору), на момент укладення договору купівлі-продажу вже такі функції не здійснював.
Адже на момент укладення договору купівлі-продажу чинними нормативними актами, в т. ч. Порядком відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8 (далі - Порядок № 8), був чітко визначений орган, що здійснює реєстрацію, перереєстрацію, тимчасову реєстрацію, взяття на облік та зняття з нього технологічного транспортного засобу - відповідний територіальний орган Держпраці (п. 3 Порядку № 8). Зазначення ж в договорі іншого органу аж ніяк не призводить до неможливості зареєструвати (перереєструвати) технологічний транспортний засіб в компетентному органі, до відання якого віднесені відповідні питання.
Однак, як вбачається із заперечень відповідача-2, він помилково певною мірою ототожнює державну і відомчу реєстрацію транспортного засобу.
Водночас відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" (у редакції, чинній станом на день укладання договору купівлі-продажу) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють, зокрема, великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
На виконання наведених приписів ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" Кабінет Міністрів України постановою від 06.01.2010 №8 затвердив Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів.
Відповідно до положень пунктів 1, 3, 6, 7, 11 Порядку № 8 цей Порядок визначає процедуру відомчої реєстрації (далі - реєстрація) та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.
Реєстрація, перереєстрація, тимчасова реєстрація, взяття на облік та зняття з нього технологічного транспортного засобу здійснюється територіальними органами Держпраці.
Юридичні і фізичні особи, іноземні фізичні і юридичні особи, особи без громадянства (що перебувають в Україні на законних підставах), які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи (далі - власники) зобов'язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України.
Технологічний транспортний засіб, що належить юридичній особі, реєструється за місцезнаходженням органу управління юридичної особи, а той, що належить фізичній особі, за місцем проживання або перебування фізичної особи. Допускається реєстрація технологічного транспортного засобу за місцем його експлуатації, у тому числі того, що перебуває у постійному користуванні або оренді юридичної чи фізичної особи.
Правомірність придбання або використання технологічного транспортного засобу, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, може бути підтверджена будь-якими з наведених документів, зокрема: договором купівлі-продажу, міни, дарування, лізингу, позички, застави, біржовою угодою, договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності; договором оренди майна із зазначенням у ньому домовленості між сторонами щодо реєстрації технологічного транспортного засобу за орендарем та доручення на право керування і використання цього транспортного засобу.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що останні визначають не відмінний від ст. 334 Цивільного кодексу України, момент виникнення у особи права власності на транспортний засіб, а лише обов'язок власника (тобто, особи яке вже набула майнові права на вказаний об'єкт) здійснити його реєстрацію. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/11266/17.
З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що непроведення позивачем відомчої реєстрації придбаного технологічного транспорту не може ставити під сумнів виникнення у нього права власності на придбані екскаватори Caterpillar 320 D; рік випуску: 2005; ідентифікаційний № НОМЕР_1 ; двигун № НОМЕР_13; державний номерний знак: НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_7 ; та Caterpillar 365 C; рік випуску: 2005; ідентифікаційний № НОМЕР_3 ; двигун: № НОМЕР_8 ; державний номерний знак: НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_9 , адже така відомча реєстрація проводиться особою, що є власником майна, тобто відомча реєстрація є похідною від права власності особи та не проведення такої реєстрації не може свідчити про не набуття права власності на майно.
Крім того колегія суддів враховує, що після передання за актом придбаних екскаваторів за договором купівлі-продажу позивачу ці екскаватори за договором оренди були передані у користування ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" та з огляду на зміст Порядку, про можливість проведення такої реєстрації і особою, у якої такий транспорт перебуває на умовах користування (п. 6 Порядку), а також беручи до уваги, що первинна реєстрація вже була проведена за ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", непроведення відомчої реєстрації придбаних екскаваторів за позивачем не може ставити під сумнів виникнення у позивача права власності на них.
При цьому доводи приватного виконавця Говорова П.В. про те, що все майно ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" протягом 2014-2015 років було обтяжене арештом та забороною відчуження належними та допустимими доказами не доведено.
Так запис про арешт всього майна, що містився в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вчинений 27.02.2015 на підставі постанови державного виконавця Відділу ДВС Васильківського МРУЮ від 08.10.2014, що, за твердженням приватного виконавця, опосередковано міг свідчити про перебування під арештом і рухомого майна, що належить боржнику станом на момент вчинення договору купівлі-продажу технологічних транспортних засобів № ПК-01/08-16 від 01.08.2016, не може бути взятий судом до уваги, адже з долученої до матеріалів справи постанови державного виконавця відділу ДВС Васильківського МРУЮ від 27.04.2016 вбачається, що виконавче провадження №38677569 було закінчено та припинено чинність арешту майна ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр», а ткож скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Тому на момент укладання 01.08.2016 між позивачем та ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» договору купівлі-продажу екскаваторів арешту відносно ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» у межах виконавчого провадження №38677569 не існувало.
Крім того, як вбачається із відомостей, які мстяться у Автоматизованій системі виконавчого провадження, станом на 2014, 2015, 2016 роки відносно ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» не існувало будь-яких виконавчих проваджень, у яких могли б бути накладені інші арешти, у зв'язку з чим можна дійти висновку, що на момент укладання 01.08.2016 договору купівлі-продажу екскаваторів ніяких заборон на відчуження майна відносно ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» не існувало.
Також матеріали даної справи не містять будь-яких доказів наявності станом 01.08.2016 заборон ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» відчужувати майно.
Відтак не відповідають дійсності доводи апелянта про те, на момент укладання 01.08.2016 договору купівлі-продажу екскаваторів на продаж цих екскаваторів була накладена заборона.
З огляду на встановлені судом обставини справи, надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що саме позивачу належить право власності на екскаватори Caterpillar 320 D; рік випуску: 2005; ідентифікаційний №: НОМЕР_1 ; двигун: № НОМЕР_13; державний номерний знак: НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_7 ; та Caterpillar 365 C; рік випуску: 2005; ідентифікаційний №: НОМЕР_3 ; двигун: № НОМЕР_8 ; державний номерний знак: НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_9 .
А тому накладення приватним виконавцем Говоровим П.В. на них арешту та здійснення їх реалізації за борговими зобов'язаннями ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" порушує право позивача на вільне володіння його майном та свідчить про невизнання відповідачем-2 та приватним виконавцем його права власності, що зумовлює висновки про відповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права у спосіб визнання за ним права власності на екскаватори та зняття з них арешту, накладеного постановою приватного виконавця Говорова П.В. від 25.09.2019, як спеціального способу захисту прав власника, що визначено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".
За встановлених обставин місцевий суд прийняв обґрунтоване рішення про визнання за позивачем права власності на екскаватор гусеничний Caterpillar 320 D, марка № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_10, держномер НОМЕР_2 та на екскаватор гусеничний Caterpillar 365 C, марка № НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_11, держномер НОМЕР_4 та зняття з них арешту, що накладений приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем.
При цьому послання апелянта на те, що ПАТ АБ "Укргазбанк" мало бути залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не у якості співвідповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки 25.09.2019 постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорового Павла Володимировича в межах зведеного виконавчого провадження № 60153847 про стягнення боргу з ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк", накладено арешт, в тому числі на екскаватор гусеничний Caterpillar 365 C, 2005 р. в., ідентифікаційний № НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_12, д. н. з. НОМЕР_5 та екскаватор гусеничний Caterpillar 320 D, 2005 р. в., ідентифікаційний № НОМЕР_1 , д. н. з. НОМЕР_6 .
Таким чином Публічним акціонерним товариством АБ "Укргазбанк" фактично не визнається (оспорюється) право власності на арештоване майно (кошти, які мають можуть були отримані від його продажу), арешт на спірне майно накладено на користь ПАТ АБ "Укргазбанк", а тому місцевий суд обґрунтовано та відповідно до ст.ст. 47, 48 ГПК України визначив ПАТ АБ "Укргазбанк" співвідповідачем за позовними вимогами про зняття арешту та визнання права власності на арештоване майно.
Крім того визначення учасника справи співвідповідачем, а не третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідно до положень ГПК України не є безумовною підставою для скасування рішення у справі.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі №911/1278/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі №911/1278/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2020 у справі № 911/1278/20.
4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1278/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 18.02.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.В. Владимиренко