вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2021 р. Справа № 911/1198/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2020 (повний текст підписано 18.08.2020)
у справі №911/1198/20 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства власників квартир "Троянда"
про стягнення 7811,73 грн.
за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився,
- відповідача повідомлений, але не з'явився,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі позивач/скаржник/АК «НАК «Нафтогаз Україна») звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства власників квартир "Троянда" надалі (відповідач/ТВК «Троянда») про стягнення 7 811,73 грн., з яких: 6 162,15 грн. пеня, 473,84 грн. 3% річних, 1 175,74 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.08.2020 у позові АК "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Троянда" відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що, згідно з укладеним між позивачем та відповідачем договором постачання природного газу, відповідач є виробником теплової енергії та надає послуги з опалення та постачання гарячої води. Протягом січня-березня 2016 року позивач здійснював поставки відповідачу природного газу, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу. Оплата за отриманий газ здійснювалася відповідачем з простроченням строку, передбаченого цим договором, у зв'язку з чим позивач і звернувся із даним позовом. Проте, 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії». Згідно зі статтею 7 вказаного Закону, якщо заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, була погашена до набрання чинності цим Законом, то неустойка, штраф, пеня, інфляційні нарахування не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Як зазначив місцевий господарський суд, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем була погашена до набрання чинності вказаним Законом, то заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідач пені, 3% річних та інфляційних не підлягають задоволенню.
Не погодившись із зазначеним рішенням, АТ "НАК"Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду. В обґрунтування підстав апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що місцевим господарським судом не перевірено, чи є відповідач теплопостачальною організацією, а відтак, чи розповсюджуються на дані правовідносини положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії». Крім того, як заявляє апелянт, дія вказаного Закону поширюється на підприємства, що включені до реєстру, який веде орган центральної влади, що забезпечує формування та реалізує державну політик у сфері житлово-комунальних послуг, проте, місцевий господарський суд не перевірив чи перебуває відповідач у даному реєстрі.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 заяву про самовідвід судді Майданевича Анатолія Григоровича від розгляду справи №911/1198/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2020 задоволено. Матеріали справи №911/1198/20 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 №09.1-07/402/20 відповідно до підпунктів 2.3.49, 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1198/20.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2020 у справі №911/1198/20 залишено без руху; запропоновано Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення з відповідним обґрунтуванням та за наявності доказами, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
09.10.2020 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та платіжним дорученням №0000010296 від 02.10.2020 про сплату судового збору у розмірі 3153,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 10 статті 270 ГПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглядати такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Згідно зі статтею 268 ГПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 розгляд справи №911/1198/20 призначено на 20.01.2021; запропоновано Товариству власників квартир "Троянда" надати суду для огляду та долучення до матеріалів справи належним чином завірені докази того, що Товариство власників квартир "Троянда" є теплопостачальною та/або теплогенеруючою організацією, належним чином завірену ліцензію на виробництво теплової енергії, тощо; вказані документи необхідно було подати до суду до 11.01.2021.
В судове засідання 20.01.2021 представники сторін не з'явились. Запропоновані судом документи до суду апеляційної інстанції Товариством власників квартир "Троянда" не надані.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 відкладено розгляд даної справи на 08.02.2021; знову запропоновано відповідачу надати суду для огляду та долучення до матеріалів справи належним чином завірені докази того, що Товариство власників квартир "Троянда" є теплопостачальною та/або теплогенеруючою організацією, належним чином завірену ліцензію на виробництво теплової енергії, тощо.
08.02.2021 від відповідача надійшов лист з поясненнями щодо витребуваних документів та статут відповідача.
У судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а тому, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
25.12.2015 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №1381/16-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до умов якого:
- постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору);
- газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору);
- постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 36,0 тис. куб.м. (тридцять шість тисяч куб.м.) у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): січень 13,0 тис. куб.м., лютий 12,0 тис. куб.м., березень 11,0 тис. куб.м., І кв. 36,0 тис. куб.м. (п. 2.1 договору);
- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4 договору);
- не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представниками та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.5 договору);
- ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднанні до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн., крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою -20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 806,15 грн., крім того ПДВ - 20%- 361,23 грн., всього з ПДВ - 2 167,38 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн. 38 коп.) (п. 5.2 договору);
- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору);
- у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 10.3);
- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12 договору).
31.12.2015 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 25.12.2015 №1381/16-ТЕ-17, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни в пункт п.5.2 умов договору: "Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн., крім того податок на додану вартість -20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрангаз" - 197,5 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 237,00 грн. (двісті тридцять сім гривень 00 коп.). До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 968,24 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2 361,89 грн. (дві тисячі триста шістдесят одна грн. 89 коп.)".
29.01.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТВК "Троянда" укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу.
Спір у даній справі виник через несвоєчасне здійснення розрахунків відповідачем з позивачем за отриманий у січні-березні 2016 року газ на загальну суму 70 249,63 грн., отримання якого підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2016 на суму 32 442,89 грн., від 29.02.2016 на суму 20 409,07 грн., від 31.03.2016 на суму 17 397,67 грн.
При цьому, згідно з довідкою по підприємству, а також з банківської виписки вбачається, що відповідач остаточні розрахунки за зобов'язаннями за січень 2016 року здійснив 23.05.2016, за лютий 2016 року - 20.07.2016, за березень 2016 року - 30.09.2016.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За статтею статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII (далі - Закон №1730-VIII), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно зі статтею 1 Закону №1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до статті 2 Закону №1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 статті 5 Закону №1730-VIII визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону №1730-VIII на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.
Частина 3 статті 7 Закону №1730-VIII передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №905/403/17, від 23.05.2018 у справі №908/2114/16, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17.
Частина 3 статті 7 Закону №1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №922/3212/19).
Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак, не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств , що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону.
Верховний Суд у своїй постанові від 27.05.2020 у справі №910/17428/18 зазначив, що частиною 3 статті 7 Закону №1730-VIII законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що оплата за поставлений природний газ відповідачем здійснювалась у травні, липні та вересні 2016 року, тобто до 30.11.2016 (дата набрання чинності Законом №1730-VIII) неустойка (штраф, пеня) та проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, при цьому, без включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у позові.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про те, що дія Закону №1730-VIII не розповсюджується на відповідача з тих підстав, що останній не містить ліцензії на виробництво теплової енергії, з огляду на таке.
Відповідно до статі 8 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та статті 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Цією ж статтею визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору, а постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Враховуючи вищевикладене, якщо виробник виробляє та використовує теплову енергію для власних цілей, то отримувати ліцензію не потрібно.
Згідно з п. 1 розділу 1 статуту відповідача, товариство власників квартир створюється з метою ефективного використання приватизованих квартир та управління ними, а також надання послуг, збереження житлового будинку і виконання санітарно-гігієнічних вимог при утриманні прибудинкової території.
Пунктом 7 розділу 2 статуту відповідача встановлено, що товариство власників квартир організовує утримання будинку, забезпечення його опаленням, газом, водою, електроенергією а також участь усіх власників квартир у роботах та витратах, пов'язаних із утриманням будинку і прибудинкової території, проводить роботу серед членів товариства та інших мешканців щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів і збереження будинку.
Закон №1730-VIII не містить жодних обмежень його застосування щодо виробників, які виробляють та використовують теплову енергію для власних цілей, що й має місце у ситуації відповідача.
Доказів того, що відповідач здійснює продаж теплової енергії на підставі договорів купівлі-продажу теплової енергії, укладених із споживачами, а відтак, потребує ліцензування його діяльності, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
В силу ч. 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі №911/1355/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта .
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2020 у справі №911/1198/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2020 у справі №911/1198/20 залишити без змін.
Справу повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.
Повний текст постанови складений 18.02.2021.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак