ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
17 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3013/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Саламахи Ірини Вікторівни
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2020 (суддя Волков Р.В., м. Одеса, повний текст складено 24.01.2020)
у справі № 916/3013/19
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Саламахи Ірини Вікторівни
про виселення,
01.02.2021 Фізична особа-підприємець Саламаха Ірина Вікторівна звернулась безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2020 у справі № 916/3013/1, яка надійшла до Південно-західного апеляційного господарського суду 03.02.2021.
Одночасно скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи № 916/3013/19 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 08.02.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Саламахи Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2020 у справі № 916/3013/19 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи № 916/3013/19 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
12.02.2021 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ознайомившись з одержаними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до частини статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення Господарського суду Одеської області прийнято 15.01.2020, повний текст рішення складено 24.01.2020.
Отже, кінцевий строк для подання апеляційної скарги на вищезгадане рішення суду закінчився 13.02.2020, у той час як скаржник звернувся зі скаргою 01.02.2021, згідно з відбитком поштового штемпелю на конверті, в якому надійшла скарга, отже, апелянт пропустив строк звернення з апеляційною скаргою на вказане рішення суду майже на рік.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи, і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як на причину пропуску строку апеляційного оскарження скаржник послався на те, що про наявність спору у даній справі апелянт дізнався лише у січні 2021 року з сайту судової влади, а з повним текстом рішення та в цілому з матеріалам справи адвокат апелянта ознайомився лише 12.01.2021. Також скаржник вказав, що з матеріалів справи вбачається, що судом надсилались листи на адресу апелянта, однак вони повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній».
Розглядаючи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення та оцінюючи поважність вказаних ним причин пропуску такого строку, судова колегія виходить з наступного.
В апеляційній скарзі відповідач підтвердив, що адреса апелянта (65104, м. Одеса, вул. Ак.Глушка, 16, кв.81) відповідає вказаній адресі у документах, що містяться в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на цю адресу Господарським судом Одеської області надсилались: ухвала про відкриття провадження у справі від 11.10.2019, ухвали про виклик від 11.11.2019 та 25.11.2019 та рішення суду від 15.01.2020, однак всі процесуальні документи повернулись із відміткою пошти «адресат відсутній».
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, господарський суд першої інстанції тричі призначав судові засідання, повідомляючи про це відповідача за належною адресою відповідно до вимог ГПК України. Відтак, та обставина, що Фізична особа-підприємець Саламаха Ірина Вікторівна не отримувала вказані процесуальні документи, не може визнаватись поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене у даній справі.
Також згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 вище означеного Закону за подання до господарського суду позову немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року для працездатних осіб у розмірі 1921 грн.
За подання апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, за подання апеляційної скарги судовий збір підлягає сплаті у сумі 2881,5 грн. (150 % від 1921 грн.), проте скаржник не надав доказів сплати судового збору.
Крім того, пунктом 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Статтею 259 ГПК України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ч. 1 ст. 41 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, до матеріалів апеляційної скарги скаржником не додано належних та допустимих в розумінні ст. 77 ГПК України доказів надсилання копії скарги позивачу у справі - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Частинами 3, 4 ст. 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Саламахи Ірини Вікторівни (неповажність зазначених у скарзі причин пропуску строку на подання скарги, не надання доказів сплати судового збору та надсилання копії скарги позивачу), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Саламахи Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2020 у справі №916/3013/19 залишити без руху.
2. Встановити Фізичній особі-підприємцю Саламахі Ірині Вікторівні строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Саламахі Ірині Вікторівні, що якщо не будуть усунуті недоліки у встановлений судом строк, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран