Провадження № 2-а/760/247/21
В справі № 760/18428/20
15 лютого 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Шпори М.М.,розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, Інспектора Управліня патрульної поліції в м. Києві Багдасаряна Ширака Оганесовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2957068 від 10 серпня 2020 року.
Посилається в позові на те, що 10 серпня 2020 року о 14 год. 50 хв., керуючи автомобілем LAND ROVER RANGE ROVER, державний знак НОМЕР_1 по вулиці Антоновича, вона здійснила зупинку біля будинку №47 на місці, визначеному для паркування.
В цей час до неї підійшов відповідач - Інспектор Управліня патрульної поліції в м. Києві Багдасарян Ш.О. і повідомив, що вона порушила п. 8.4. Е Правил дорожнього руху: таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
На його думку, вона порушила дію знаку 5.39 зона стоянки з додатковою табличкою 7.17 інваліди.
Постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2957068 від 10 серпня 2020 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700, 00 гр. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Зазначає, що постанова не відображає факт наявності горизонтальної розмітки із зображенням знаку «місця для людей з інвалідністю», а сам знак 5.39 знаходився на відстані десь - ширину 4-5 авто.
Тобто, до знаку була відстань приблизно 10-12 метрів.
Вона одразу не побачила знак 5.39, тому що вільне місце для паркування було досить далеко від цього знаку.
Після повідомлення відповідача про порушення нею ПДР одразу погодилася від'їхати, щоб не створювати конфліктну ситуацію.
Проте інспектор вчинив агресивні і не співмірні дії по відношенню ситуації, підвищив голос і не проявив жодної поваги до учасника дорожнього руху і до жінки, зокрема.
Вважає, що мало місце упереджене ставлення донеї, як до жінки-водія.
Інспектор вчинив конфлікт в присутності малолітньої дитини, не здійснював фото та/або відеофіксацію порушення ПДР.
Враховуючі вищевикладене, вважає, що постанова серії ЕАМ № 2957068 від 10 серпня 2020 року про адміністративне правопорушення винесена з порушеннями чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, а тому просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст.ст. 162, 165 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а третій особі - для надання письмових пояснень.
З матеріалів справи вбачаєтья, що відповідачі та представник третьої особи отримали копію зазначеної ухвали 28 вересня 2020 року.
Відповідно до ст.ст. 162, 165 КАС України, відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а третій особі для надання пояснень щодо позовної заяви.
Станом на день ухвалення рішення, відповідачі своїм правом не скористались, відзив на позовну заяву суду не надали.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
09 вересня 2020 року та 09 жовтня 2020 року до суду надійшли відзив та пояснення від представника третьої особи.
В зв'язку з тим, що довіреність на ім'я Шуміленка С.М. підписана начальником Департаменту патрульної поліції, суд приймає дані пояснення в якості пояснень від представника третьої особи.
Представник третьої особи проти задоволення позову заперечує.
Посилається на те, що 10 серпня 2020 року о 14 год. 53 хв. позивач керуючи транспортним засобом Land Rover Range Rover, номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Антоновича, 47, здійснив зупинку в зоні дії знаку 5.39 «Зона стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Особи з інвалідністю» та порушення П.8.4.Є ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим на неї було накладено стягнення у розмірі 1 700, 00 гр.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Згідно з п.п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідачем - Інспектором Управліня патрульної поліції в м. Києві Багдасаряном Ш.О. згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» було зафіксовано правопорушення позивача шляхом фотофіксацїї технічним засобом, шо має функцію фотозйомки.
На знімку видно номерний знак транспортного засобу позивача, наявність відповідного знаку, визначеного ПДР - 5.39 з табличкою 7.17, а також дорожній знак 5 - «Кінець зони стоянки».
Таким чином доведено, що транспортний засіб знаходиться саме на місці, що призначено для стоянки водіїв з інвалідністю або водіїв, які перевозять осіб з інвалідністю.
Виходячи з цього, просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 10 серпня 2020 року відповідачем Інспектором Управліня патрульної поліції в м. Києві Багдасаряном Ш.О. винесено постанову серії ЕАМ № 2957068 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, а саме: здійснення зупинки на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.39 з додатковою табличкою до нього 7.17, чим порушив п. 8.4 е ПДР.
Диспозиція частини 5 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
З наданих до пояснень третьої особи знімків вбачається, що позивач у порушення п. 8.4.е ПДР дійсно здійснила зупинку на відрізку від знаку 5.39. до знаку 5.40.
Вказана зона позначена табличкою 7.17, тобто на цьому відрізку дозволена паркова лише осіб з інвалідністю.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст.251 КУпАП.
Обов'язок же доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, КАС України визначені принципи адміністративного судочинства, зокрема змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача щодо неправомірності винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п.16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС.
Тобто, позивач, як водій, який має посвідчення водія відповідної категорії, відповідно до п.п.1.3, 1.4, 1.5 Правил учасники дорожнього руху, зобов'язаний знати та виконувати ці Правила.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ст. 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП посадовими особами національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу.
Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
За змістом ч. 1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1)чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2)чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4)чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП та Інструкцією передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів , показаннями свідків.
Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивач суду не надав.
В той же час наявні в матеріалах справи докази підтверджують вину позивача щодо вчиненого ним правопорушення.
Виходячи з цих обставин та викладеного вище, суд вважає правомірними дії відповідачів, а постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності законною.
Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 3, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, Інспектора Управліня патрульної поліції в м. Києві Багдасаряна Ширака Оганесовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.А.Шереметьєва