Справа № 559/137/21
Провадження № 3/559/150/2021
16 лютого 2021 року місто Дубно Рівненська область
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В. за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Семенюка С.М. розглянувши матеріали, які надійшли від УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , жит. АДРЕСА_1 , т.в.о. директора департаменту експлуатаційного утримання автомобільних доріг у Рівненській області ТОВ «СпецКомплектПостач», за ст.140 ч.4 КУпАП, роз'яснивши ст.. 268 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 19.11.2020 о 12 год. 59 хв. на а/д М-06 «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» 235 км. + 400 м., будучи посадовою особою, ОСОБА_1 порушив норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільної дороги М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече», а сааме: стан покриття проїзної частини А/д М-19 не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97, глибина окремих осідань та вибоїн, перевищує 18 см, що супутньо спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди та транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Чим порушив п.3 ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух», п. 11 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони» затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 №198 та п.1.5 ПДР..
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 140 ч. 4 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.21).
У судовому засіданні захисник адвокат Семенюк С.М. пояснив, що ОСОБА_2 вину не визнає, оскільки, не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки він не суб'єктом правопорушення, оскільки на посаду т.в.о. директора департаменту експлуатаційного утримання автомобільних доріг у Рівненській області ТОВ «СпецКомплектПостач» призначений лише з 04.01.2021. Окрім того, відповідно до договору субпідряду №5-20 РСТ від 16.10.2020 роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення на М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблеч» зобов'язане проводити ПАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56». В решті наддав пояснення згідно поданого письмового клопотання (а.с.22-26).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторони захисту, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Як слідує зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт другий статті 6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Вирішуючи справу, суддя виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Крім того, при ухваленні рішення суд враховує, що у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 ст. 140 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
В той же час ч. 4 ст. 140 КУпАП передбачено відповідальність за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
При складені протоколу працівником поліції не вірно визначено суб'єкта правопорушення, яке інкримінується для ОСОБА_1 , зокрема, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №289106 від 18.01.2021, правопорушення вчинено 19.11.2020 ОСОБА_1 як посадовою особою зокрема т.в.о. директора департаменту експлуатаційного утримання автомобільних доріг у Рівненській області ТОВ «СпецКомплектПостач», однак він призначений на дану посаду лише з 04.01.2021.
Тобто в протоколі про адміністративне правопорушення невірно визначений суб'єкт правопорушення, що є обов'язковою складовою складу правопорушення, передбаченого ст. 140 ч. 4 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ.
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві.
Крім того, порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №289106 від 18.01.2020, є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст. 254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Таким чином, оцінюючи вказаний доказ відповідно ст. 252 КУпАП, суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №288470 від 30 жовтня 2020 року складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його, як доказу, недопустимим.
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням практики ЄСПЛ, відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд при відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт вчинення останім правопорушення, передбаченого ст. 140 ч. 4 КУпАП.
Суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію адміністративного правопорушення, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також замінювати суб'єкта правопорушення. Також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП, оцінивши обставини справи та надані докази, суддя вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 ч. 4 КУпАП, належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на його користь.
У зв'язку з цим, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.140 ч. 4 КУпАП, і на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , за ст. 140 ч. 4 КУпАП, на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд.
Суддя Р.В.Ралець