справа № 515/1668/20
Іменем України
10 лютого 2021 року м.Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Національного природного парку «Тузлівські лимани», про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії № 000456 від 21 листопада 2020 року, ОСОБА_1 21 листопада 2020 року о 10 год. 40 хв., спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 порушив правила полювання, а саме здійснював полювання в межах НПП «Тузлівські лимани» в межах прибережної захисної смуги лиману Джантшейський, що є порушенням режиму охорони та території парку. Полювання здійснювали в межах об'єкту природно-заповідного фонду поза межами мисливських угідь Татарбунарського ТМР. Знаходився на території парку з розчохленою зброєю та зарядженою, що є порушенням ст. ст. 12, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 7, 21, 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 4.2.4 Положення про НПП «Тузлівські лимани», ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 85 КУпАП.
До суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та повернення вилученої у нього мисливської рушниці «ТОЗ-34», серія НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 , шкіряний чохол для рушниці, як безпідставно вилучену, посилаючись на те, що він не порушував правила полювання, оскільки межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а саме межі НПП «Тузлівські лимани» не встановлені в натурі відповідно до вимог законодавства та не закріплені межовими знаками.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надавав, у зв'язку з чим суд, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, клопотання про закриття провадження по справі, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя вважає що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження, і він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 85 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, а справа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом.
Водночас, згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів, має містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суть адміністративного правопорушення, зазначена в протоколі, повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення. При цьому, суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 85 КУпАП.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП є суспільні відносини у сфері використання об'єктів тваринного світу (Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про мисливське господарство та полювання» тощо).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, виражається зокрема у формі повторного порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.
Національні природні парки створюються указами Президента України. Указ вказує, на якій площі створюється НПП чи на яку площу його територія розширюється. Ділянки, які входять до території НПП, повинні пройти погодження відповідно до процедури розробки проекту землеустрою щодо організації НПП. Указ окремо містить доручення Кабінету Міністрів України належним чином оформити право користування земельними ділянками та розробити відповідну проектну документацію.
Так, Указом Президента України № 1/2010 від 01 січня 2010 року на території Татарбунарського району Одеської області створено національний природний парк «Тузловські лимани».
Відповідно до п. 1.9. Положення Про національний природний парк «Тузловські лимани», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 31 серпня 2020 року № 109 (далі Положення) межі Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення національного природного парку «Тузловські лимани».
Відповідно до 1.10. Положення на території Парку у визначених місцях встановлюються необхідні державні інформаційні та охоронні знаки затвердженого зразка, зокрема межові знаки.
Судом встановлено, та підтверджується листом № 81-04/1531 від 28 грудня 2020 року, виданим Державним підприємством «Центр Державного земельного кадастру», Одеською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» робота по встановленню меж національного природного парку «Тузловські лимани» не виконувалися.
Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів встановлення меж території НПП «Тузловські лимани» в натурі, суд звертає увагу на те, що в даному випадку наявне лише оголошення певної території природно-заповідного фонду, а визначення меж земельної ділянки має здійснюватися відповідно до вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» полювання - це дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.
Порушення, передбачені ч. 2 ст. 85 КУпАП, тягнуть за собою утворення складу адмінправопорушення, що має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності. У склад цього правопорушення належить також включати порушення інших заборон щодо здійснення полювання, в тому числі тих, що наведені у статті 20 Закону «Про мисливське господарство та полювання», зокрема забороняється: полювання в заборонених для цього місцях, а саме на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них.
Всі вищезазначені дії кваліфікуються як незаконне полювання.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 85 КУпАП, відповідальність настає за повторне порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин.
Положеннями ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суддя звертає увагу на те, що згідно з ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Виходячи із аналізу вказаних норм, а також положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення мають містити відомості, щодо вчинення особою дій, передбачених ч. 2 ст. 85 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи, 21 листопада 2020 року о 10 год. 40 хв. в межах НПП «Тузлівські лимани», в межах прибережної захисної смуги лиману Джантшейський, в межах об'єкту природно-заповідного фонду, поза межами мисливських угідь Татарбунарського ТМР було виявлено ОСОБА_1 із мисливською рушницею «ТОЗ-34», калібру 12, серії НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 .
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 264 КУпАП про огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення протокол огляду знарядь полювання, відповідно до ст. 264 КУпАП, не додано, а тільки доданий опис знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів, складання якого взагалі не передбачений нормами КУпАП. Також, у протоколі про адміністративне правопорушення не зроблено відповідного запису, а тільки зазначено, що виявлено та вилучено «…мисливську рушницю «ТОЗ-34», ЕР, 9091 з шкіряним чохлом…», що відповідно до вимог ст. 264 КУпАП, не може бути доказом огляду зазначеного знаряддя полювання.
Суддею встановлено, що жодними доказами, наявними в матеріалах справи, які надані суду, не підтверджується об'єктивна та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, зокрема повторного протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке ОСОБА_1 вже було піддано адміністративному стягненню (за ч. 1 ст. 85 КУпАП або іншого однорідного правопорушення). Крім того, судом не встановлені наслідки порушення правил полювання, тобто докази спричинення матеріальної шкоди, та про це не зазначено у протоколі, складеного відносно ОСОБА_1 . У протоколі про адміністративне правопорушення в порушення вимог ст. 256 КУпАП не зазначено місце вчинення правопорушення, оскільки зазначення про знаходження ОСОБА_1 в межах НПП «Тузлівські лимани», в межах прибережної захисної смуги лиману Джантшейський, в межах об'єкту природно-заповідного фонду, поза межами мисливських угідь Татарбунарського ТМР не визначає точне місце вчинення правопорушення, а також не зазначена форма вини (умисна, необережна). Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що в момент вчинення правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 , територія, де згідно протоколу перебував останній, була обладнана межовими та охоронними знаками. В протоколі та доданих до протоколу документів не вбачається фактичних даних про застосування ОСОБА_1 мисливської рушниці «ТОЗ-34», калібру 12, серії НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 в якості знаряддя чи засобів вчинення правопорушення.
Зазначене виключає об'єктивну та суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, та унеможливлює його склад.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Рішенням Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року вказує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення повинно випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суддя приходить до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом його вини у розумінні ст. 251 КУпАП.
Виходячи з вищенаведених фактів, враховуючи матеріали справи, беручи до уваги, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення повторно, суддя приходить до однозначного висновку що в діях ОСОБА_1 не вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, у зв'язку із чим він не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 2 ст. 85 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги, що наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні судом у судовому засіданні, не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, суддя приходить до висновку про закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що у ОСОБА_1 при складенні протоколу про адміністративне правопорушення виявлена та вилучена мисливська рушниця «ТОЗ-34», калібру 12, серії НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 зі шкіряним чохлом.
Згідно зі статтею 265 КУпАП вилучені речі і документі після розгляду справи про адміністративне правопорушення, залежно від результатів її розгляду, в установленому порядку конфіскуються, повертаються володільцеві або знищуються.
У матеріалах справи, в тому числі у протоколі про адміністративне правопорушення і документів, доданих до протоколу фактичних даних про застосування ОСОБА_1 мисливської рушниці «ТОЗ-34», калібру 12, серії НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 в якості знаряддя чи засобів вчинення правопорушення немає у зв'язку з чим зазначена рушниця не підлягає конфіскації або знищенню.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 2 ст. 85 КУпАП, приходжу до висновку, що вилучена у нього мисливська рушниця «ТОЗ-34», калібру 12, серії НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 зі шкіряним чохлом, яка зберігається у камері схову відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, що підтверджується квитанцією № Б016208 від 21 листопада 2020 року підлягає поверненню власнику.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 9, 85, 221, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 264, 265, 268, 278, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд, -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення № 515/1668/20 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 85 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Речові докази: мисливську рушницю «ТОЗ-34», калібру 12, серії НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 зі шкіряним чохлом - повернути власнику.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.