Справа № 758/9870/19
Категорія
про відмову в забезпеченні позову
12 лютого 2021 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду без виклику учасників справи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звільнення від сплати аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва до відповідача ОСОБА_2 з позовом, в якому просить звільнити від сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються з нього на підставі рішення Подільського районного суду м.Києва від 21.07.2009 р. по справі № 2-2605.
Ухвалою суду від 12.09.2019 р. провадження по вказаній справі відкрито, призначено розгляд в порядку загального позовного провадження.
09.02.2021 р. через канцелярію суду стороною позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити вищевказаний позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 2-2605, виданого 27.07.2009 р. Подільським районним судом м.Києва, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах виконавчого провадження № 13993696.
Заява обґрунтована тим, що 01.03.2008 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб (актовий запис № 286), від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився спільний син ОСОБА_3 . Шлюб розірваний, та позивач, судовим рішенням позбавлений батьківських прав, а відносно спільного сина є рішення суду щодо усиновлення іншим чоловіком. При цьому, стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 продовжується, чим порушуються права позивача.
Суд розглядає заяву про забезпечення позову відповідно до ст. 153 ЦПК України без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, суд, вивчивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.ст.149, 150 ч.1 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має на звернутися до суду.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з п.1, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі "C.G. та інші проти Болгарії", заява N 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява N 21722/11).
Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31, 32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява N 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява N 20372/11).
Відповідно до частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2017 р. у справі № 758/6179/16-ц ОСОБА_1 позбавлений батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За частиною другою статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.
Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 2-2605, виданого 27.07.2009 року Подільським районним судом міста Києва, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі: 500 (п'ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 06.05.2009 року до досягнення ним повноліття, що здійснюється в межах виконавчого провадження № 13993696, що перебуває у Подільському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, в даному випадку, суд, перш за все, виходить з захисту інтересів та прав дитини, на утримання якої стягнуті аліменти.
Крім того, згідно п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Матеріали справи не містять доказів, та і самим позивачем не зазначено про те, що ним оскаржується виконавчий документ (в даному випадку виконавчий лист № 2-2605 про стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , стягнення за яким просить зупинити позивач).
Відповідно до ст.150 ч.10 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Водночас, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів призведе фактично до вирішення справи по суті, а відтак, вирішення заяви про забезпечення позову не може замінити рішення суду по суті розгляду справи.
Крім того, докази про те, що дитина ОСОБА_3 була усиновлена та відбулись зміни до актового запису про народження останнього, в матеріалах справи відстуні.
Таким чином, з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову, оскільки останнім не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову та забезпечення позову заявлено у спосіб, який не передбачений ЦПК України та може призвести до порушення прав дитини.
Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, позивачем не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
А відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.150-153, 258-260, 261, 353 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звільнення від сплати аліментів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н. М. Ларіонова